Уже в десятий раз літературний фестиваль «Просто так» зібрав у Коростені майстрів і аматорів красного слова. Цього року журі розглянуло твори більш як 500 авторів, у результаті відібравши тільки 25. Саме вони і змагалися в шести номінаціях. Найбільше претендентів на фінал — у жанрі прози та поезії: по 150 авторів. Однак, попри таку активність літературної братії, якість багатьох творів була не найвищого ґатунку, особливо в сатиричному та критичному «підрозділах».
Цього року у форумі взяли участь автори з усіх регіонів України.
Тому минулої суботи в Коростені спостерігався помітний ажіотаж. Зі сцени місцевого Будинку культури весь час лунають історії древлянської столиці Істкоростень, що, як птах Фенікс, неодноразово відроджувалася з попелу.
У вітальному слові голова журі письменник Василь Шкляр сказав: «Я вітаю всіх древлян, полян та інші наші українські племена... Відчувається, як «Просто так» набирає обертів — сьогодні на цю сцену хотіло піднятися аж 500 людей!»
До нинішнього складу журі ввійшли: Юрій Луканов (журналіст, письменник), Михайло Сидоржевський (головний редактор газети «Літературна Україна»), Валерій Нечипоренко (письменник, заступник гендиректора агентства УНІАН), Петро Мацкевич (директор видавництва «Кальварія»), Галина Цепкова (поетеса, мешканка Коростеня, одна із засновників літературної студії «Древлянка»).
Цього разу діяли нові правила: ніяких заохочувальних премій і переходів із номінації в номінацію. І... як не можна вдруге ввійти в ту саму річку, так і перемагати на «Просто так» кілька разів. І ще: автор повинен бути присутнім особисто і читати свій твір перед іншими учасниками, журі та глядачами.
Боротьба велася за головний приз — 3000 гривень і ноутбук фірми «Діа-Вест». Відповідно премії за перше, друге і третє місця в кожній із шести номінацій становили 1000, 500 і 250 гривень.
Цього року організатори провели «роботу над помилками» і, зберігаючи дух змагальності, заохочувальні призи направо-наліво не роздавали. Однак чимало фіналістів отримали призи від коростенського голови Володимира Москаленка.
Як і колись, учасникам-фіналістам надавався десятихвилинний шанс виступити з презентацією свого тексту. Причому на «Просто так» 2009-го був помітно вищий рівень творів у розділах «поезія» і «проза».
Гран-прі отримала талановита поетеса Наталя Пасічник.
Дівчина родом із Теребовлі Тернопільської області. Вона не новачок у літературі. З-під пера Наталії вже вийшли три поетичні збірники — «Елегія печалі», «Портрети доби Ренесансу», «Гра в три руки». Вона лауреат багатьох конкурсів, нині — аспірантка Львівського університету (англійська філологія). Вірші поетеси — це лаконічність форми та глибина смислу. Вона намагається дотримуватися класичних канонів, але водночас уникати штампів. Наталя, на відміну від багатьох поетів, не пише на злобу дня, а більше занурена у власний світ. Її поезія цілком позбавлена розділових знаків — у цьому заданість форми: «Це гра в чотири видихи торкни брунатну тишу сіль порожніх спалень де навіть тіні тихі і печальні і бачиш так неначе бачиш сни…»
— Не можу сказати, що мені легко пишеться, — каже Наталя. — Не приховую, бувають простої. Намагаюся дотримуватися заданої техніки. Але... інколи здається, що це не ти пишеш, а хтось згори, над тобою. Так, навчання на факультеті іноземних мов впливає на поетичну творчість. Я п’ять років вивчала слова та їхні значення. Тому мислю конкретно, уникаючи епітетів. Іноді мене запитують, чому я не пишу англійською. Вважаю, що в кожній мові є певна екстралінгвістична складова... І справа не в римі, а в баченні, філософському осмисленні. Так, є соціально-активні поети. Але я навіть не знаю, чи логічно ділити лірику на інтимну, громадянську та пейзажну? Адже коли поезія починає ставати публіцистикою, то втрачається поетичність.
* * *
Першу премію в номінації «Поезія» присуджено Анатолієві Мойсієнку (Київ). Друге місце — в поета Дмитра Лазуткіна (Київ), а третє посіла Богдана Волкодав (Коростень).
У номінації «Дитяча творчість» перше місце дісталося Катерині Луганській з Києва. Хоча й тут не обійшлося без «сюжету». 15-річна дівчина не змогла приїхати на фестиваль: її... не відпустив у Коростень директор школи. Було висунуто умову: або Коростень, або виключення зі школи... Тому, з огляду на форс-мажорну ситуацію, Катині вірші зі сцени читала ведуча. Тексти вразили своєю недитячою осмисленістю: «…Листи ходять містом поміж листів — хто не прочитав, той не хотів; листи шлють листи іншим листам; ми в схованці — я і останній поштар».
Друге місце в цій номінації в Інги Токаревої (Київ) за «Казку одного дня», третє — у юної поетеси Марини Пенковської (Коростень).
У «прозі» першу премію отримала вже відома в літературних колах письменниця Євгенія Кононенко (Київ) за твір «Книгарня «Шок». Автор немовби піднімається над сучасним літературним процесом: «Чого ви хочете від літератури? Шоку, справжнього шоку!.. Від розділеного кохання виходять діти. А від нерозділеного — книжки...» Письменниця також отримала спеціальну премію від Об’єднання гуманістів України. Перше місце з нею розділила Раїса Плотникова (Лубни Полтавської області) за твір «Обличчям до племені».
Треті премії дісталися Олегові Романенку (Боярка) — «Калейдоскоп» і Романові Скаржинському (Гребінка Полтавської області).
* * *
Дефіцит авторів у сфері вітчизняної критики був очевидний. Журі вже обговорює питання про вилучення цієї номінації з «Просто так». Отже, перших премій не було. Друге місце у В’ячеслава Левицького (Київ), а третє — в Ольги Ляснюк (Луцьк).
Що ж до гумору та сатири, то й тут «суцільний розпач». Журі одноголосно ухвалило: «Це соромно слухати!» Тому премій вручати нікому й не довелося. Невдячна роль дісталася Юрію Луканову, котрий і мав оголосити вердикт перед чесним народом. Але він вийшов із ситуації, склавши чотиривірш «Про фестиваль «Так просто»: «На фестиваль ідуть не в гості. Змагання хочуть знати смак. Узяти участь в нім так просто. Перемогти — не просто так».
«Твори для дітей» теж особливого оптимізму нікому не додали. Певне, гасло «Найкраще — дітям!» обходить літературу. Тому тут лише дві премії — друга в Людмили Клименко (Луганськ) за казку «Рудий-рудий кіт Левко», а третя в Юлії Багінської (Коростень) за вірші та загадки для найменших.
…Якось непомітно цей літературний фестиваль розміняв уже другий десяток. Очевидно, що з кожним роком інтерес до нього з боку літературної громадськості зростає. Тим часом... Багато хорошої літератури не буває. І не тільки в кризові роки. До того ж принципів природного добору ніхто не скасовував — і на літературу вони поширюються також.