Після кризового 2009 року, коли дирекції Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця довелося відкласти змагання на рік, життя, здається, налагоджується. Торік відбулися змагання в середній і старшій групах, а нещодавно стали відомі переможці «Горовиць-дебют» і молодшої групи. Так, більша частина конкурсних прослуховувань перемістилася з помпезного й дорогого залу Національної філармонії до Будинку вчених. Так, грошові премії, не такі вже й великі (найбільша - 2000 доларів США), передбачені тільки для молодшої групи, тоді як малюки-«дебютанти» змагаються за дипломи й подарунки від спонсорів. Так, попри кількісне домінування вітчизняних піаністів, перемагають усе одно китайці... Але коли під час урочистого нагородження на сцену за руку виводять вервечку юних геніїв - щасливих, розгублених, переляканих, непосидющих, у лялькових білих сукенках і крихітних концертних фраках, а слідом за ними ще один ряд подвижників-учителів - так само щасливих, але зосереджено-спокійних, дуже важко стримувати емоції... Майбутнє створюється, конструюється, вибудовується прямо на твоїх очах. Хіба може бути щось важливіше за це?
Будь-який конкурс - не тільки конкурс, а тим більше конкурс Горовиця. Вже десятки текстів написано про стратегічну мудрість його дирекції на чолі з Юрієм Зільберманом. Ірина Полстянкіна, Лідія Ковтюх, Мальвіна Зарудянська та Ірина Гіваргізова чітко розуміють, що, навіщо й як робити. Обігріті Київським інститутом музики ім. Р.Глієра, залучаючи до організаційної роботи студентів інституту (до речі, паралельно з основним журі під час конкурсу постійно працює студентське), вони ніколи не опустяться до нинішнього стану Міжнародного конкурсу ім. М.Лисенка - по суті знищеного байдужістю і халатністю його невловимих і неідентифікованих організаторів.
За перебігом і результатами конкурсу Горовиця, запущеного 1995 року («Горовиць-дебют» з’явився трохи пізніше, у 2000-му), завжди можна було судити про свіжі піаністичні віяння, стан вітчизняної музичної освіти та потреби публіки.
Що сьогодні? Чотирнадцять країн світу, понад 80 заявок на участь (не доїхало лише кілька людей) і найвищий виконавський рівень дітей. Деякі з них у десять років грають так, як більшість професіоналів не гратимуть і в тридцять. Тішить, що впевненішими стали діти з української провінції. Причому приїжджають не тільки учні спеціалізованих музичних десятирічок, а й вихованці звичайних музичних шкіл. Похвально, що ті самі діти в різних групах номінації «Горовиць-дебют» (усього таких груп чотири - A, B, C, D) іноді міняються місцями, останні стають першими - отже, оцінюють не «людину взагалі», раз і назавжди вивищуючи або ставлячи масний хрест на подальшій долі, а конкретний виступ юного музиканта з конкретним твором.
Наприклад, у категорії А Бюркі Симон із Швейцарії посів перше місце, а білорус Микита Шестаков - третє, тоді як у групі D у Шестакова вже друге місце, а в Симона третє. Музиканти з дитинства вчаться переживати не тільки абсолютний тріумф і провал, а й напівперемоги. Останні, мабуть, пережити найтяжче...
У журі цього року ввійшло п’ятеро авторитетних музикантів. Професор Національної музичної академії ім. П.Чайковського, досвідчений педагог і постійний експерт конкурсу Валерій Козлов, котрий керував колегіальною роботою судів, з ентузіазмом коментував результати змагання, особливо відмічаючи повернення на конкурс Японії (представників цієї країни не було з часу другого конкурсу) і значне зростання рівня учасників. Ще один постійний член журі - професор Валіда Расулова-Сук, яка викладає в Нью-Йорку, її біографія також тісно пов’язана з Україною. Гідну компанію їм склали директор Міжнародного конкурсу піаністів ім. Джеймса Моттрама Грехем Скотт (Великобританія), професор Вищої школи ім. Роберта Шумана Барбара Щепаньська (Німеччина) і Лев Шугом, ректор Саратовської консерваторії ім. Л.Собінова.
У кожній з чотирьох груп номінації «Горовиць-дебют» достатньо вихованців української фортепіанної школи: Микита Бурзаниця з Донецька посів перші місця у групах B і D, другі й треті позиції в різних групах дісталися Еріку Ткаченку, Миколі Пушкарьову, Іванові Самородіну і Марії-Луїзі Плешаковій. Та якщо серед лауреатів-«дебютантів» немає жодного далекосхідного музиканта, то в більш серйозному змаганні молодшої групи (вік учасників від 10 до 14 років) Китай і Японія перемогли Україну з розгромним рахунком 4:2. У минулих конкурсах нерідко перемагали не зовсім «китайські китайці», виховані українськими або російськими консерваторіями. Проте цього року таких - жодного! Лауреатові першої премії Болай Цао після виступу з Концертом Моцарта в третьому турі журі й оркестр аплодували стоячи. Він же закривав концерт лауреатів - красиво, з упевненістю майстра, зі щирою радістю насолоджуючись власною грою. Тянь Юань Лю, другий китайський хлопчик із другою премією, показав себе в сольній програмі, блискуче виконавши Дві поліфонічні п’єси Родіона Щедріна. Японка Мацуда Канон і китаянка Ван Іньо поділили третє місце, залишивши українцям тільки четверту й п’яту премії (їх з боєм відвоювали Катерина Хомякова і Олексій Канке). Крім основних нагород на закритті вручали спеціальні призи. Приз «Надія» дістався шестирічній китаянці Цзан Сіжань. Коли її вивели на сцену, вона так розгубилася і злякалася, що вирвалася з рук «провожатого», вилізла на стілець біля роялю і спокійно, «поза протоколом» відіграла «Український танець» Михайла Степаненка.
Приз студентського журі забрав швейцарець Бюркі Симон. Еріка Ткаченка Київське управління культури визначило як «Найкращого киянина», вручивши йому відповідний приз, а Микиту Бурзаницю відзначило Міністерство культури України призом «За виконання твору українського композитора», а саме Першого фортепіанного концерту Мирослава Скорика. Отримавши величезного плюшевого ведмедя «За яскраву індивідуальність», Марія-Луїза Плешакова спочатку ледве втримала його в руках, а коли ведмедя посадили поруч із хазяйкою, не спускала з нього очей і час від часу посмикувала за коричневий ніс. Посольство Російської Федерації відзначило лауреатів-росіян, а саме Арсенія Муна, який росів перше місце у групі С («Горовиць-дебют»), і Дмитра Циганова (четверте місце в групі А). Ніхто не залишився без нагороди, а конкурс пам’яті Горовиця вкотре підтвердив свій унікальний статус на території України - єдиного музичного конкурсу, що входить у Всесвітню федерацію міжнародних музичних конкурсів.