Осінь у Львові завжди багата на яскраві творчо-культурні заходи. Відкриття театральних сезонів, проведення музичного фестивалю «Контрасти», який зажив незмінної популярності, і такого ж театрального — «Золотий лев», маса цікавих виставок, концертів... Одне слово, після літньої перерви львівська публіка, яка знудьгувалася за тонкими емоційними враженнями, з радістю заповнює зали. І хоча театральний сезон у Національному українському драматичному театрі імені М.Заньковецької розпочався зовсім недавно, актори, по суті, мало відпочивали і влітку. Вони побували на гастролях у Сумах та Полтаві, а наприкінці вересня — у Донецьку. Завдяки Міністерству культури і мистецтв України став можливим цікавий творчий обмін між двома театральними колективами: до Львова на 10-денні гастролі приїжджав Донецький академічний український музично-драматичний театр зі своїми головними спектаклями, а в Донецьку в цей самий час гастролювали заньківчани. До речі, донецький театр не був у Львові 45 років, а львів’яни в Донецьку — 25, тож знайомство, по суті, відбувалося наново.
Як в одному, так і в другому місті всі спектаклі пройшли з повним аншлагом. Донецький колектив продемонстрував на сцені львівського театру віртуозне володіння формою, коли в стрімкому ритмі промовляються монологи і діалоги, виконуються нейнеймовірніші трюки, переміщення, падіння тощо з танцями, піснями, примовками на додачу. Нерідко актори не лише займали всю сцену, а й задіювали оркестрову яму, балкони та ложі, виходили в глядацький зал у масових і особливо видовищних постановках — «Енеїді» І.Котляревського, «За двома зайцями» М.Старицького, «Любові в стилі бароко»
Я.Стельмаха. Цікава режисура, сценографія, але вона не була б такою видовищною, якби актори не викладалися до кінця, проводячи в неймовірному ритмі весь спектакль. Іншою була постановка «Дев’ять ночей... дев’ять життів» М.Вишнека: там на сцені були присутні лише двоє — Він і Вона, і актори намагалися максимально заглибитися у психологію своїх персонажів. Гастролі у Львові показали добру творчу роботу донецького театру з повною самовіддачею.
Що стосується заньківчан, то театр уже давно працює саме у психологічному плані. Може, на його сцені не так часто побачиш видовищні масово-лубочні сцени, велике скупчення акторів. Там усе більш розмірено, а режисери частіше націлюють акторів на проникнення у глибину характерів героїв, їхніх переживань, настроїв. Це сподобалося донецькому глядачеві, який із великим задоволенням сприйняв творчість львів’ян. Тож обидві сторони залишилися задоволені.
А потім у Львові відбулося урочисте відкриття нового театрального сезону, присвяченого 150-річчю від дня народження чудової української акторки Марії Заньковецької, ім’я якої багато років носить театр. Спочатку торжество пройшло в Києві, на загальнодержавному рівні, а потім уже у Львові, в її рідному театрі, що його акторка так активно створювала і ним же потім до кінця життя опікувалася. Заньківчани показали уривки зі спектаклів, у яких колись грала велика актриса, а також знову відтворили епізоди з чудової вистави «Марія Заньковецька», яка незмінно і завжди з аншлагом йшла на сцені театру 22 роки, хоча цензура «різала» її сім разів. Однак у гастрольних турне спектакль об’їхав усі театри не лише України, а й колишнього Союзу. Через нього пройшли всі покоління заньківчан. А нині життя Марії Заньковецької, хай і в окремих сценах, постало перед львівським глядачем знову, тепер вже у виконанні молодшого покоління артистів. Це була прелюдія, а вже наступного дня львів’яни побачили «Оргію» Лесі Українки, недавню прем’єру, яку театр показав і в Донецьку, хоча в репертуарі донеччан також є «Оргія», як, утім, і спектакль Я.Стельмаха «Любов у стилі бароко» (у заньківчан він називається «Мій коханий нелюб»), і «Милий друг» Мопассана. Але це геть різні постановки, хоча авторство одне й те ж...
Попри те, що сезон лише розпочався, львівський глядач уже чекає найближчої прем’єри театру — п’єси французького драматурга Жана Ануя «Запрошення до замку», яку на великій сцені ставить режисер Алла Бабенко. Наступною прем’єрою буде сценічна версія роману Е.М.Ремарка «Три товариші» у постановці Вадима Сікорського. У подальших планах — «Сава Чалий» І.Карпенко-Карого і комедія західноукраїнського (невиправдано забутого) драматурга А.Цеглинського «Торгівля перлами», в якій розповідається про колоритну галицьку інтелігенцію. П’єса вже в роботі. А далі «Антігона» Ж.Ануя... Маленькі глядачі під Новий рік побачать українську народну казку «Івасик-Телесик».
Слід зазначити, що в цьому сезоні театр почав змінюватися й зовні. До ювілею М.Заньковецької уряд виділив кошти на його ремонт. До речі, це перший театр у Львові, який із незапам’ятних часів був відомий як театр Скарбека (його засновника) і побудований на місці Нижнього замку. Вже значно пізніше його перейменували. Тож будинок старовинний і давно потребує ремонту, про який колектив мріяв багато років, але не мав на це коштів. І ось тепер, завдяки круглій даті з дня народження патронеси, він отримав можливість розпочати не лише зовнішнє, а й внутрішнє оновлення своєї великої території.