Ні, автор музики до відомої рок-опери «Орфей і Евридіка» зовсім не має наміру одягтися в асортимент «товкучки». Йдеться про працю над новим мюзиклом «Сьомий кілометр», що його Журбін створює у співавторстві з одеським драматургом Георгієм Голубенком. Як гість Всесвітнього клубу одеситів, Олександр Борисович поділився своїми творчими планами, відсвяткував срібне весілля з дружиною Іриною Гінзбург, на чиї вірші він написав чимало пісень, а також поспілкувався з друзями. Особливе задоволення маестро отримав від зустрічі з заслуженою артисткою України, солісткою Одеської оперети Аурікою Ахметовою. Коли Ауріка ще навчалася в Державному інституті театрального мистецтва на курсі Георгія Павловича Ансімова, їй пощастило стати першою виконавицею ролі Нехами в навчальній постановці п’єси «Захід» за Бабелем із музикою Журбіна. А потім «Захід» ставив увесь Радянський Союз, до речі, зі сцени нашої російської драми він не сходив десять років. Олександр Борисович сподівається продовжити співпрацю з Аурікою в новому проекті.
«Сьомий кілометр», очевидно, започаткує творче життя нового музичного театру, який працює за принципом антрепризи. Оскільки про ще ненаписану музику композитори розмовляють неохоче, ми попросили Олександра Журбіна розповісти про нинішнє сценічне життя першої рок-опери в СРСР «Орфей і Евридіка», адже вона досі не сходить зі сценічних конів!
— Як мені повідомили, «Орфей і Евридіка» найближчим часом потрапить до Книги рекордів Гіннесса, — не без гордощів сказав маестро. — Вона безперервно йде вже двадцять вісім років у Санкт-Петербурзькому державному театрі «Рок-опера». Це, навіть за бродвейськими стандартами, б’є всі рекорди... Коли рок-опера розпочала свою переможну ходу країною, мої авторські гонорари (ви не повірите!) досягали тисячі карбованців на день. Це, напевно, те ж саме, що нині отримувати по п’ять тисяч доларів на день. Тривало це «неподобство» кілька місяців. Природно, тодішнє міністерство культури стерпіти такого не могло, було навіть видано спеціальний указ, аби композитору Журбіну не платити авторських гонорарів...
Говорячи про недавно реалізовані творчі плани, Олександр Борисович розповів, що завершив музичну комедію «Чайка» за Чеховим. Не дивуйтеся — у Чехова жанр п’єси також позначений як комедія. Чи варто ставити її лише як жахливу трагедію? Чому б не усміхнутися?
— Там насправді є лише одна невесела репліка, — каже Журбін. — Та й то наприкінці. Приходить доктор Дорн і повідомляє: «Костянтин Гаврилович застрелився». Усе решта жахливо веселе! Але ж узагалі там не сказано, що Треплєв помер, на сцені мертвим ми його не бачимо. А що коли Дорн пожартував? Ми з автором лібрето Вадимом Жуком взагалі вигадали такий хід, що Треплєв у цій п’єсі стріляється кожні десять хвилин... Ще я написав мюзикл за відомою п’єсою Агати Крісті «Мишоловка». Це, мабуть, перша спроба написати музичний детектив з убивствами, розслідуваннями. Все дуже весело. Інколи, правда, трагічно, усе-таки героїню вбивають... Нині пишу музику до великого п’ятнадцятисерійного фільму «Московська сага» за романом Василя Аксьонова. Дуже товста книга. Можливо, останній великий роман російської літератури. У фільмі знімається безліч російських зірок. Дія відбувається з 1925-го по 1970 рік. Величезна така історія однієї родини. Одна з героїнь, поетеса, за сюжетом цього фільму, 1942 року пише пісню, яка стає неймовірно популярною. І я повинен був написати таку пісню, шлягер сорок другого. Щоб це була не «Землянка» чи «Синий платочек», але щоб кожен, хто її почує, відразу сприйняв би її як відому. Слова до неї написав Василь Аксьонов, а виконає Кристіна Орбакайте, що грає артистку естради, прототип — Ніна Дорліак...
Говорячи про любов до нашого міста, маестро Журбін висловив сподівання, що його музика лунатиме в Одесі завжди. Отож стежте за афішами!