Ганна Бура та Орест Смовж (Львів) |
...Експресивна манера виконання тринадцятирічної Ольги Калабиніної з Севастополя примушує зал завмирати. Не дивно, що лаври Міжнародного конкурсу молодих піаністів «На батьківщині Сергія Прокоф’єва» (1999), Міжнародного дитячого конкурсу «Синій птах» (2001) і Міжнародного конкурсу ім. А.Караманова (2003) дісталися цій тендітній дівчинці-віртуозу, яка виконує Другий фортепіанний концерт Сен-Санса із силою й пристрастю, що їй позаздрив би дорослий чоловік-професіонал...
Організатори фестивалю «Нові імена юних зірок України» помітили талановиту ученицю Тетяни Кім і запросили взяти участь у своєму концерті. І всі присутні в Колонному залі ім. М.Лисенка Національної філармонії України переконалися, що на нашому творчому небосхилі засяяла ще одна яскрава зірочка...
Народження цього фестивалю датується 1997 роком. До нього «приклали руку» Міністерство культури України та Центр фестивалів і концертних програм, естафету підхопило Державне об’єднання «Україна мистецька». Сама назва фестивалю свідчить про те, що головна його мета — відкриття нових талантів, поповнення зоряної плеяди України новими іменами. Хоч, якщо брати до уваги, що всі юні учасники — лауреати державних і міжнародних фестивалів та конкурсів, «Нові імена...» — радше постамент, із якого можна пильніше розгледіти надію виконавського мистецтва. Протягом року організатори фестивалю спілкуються з дирекціями музичних шкіл-семирічок і десятирічок, музичних училищ і академій по всій Україні, відвідують конкурси молодих виконавців і таким чином формують програму гранд-концерту. Організатори підкреслюють, що це не конкурс, а саме гранд-концерт талановитих дітей. У процесі підготовки до нього виявляються як переваги, так і недоліки виконання, на які повинні звернути увагу педагоги.
Нинішнього року в концерті звучала світова класика: Бах, Бетховен, Моцарт, Ліст, Глінка, Чайковський, Прокоф’єв, з українських композиторів — Д.Бортнянський, Л.Колодуб, Н.Стецюн.
Географія фестивалю представлена десятьма містами України: Київ, Донецьк, Коломия, Львів, Миколаїв, Одеса, Севастополь, Харків, Червоноград, Ялта. Багато хто з 28 виконавців уже має досвід таких виступів, зокрема, 11-річний кларнетист Петро Жупанов із Миколаєва, київські скрипалі Назарій Барвінський (12 років) і Олександр Макаренко (13 років). А піаністів Олександра Полякова з Києва й Артема Ясинського з Донецька, 15-річного гобоїста Юрія Хвостова зі Львова можна повноправно назвати метрами сцени, адже їм довелося грати в залах Франції, Німеччини, Чехії, Польщі, Росії.
Виступ юних музикантів супроводжував Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, яким на всіх восьми фестивалях диригує заслужений діяч мистецтв України та Росії, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка Володимир Сіренко. На концерті нинішнього року диригентський пульт із ним розділили й такі метри, як заслужений діяч мистецтв, диригент Національної опери України Олександр Барвінський, народний артист України Олексій Гуляницький та заслужений артист України Віктор Плоскіна. Гра з симфонічним оркестром — обов’язковий елемент програми міжнародних конкурсів, тому можливість попрактикуватися в цьому виді виконавства вкрай важлива для юних талантів.
— Чи важко працювати з дітьми? — запитали ми у Володимира Сіренка.
— Легко працюється з талановитими людьми, вік тут ролі не грає. Адже я, вважайте, на себе труджуся: от стану колись старим і заслуженим, а ці діти, уже всесвітньо відомі, поз’їжджаються на мій ювілей «Сіренко запрошує»... А якщо серйозно, у кожного з нас діти чи онуки займаються музикою, тож дорослі музиканти дуже доброзичливо ставляться до юних виконавців. Іноді приходять малюки, яким треба сказати «раз, два», щоб вступили вчасно. А потім із цього каченяти виростає прекрасний лебідь, і ми радіємо разом із батьками та педагогами. Минає час — вони грають із нами на тому ж фестивалі Крайнєва чи просто на філармонічному вечорі, і ми відчуваємо себе причетними до розкриття їхніх здібностей.
Насправді це дуже серйозна і відповідальна справа. Можна ж запросто травмувати дитину, залишити у неї негативні враження, прищепити страх до подальших виступів з оркестром. Але коли ми досягаємо хорошого результату, сподіваюся, це залишається з ними на все життя.
Дебютантка фестивалю Олена Місьо зі Львова вже виступала із симфонічним оркестром на міжнародних конкурсах, однак на сцену Київської філармонії виходить уперше. Виконуючи фінал Першого концерту для фортепіано з оркестром до мажор Бетховена, вона трималася дуже впевнено. Юна піаністка стверджує, що фестиваль загартовує емоційно й фізично. Безперечно, це дуже важливо. Але чи тільки в цьому його значення?
Участь у «Нових іменах...» — це насамперед творче спілкування учнів і педагогів із усієї України, нові знайомства, новий досвід. Крім того, завдання фестивалю — популяризація досягнень виконавської майстерності українських шкіл, а також «пропаганда» різноманітних музичних інструментів, особливо малопоширених у музичних школах (кларнет, гобой, саксофон тощо). Твори для цих інструментів ввійшли до програми концерту.
...Виконується рондо Анетти з опери «Свято сеньйора» Бортнянського — на сцені Ансамбль старовинної музики студентів факультету музичного мистецтва Київської дитячої академії мистецтв. Чисте й ніжне сопрано Катерини Коврик, переплітаючись із витонченою мелодією флейти (Ярослав Горбунов) та тихим переривчастим тремтінням клавесина (Вікторія Петрик), пробуджує в уяві слухачів світлу і гармонійну чарівність старовини. Це ніби проникнення в інший вимір, у світ минулого, де думалося і співалося зовсім інакше, ніж у нашому буремному столітті...
Микола Чемберджі, ректор Дитячої академії мистецтв, радіє за своїх вихованців.
— Якщо ми правильно виховаємо дітей, у нас не буде бездарних дорослих, — вважає він. — Безліч яскравих зірок може розгорітися з цих юних зірочок. Просто треба вести цих дітей по житті, підтримувати, скеровувати. Вони мають відчути надійне плече, у тому числі і з боку держави. Вони повинні стати відомими в Україні й поза її межами, адже від цього залежить їхнє подальше працевлаштування.
Творці фестивалю мріють після гранд-концерту в Київській філармонії організовувати поїздки областями, щоб люди мали змогу послухати юних талантів не тільки по телевізору, а й живцем, а самі діти набули досвіду виступу в різних залах. Однак дозволити собі навіть розтягти фестиваль на два чи більше дні вони не можуть — «кусаються» розцінки на оренду залу. Проблема спонсорства стоїть гостро, державні структури значно більше зацікавлені в підтримці виконавців естрадного, а не академічного жанру. Але організація концерту — це ж іще й проїзд, проживання, харчування, пам’ятні подарунки учасникам, оплата роботи оркестру...
...Безтурботною пташкою пурхає по залу голосок Тетянки Остапчук, наймолодшої з учасників. У свої вісім із малим вона — солістка дитячого зразкового театру естрадної пісні «Апельсин» Червоноградського палацу культури Львівської області. Дівчинка тримається на сцені впевнено: за її плечами — перемоги на всеукраїнських і міжнародних фестивалях та конкурсах «Кришталевий жайвір», «Співограй»/«Крок до зірок», «Слов’янський базар у Вітебську». Мимоволі замислюєшся: а що буде далі? Чи розквітне юний талант? Чи знайде свою нішу у творчому житті рідної країни? Чи не загубиться в потоці молодих і незатребуваних?
Організатори фестивалю стежать за долями учасників, підтримують із ними зв’язок. Багато дітей виступає на фестивальних концертах неодноразово. За роки існування фестивалю перші зірочки підросли й осяяли весь світ. Ігор Четуєв, Анастасія Пілатюк, Марія Кім, Андрій Бєлов, Сергій Сухобрусов, Валерій Соколов продовжують навчання за кордоном, концертують у багатьох країнах світу. Ганновер, Філадельфія, Лондон, Москва зустріли, дали притулок і оцінили наших виконавців — морально й матеріально. Вони отримують гранти і високі гонорари, їм забезпечуються умови для творчої праці. ТАМ їм не доводиться боротися за виживання...