Драма Мела Гібсона «Апокаліпсис» цього тижня з’явилася в широкому українському прокаті. Доти вона вже встигла вийти в широкий американський прокат. І, за попередніми підрахунками заокеанських «касирів», отримала доволі пристойні дивіденди. За 40 млн. бюджету — понад 14 млн. доларів тільки в перший уїк-енд. Між тим, продюсери спочатку тряслись, як осикове листя: побоювалися, що вже ніяк не повторити колишніх фінлаврів «Страстей Христових» — усе того ж Гібсона.
Ну а Гібсон... Що йому, за таких бюджетів! Що йому скандали з алкоголізмом, антисемітизмом й рештою порушень правил дорожнього руху? Він знову бере в руку «крейду долі» — і креслить нею не білі, а криваві лінії на історичних скрижалях.
Хоча й не «крейда» це зовсім (хоч би як обігравали варіативність імені), а швидше, сокира. Тому що у фільмі час від часу в лісі лунає звук «сокири лісоруба» — то саме Гібсон немилосердно знищує гуманні цінності легендарного племені майя. Це він, підбурювач суспільного спокою, знову перетворює артистів на криваві відбивні. Не шкодує ні рук, ні ніг. Ні інших кінцівок.
Друга його безжалісна драма (після «Страстей» із 84-мільйонним бюджетом) — знову кіношокова терапія для напівсонних співвітчизників (і не тільки для них). Мовляв, отямтеся аматори нудотних американських пирогів і тупоголових блондинок! Відчуйте, що у світі є речі набагато цікавіші й несамовитіші, та такі, що навіть не снилися другові Гораціо!
В «Апокаліпсисі» — історія індіанця на ім’я Лапа Ягуара (його грає Руді Янгблад). Такого собі дитяти природи, чиє безглузде життя серед зеленооких джунглів раптом набирає кошмарного «змісту». Спочатку він безтурботно полює на тапіра разом із колективом майя, що живе у диво-селищі в самому серці джунглів на околиці величезної «майської» імперії. Мисливці ловлять тварин, жорстоко розбирають тушу. Потім повертаються до своєї общини. І лише віщий сон може напророчити прийдешній жах. Як у дикому маренні на мирному обрії з’являються воїни невідомого племені — ловці рабів майя — і вбивають дітей, старих, геть усіх. Як із худобою на бойні вони обходяться з представниками найдавнішої цивілізації. І тих, хто вцілів, женуть у рабство через джунглі. І чим далі просуваються ловці й бранці, тим виразніші обриси найбільшої цивілізації, аж до казкового міста — столиці імперії майя.
І от, пройшовши всі кола пекла, бідолашний Лапа Ягуара нарешті розуміє, навіщо їх, б’ючи стільки часу, тягли через хащі. Виявляється, «правителям цивілізації» заради прихильності богів конче потрібні людські жертви... І от уже ведуть бранців на пік піраміди. Виривають у них серця. Відтинають їм голови (подальше — невимовно, тому що Гібсон у своєму репертуарі).
А під завісу «мораль» (від режисера, звісно). Чим більш розвинені цивілізації — тим безжалісніші вони. Чим наполегливіша людина у своїх бажаннях удосконалити навколишній світ, звертаючись до милості неба, тим нелюдяніші «методики» цих прагнень. Чим далі від нас трагічна історія імперії майя, тим ближче привид краху нинішньої цивілізації, яка займається виключно самоїдством. От так. Майже по-школярськи. Із прописною істиною й кривавою мораллю.
У американському першоджерелі, як відомо, Мел Гібсон зберіг чарівний древній варіант мови юкатек (з англійськими титрами). Нашим глядачам-слухачам пощастило менше, але однаково зрозуміло, про що вони...
Цікаво, що кінопроповідь Гібсона одними з перших почули «спадкоємці» древніх майя. Вони були шоковані «безсовісним» фільмом, який подає їхніх нащадків як орду садюг і неадекватів. Чи ж не ця культура — культура майя — подарувала людству чудові фрески, загадкові ієрогліфи, календар, піраміди?!
«Ця, — ніби парирує режисер. — Але ця ж культура й з’їла сама себе, не поперхнувшись, — на тлі екзотики, барвистої природи, безхмарного неба...»
А тут уже не «ніби», а пряма мова Гібсона на прес-конференції напередодні прем’єри: «А хіба відправлення наших хлопців до Іраку — це не ритуальне жертвопринесення?!»
Різні критики фільму зійшлися в одному: криваво й талановито. Навіть попри те, що надто натуралістично й задано есхатологічно. Прокатом картини у світі займається компанія Walt Disney (дітям би подивитися якраз, особливо на сон грядущий...). А піар-позиціонування фільму формулюється так: «Це — міфічні пригоди, що відбуваються в бурхливі часи занепаду колись великої цивілізації майя». Майже як про Чіпа та Дейла. Або Міккі-Мауса.
***
Дещо з кінохронік майя
Офіційні повідомлення про початок зйомок «Апокаліпсиса» з’явилися в липні 2005 року. Було зазначено, що основна робота розгорнеться в Мексиці. І перші ж анонси попереджали: «Діалоги пролунають не англійською мовою». Гібсон категорично відмовився від зірок. Головну роль зіграв індіанець племені команчі — танцюрист і музикант, який спеціалізується на ритуальних танцях. Сценарій утаємничували настільки, що навіть не всі актори знали, про що йдеться.
Понад половину масовки ніколи раніше не те що не знімалися в кіно, але навіть у кінотеатрах не з’являлися (спілкувалися з ними через перекладача). Художник Том Сандерс заявив, що «Апокаліпсис» — найважливіший і найскладніший проект у його кар’єрі. Неподалік від Вера-Крус було споруджено місто древніх майя — піраміди, храми, палаци, базари. Будівництво вела тисяча робітників майже півроку. Консультував «будівництво століття» фахівець із культури майя Річард Хансен з Університету Айдахо. Він каже, що це перше звернення до спадщини майя в кінематографі, причому найбільш автентичне.
Як повідомляють деякі кінопортали, для створення навального стилю фільму, у якому камера на величезній швидкості ковзає тропічним лісом, Гібсон залучив до зйомок картини оператора Діна Семлера, володаря премії «Оскар» за фільм «Танці з вовками». Після тривалого обговорення Гібсон і Семлер вирішили знімати фільм на цифрову камеру високої роздільної здатності Genesis, спроможну працювати на великій швидкості й в екстремальних погодних умовах — чи то в зливу, чи то в пекельну спеку або липку сльоту.
Ну а художник Сандерс досконально дослідив архітектуру майя і прийоми, які застосовувалися під час будівництва їхніх міст, включаючи оборонні споруди й піраміди. Тісно співробітничаючи з доктором Річардом Хансеном, Сандерс детально вивчив інструменти майя, їхню зброю, посуд, тканини і тільки потім приступив до будівництва.
Загалом творці мали створити на екрані величезний мегаполіс, який уразив би глядача своєю пишнотою. І водночас передати хаос, що панував у ньому, замішаний на голоді, паніці й рабстві. Спочатку побудували велику тривимірну модель заввишки близько п’яти метрів, яку потім втілили в життя декілька будівельних бригад, а також художники, скульптори, озеленювачі. Згодом усе це, зокрема спеціально вирощені поля зі злаками, частково або повністю зруйнували, аби передати занепад, якого зазнало це місто.