Зураб Аласанія: доля Євробачення в руках держбюджету

До старту пісенного конкурсу Євробачення 2017 залишилося рівно 7 місяців.

Термін не критичний, але, звісно, хотілося б, щоб таких місяців залишалося бодай 9 - для повноцінного народження міцного музичного проекту. Втім, на думку Зураба Аласанія (генеральний директор Національної телекомпанії України), яку він висловив в інтерв'ю DT.UA, приводу для паніки поки що немає. І тут уже, так би мовити, підоспів би бюджет: як відомо, Кабмін пропонує виділити наступного року 455,7 млн грн тільки на Євробачення 2017.

Із цифр і розпочалася наша розмова з паном Аласанією.

- Зурабе, столична влада каже, що на підготовку самої тільки арени й інфраструктури потрібно всього-то нічого: 1 млрд грн. Мінкульт, своєю чергою, стверджує, що столиця готова вкласти лише в шоу не менше 200 млн грн. Які з цих цифр, згідно з вашою інформацією, реальні, а які - віртуальні?

- Можна говорити про цифру вдвічі більшу: 2 млрд грн. Це інформація від Антона Тараненка, начальника управління туризму департаменту економіки та інвестицій КМДА. Цю ж цифру непрямим чином підтвердив Віталій Кличко.

При цьому Віталій Володимирович відразу обмовився, що ці гроші в кожному разі були б витрачені на Київ. Це якраз і є витрати на міську інфраструктуру, яка після конкурсу залишиться столиці.

- Недавно в одному з інтерв'ю з ваших вуст прозвучала цифра - 15 млн євро. Нібито для Європейської мовної спілки це така собі гарантія на випадок можливих ризиків у зв'язку з місцем проведення конкурсу.

- Так, ця сума є фінансовою гарантію власникові бренду конкурсу, Європейській мовній спілці (European Broadcasting Union). Ці гроші вже депоновані Україною у швейцарському банку, майже місяць тому. Інакше продовження розмови про проведення Євробачення в Україні і бути не могло. У червні наступного року вся ця сума повернеться в Україну незачепленою.

- Що це за гроші - 15 млн євро? Кредит, подарунок спонсорів?

- Це гроші України, позичені нами в державному банку. Такої страховки потребує власник бренду Євробачення на випадок форсу-мажору. Але якщо конкурс буде проходити в Україні - а він буде проходити тут, - то ці гроші не використовуються.

- Представники Європейської мовної спілки вже були в Україні і щось зондували тут на предмет готовності й адекватності столиці напередодні відповідального міжнародного проекту. Які попередні висновки? І про що вони говорили особисто з вами?

- Так, представники ЄМС були, причому було їх чимало.

Першими приїхали місяць тому виконавчий продюсер Євробачення Йон Ола Санд і інспектор Наглядової ради Євробачення Надья Буркхарт.

Вони оглянули всі три міста, які тоді залишалися для вибору: Одесу, Дніпро, Київ. (Як відомо, вибули раніше - Львів, Харків, Херсон).

Причому огляд проходив, ще коли в пропозиції столиці фігурував і НСК "Олімпійський".

Представники ЄМС оглянули також київський Палац спорту і МВЦ.

Одне слово, всі три пропозиції - від Києва.

І ось зовсім недавно до столиці приїхала делегація у складі 11 осіб (уже після перемоги Києва). Чотири людини від Стокгольма (міста, яке приймало конкурс Євробачення 2016), щоб поділитися своїм досвідом.

У Києві за проведення конкурсу відповідають заступник Віталія Кличка Олексій Резніков та його команда, вже згаданий начальник управління туризму Антон Тараненко й директор департаменту культури КМДА Діана Попова. Ми всі разом оглянули МВЦ на Лівому березі, місце для церемонії відкриття і "червоної доріжки", євроклуб, Євромістечко на Софійській площі - словом, усі пропоновані містом локації.

- Чому Євромістечко передбачається саме на Софійській площі?

- Київ аргументує це тим, що тут традиційно проходять безліч міських свят. Обговорювали з делегацією і транспортну логістику. Київ готовий організувати, крім автобусних переїздів, ще й трамвайно-річкове сполучення. Хочуть відродити річкові трамвайчики на маршруті з Річкового вокзалу на острів.

Влада міста допомагає і з самим Експоцентром на Лівому березі, домовляючись із власником, адже цей майданчик - приватний бізнес.

- Зурабе, розуміючи, наскільки багатоступінчаста структура підготовки до Євробачення, чи можна стверджувати, що особисто Володимир Гройсман - куратор головних фаз тих чи інших організаційних питань стосовно конкурсу? І саме він - центр прийняття рішень?

- Політики зазвичай покладаються на експертів. Зібрано дві групи людей, перша (оргкомітет) - із політиків, друга (робоча група) - з профільних фахівців.

Навіщо тут політики? Наприклад, коли розпочнеться активний момент заїзду туристів, знадобиться спрощена візова система. Забезпечити її можуть, природно, не технарі, а політики. І таких питань безліч.

Та ж таки безпека конкурсу: тут уже фігурують представники МВС і СБУ.

До речі, з цього питання якраз Одеса й поступилася першістю Києву. На Київ європейські гості погодилися з міркувань безпеки.

Рішення про виділення фінансових гарантій також приймали політики й чиновники.

Друга група - фахівці з технічних питань. Вони обговорюють конкретні речі. Наприклад, яке навантаження витримають дах і підлога МВЦ? Як розрахувати транспортні потоки у дні півфіналів і фіналу? Тощо.

А прем'єр-міністр Володимир Гройсман вислуховує і зважує аргументи "за" й "проти", після чого приймає поточні рішення сам або ж виносить на голосування організаційного комітету.

- Різні ЗМІ висловлюють різні прогнози: мовляв, Експоцентр може вмістити чи то 12 тис., чи то 14 тис. глядачів. Скільки їх там поміститься?

- Понад 10 тис. глядачів - точно. За умовами, має бути не менше 7 тис. Але й не набагато більше. Адже той-таки "Олімпійський" - мало того, що обійшовся б дуже дорого через встановлення перекриття, то там ще й занадто багато місць. У результаті, на камери могли потрапити незаповнені місця, а це не дуже добре для телешоу.

- А в чому виявилася головна заковика у зв'язку зі столичним Палацом спорту, який приймав цей конкурс у
2005 р., і все пройшло досить успішно?

- Насправді це ж стара будівля, і її реконструкція потребує серйозних коштів, понад 10 млн євро. І все це "мінус" для бюджету Євробачення. До того ж там Євробачення вже проводилося, - тобто ПС і морально "застарів".

Усе враховувалося й розраховувалося. Зважували всі "за" і "проти" стосовно "Олімпійського", Палацу спорту, МВЦ.

Дійшли висновку, що реконструкція МВЦ - найефективніша. З тих міркувань, що МВЦ - це просто великий майданчик, який можна "надбудовувати" як завгодно. Сам будинок працює як трансформер.

- Якщо мріяти й прикидати, то Національна телерадіокомпанія реально щось може заробити на майбутньому міжнародному музичному заході?

Ось столиця, за словами Антона Тараненка, планує заробити на Євробаченні близько
600 млн грн. Адже туристи приїжджають веселитися й витрачати гроші. Але це прогноз.

- У разі загострення ситуації на сході країни чи є якісь плани Х або плани Y стосовно особливостей проведення Євробачення в центрі української столиці?

- Саме тому й було прийнято рішення не проводити конкурс, наприклад, у Харкові, Дніпрі або Одесі. Силовики запевнили, що в Києві вони зможуть забезпечити безпеку на 100%. Але не беруться забезпечувати її в містах, ближчих до зони АТО.

А безпека на Євробаченні має бути серйозною. Умови сформульовані як "безпека аеропортового типу". Скануватиметься вся територія, не тільки місце проведення конкурсу, а й місця мешкання делегацій та туристів.

Таке життя. І забезпечення безпеки - серйозна проблема не тільки в нас, а й у Європі.

- На сьогодні є якісь інформаційні потоки, які приносять вам звістку: мовляв, та чи інша країна не ризикує їхати в Україну, бо на Сході стріляють?

- Знаєте, навіть Росія оголосила, що візьме участь у конкурсі в Києві. Спочатку, правда, побурчали, але потім заявили, що участь візьмуть, і навіть уже називають претендента.

- Якщо Алла Пугачова або Філіп Кіркоров вирішать сюди приїхати в травні - їх пустять?

- Санкційні списки - це питання СБУ. Наскільки мені відомо, той-таки Філіп Кіркоров не перебуває в таких списках. Але в цих списках, приміром, точно є Костянтин Ернст. Він, як керівник Першого каналу РФ, може їздити на ці конкурси. І Росія може заявити про приїзд Ернста, хоча б тільки для того, аби побачити, як Україна на це відреагує.

- Повернімося до Одеси. Коли був влаштований парад міст-претендентів. У вас немає підозри, що сам парад влаштований з політичною метою - щоб на час примирити губернатора Саакашвілі та мера міста Труханова?

- Які політичні підозри в мене можуть бути, якщо "битву міст" від початку й до кінця придумали і втілили ми, НТКУ?! І жоден політик не мав ані найменшого стосунку до цього. Усе, що вони могли зробити, - прийти в прямий ефір і презентувати своє місто...

У зв'язку з Одесою можуть бути різні чинники, але тут особливо важливі дві дати - 2 і
9 травня… Адже сам конкурс офіційно стартує 9 травня. 8 травня - День Європи.

Але заїзд учасників - значно раніше. Технічні команди можуть навідатися й за місяць (це, до речі, ще одна причина, чому київський Палац спорту не підходить: у квітні там запланований чемпіонат світу з хокею).

- Ваш прогноз - скільки іноземних гостей можемо очікувати в Києві уже в травні?

- Влада міста розраховує, що можуть приїхати близько 20 тис. іноземців, а сподіваються й на цифру вищу - до 30 тис. (ще один козир столичної колоди: пропускна здатність аеропортів "Бориспіль" і "Жуляни" достатня для великих пасажиропотоків).

Прогнози НТКУ щодо кількості туристів трохи скромніші - до 15 тис. гостей.

- Тепер питання про взаємодію Національної телерадіокомпанії і приватного каналу СТБ. Цей канал вочевидь хоче, але чи зможе інтегруватися безпосередньо у травневе дійство, тобто в сам процес трансляції Євробачення?

- Безпосередньо в самому Євробаченні канал СТБ участі не бере. Колеги чудово відпрацювали Національний відбір 2016. І саме це предмет нашої з ними домовленості. Звичайно, вони хотіли б і "велике Євробачення". Я, своєю чергою, прошу їх потерпіти, з тим, щоб за кілька років підняти національний конкурс на серйозну висоту.

У нас спільна робоча група, всі принципові рішення ми приймали разом з Володимиром Бородянським, головою "Старлайт Медіа".

Національний відбір до Євробачення 2017 уже стартував. Фінансово - НТКУ платить за ліцензію, СТБ бере на себе забезпечення національного відбору. В ефір відбір вийде у лютому, тоді й стане відоме ім'я учасника Євробачення 2017 від України.

- Чи є прикидки стосовно ведучих, які представлятимуть Україну в конкурсні дні?

- Це тема недалекого майбутнього. Є кілька напрямів, сегментів, якими слід займатися окремо. Реклама, дизайн конкурсу, безпека, івенти, телевізійні шоу тощо. Маємо взяти на роботу першокласних фахівців. Частину людей наймемо за кордоном, частину - в Україні, але за межами каналу.

У нас не на все вистачає компетенцій у цьому проекті, багато що взагалі не входить у сферу медіа.

Крім того, канал не може переривати роботу і в поточному режимі. Та й реформування державного каналу в Суспільного мовця ніхто не скасовував.

Отож, ми оголосимо конкурс, потім проведемо тендер на роботи з постановки телевізійного шоу, і лише потім розглядатимемо кандидатури ведучих.

Але все це - нинішнього року.

- 7 місяців до старту Євробачення - це справді не критичний час для відповідального міжнародного проекту, коли з багатьох проблемних питань у нас тут навіть кінь не валявся?

- Критичність і навіть кретинізм ситуації полягають у тому, що гроші в держави є, і вона готова фінансувати конкурс. Гроші є і в міста. І Київ також свою частину готовий вкладати.

Однак ні одне ні друге не можливе без змін у бюджеті 2016 та прийняття бюджету 2017. Відбутися ці події мають на сесіях ВР і Київради. Це приблизно середина, а то й кінець жовтня. Але ж люди безплатно не працюватимуть. Європейці - тим більше. Вони звикли заробляти, це ж серйозні спеціалісти, у них добрі європейські зарплати. У нас, на жаль, не так.

- П'ять основних кроків, які треба зробити негайно, щоб не зайти в глухий кут, - що треба зробити і місту, і державі, і телекомпанії?

- Якщо ми говоримо про термінові - я б обмежився навіть двома кроками. Виділення коштів із бюджету. І прийом людей на роботу. Це має відбутися якомога швидше, і це критично важливі речі для конкурсу.

- Представники ЄМС, що курирують конкурс, особисто перед вами ставлять якісь дедлайни?

- Звісно, кожен крок прописаний. Уже прописані і березень, і квітень. Хто коли приїжджає, хто що робить. Включно навіть із такими подіями, як приїзд в Україну мера Стокгольма і передача ним символічних ключів Євробачення Віталію Кличку.

- Якщо згадувати Євробачення 2005 у Києві і уявляти Євробачення 2017 теж у Києві, то які потужності можна порівнювати?

- Насамперед, змінилися і вдосконалилися технології. Євробачення у Стокгольмі виглядало дуже круто. Є, до речі, і привід пишатися за Україну. Уявіть, у Стокгольмі роботу операторської техніки забезпечували наші - українці. І те ж саме буде в Києві, вдома. Наші вміють.

- Цікаво, ви вивчали статистику, скажімо так, пов'язану з Євробаченням 2005, - тобто документацію НТКУ саме щодо цього конкурсу?

- Ми підняли всі матеріали, які є на каналі. Далеко не все збереглося, швидше, уривчасті дані. Цілісної картини немає. Але це не дивно, 2005 р., революція, екстремальний режим. Усе вирішувалося і було зроблено за два місяці до старту конкурсу. У нас божевільні люди, це правда.

- Якщо говорити про фейки з погрозами про перенесення конкурсу в іншу країну, - це чисті провокації чи справді був ризик, що конкурс тут, у нас, не проведуть?

- Такого ризику немає і бути не могло. Затягнулося рішення про приймаюче місто? Так, але не надміру. Євробачення 2011 у Німеччині, - і німці рішення про Дюссельдорф прийняли тільки наприкінці жовтня.

Просто в нас багато нервували через непоінформованість. Ми ж усі одне одному не віримо. І була маса обвинувачень від інших міст учасників - наприклад, від Дніпра, від Харкова…

- А можна було взагалі обійтися без цієї гри в найкращі міста, коли й так зрозуміло, де краща інфраструктура для проведення великого міжнародного проекту?

- А навіщо? Щоб усі знову сказали: мовляв, "ага, Київ, - ну зрозуміло, все як завжди".

Але відтепер Київ уже не спатиме спокійно, йому тепер дихають у потилицю інші великі українські міста.

Агов, столице, ти не єдине місто в країні, не задирай носа!

А що влаштували в Харкову на площі! І на яку висоту був піднятий Херсон: чи не жарт - Херсон бере участь у такому змаганні!

Львів показав себе з несподіваного, клерикального боку. Можливо, це мої домисли, але вони самі чітко не пояснили свою відмову. Вважаю, католицький Львів остерігається навали ЛГБТ. За відчуттями, за тим, що відбувається там, - думаю, мерія вирішила не ризикувати. Формально, вони сказали, що Львову є на що витрачати гроші й окрім конкурсу, але ми, мовляв, готові конкурс підтримати всіляко, тому що виграла Україна.

Одне слово, добре, що країна відкрита навіть у своїх недоліках. Наступного разу ніхто не ставитиметься несерйозно до повноцінних гравців - інших великих міст України.

- Чи є у вас реальна, а не піарна "статистика" про рейтинговий потенціал Євробачення за останні роки? Тобто куди тягне цей корабель - до нових берегів чи на дно?

- Мене це здивувало, але, згідно зі статистикою, інтерес до конкурсу зростає рік у рік. І глядацький сегмент, який переважає, мене також здивував: це молодь. Колись вважалося, що Євробачення - це "конкурс для домогосподарок" і що молодь іде від телевізора в мережу. А ось…

- А чим пояснити?

- Тільки тим, що добрі музичні продюсери влаштували класний бізнес із цього конкурсу. І молодь хоче в цьому брати участь.

При цьому я спостерігаю й за дитячим Євробаченням. Діти дуже хочуть потрапити на цей конкурс, рвуться брати участь, і престиж конкурсу не падає.

Повторюся, канал на цьому не заробляє. Швидше, це вкладення коштів, інвестиція у знання, у досвід. Гроші тут заробити складно, всього двічі за всю історію Євробачення канал-хостер залишався з прибутком. Та й ЄМС, - вони залишають собі невеликий відсоток на утримання сайту, на хостинг, а решту передають хостеру як компенсацію витрат.

- Але на Олімпіаді, безперечно, ваш канал виграв? Адже дуже багато дивилося?

- Оскільки команда наших олімпійців програвала, ми теж програли. Весь смуток і розчарування невдалою для України Олімпіадою дісталися тому, хто ці невдачі показував. Зате наші паралімпійці відіграли і нам, і країні, оскільки перемагали.

- Наближаються холоди, і наближаються тарифи, а ваш величезний телекомплекс на Мельникова мало того що велетенський, то ще й погано опалюваний, можна заклякнути в зимовий час. Чи є якийсь план дій, щоб люди не мерзли і щоб будівля не взялася кіркою льоду?

- Це велетенський будинок, який нам не належить. Але ми стали потроху звільняти "Олівець", стали "ущільнюватися". Таким чином, звільнили три верхніх поверхи. Хочу "пустити" туди Таврійський університет, наших сімферопольських емігрантів. Молодь прийде навчатися в наших стінах, сподіваюся, з листопада.

Змінимо прохідну систему, погодимо з ректоратом графік навчання, щоб не перетиналися навчальні й робочі потоки. Цей виш має профільні для нас факультети - журналістики, філології.

Студентів ми плануємо ще й запрошувати в програми як аудиторію, вивчати їхні медійні потреби й побажання у фокус-групах.

Крім того, має повернутися сторонній бізнес, що залишив "Олівець": ті ж таки кафе. Кажуть: вас мало, і ви не ходите обідати. А тепер в "Олівці" з'являться ще 300-400 осіб.

Ми на університеті грошей не заробляємо, вони платитимуть оренду Фонду держмайна і оплачуватимуть комунальні послуги…

Але річ у тому, що холодний монументальний "Олівець", символ радянської гігантоманії, потребує не так грошей, як енергії молодості, що вдихнула б у нього нове життя.