Країна, яка на географічній карті світу прикрасила шматочок азіатського континенту перловим розсипом островів різної величини, — Японія. За всіх часів її древня культура, надзвичайна природа якої базується на філософії споглядальності, привертала до себе увагу тонких цінителів екзотики. Подивувавши у другій половині останнього століття світ своїми техніко-економічними досягненнями, вона зробила не менший внесок у вселенську культуру, явивши людству неповторні культурні цінності.
Одне з найяскравіших явищ цієї культури — театр кьоген. Комедійний театр діалогу й пантомі- ми. Його п’єси з’являлися в антрактах вистав театру, але ліричного театру пісні й танцю. Вистави цього ж театру розігрувалися, у свою чергу, в антрактах театру кьоген. Вони розділилися потім, але обидва театри походять з народних вистав саругаку, через це в них залишилася загальна базова техніка, яка стосується музики і манери виконання.
Театр кьоген протягом своєї довгої історії — понад 600 років — знав злети і падіння, але традиційно був театром «сімейним». А сім’я свято берегла три сімейні реліквії — рікуці (рукописи п’єс кьогена, які передаються від покоління до покоління протягом кількох століть), сорей (традиційні маски, костюми, реквізит) та ісе (символіка сім’ї).
Театром, який приїхав до нас на гастролі, сьогодні керує сорокалітній Номура Маннодзьо. Спадкоємець сім’ї Мандзо, він уперше вийшов на сцену в три роки, а стародавньому театральному мис- тецтву навчався у свого діда Мандзо VI і батька Мандзо VII, які носять почесне звання «Живий на- ціональний скарб». Номура Маннодзьо — людина освічена, і діапазон його творчих інтересів дуже широкий — від класичних п’єс до сучасних драм і кіно. Це не заважає йому берегти традиції, представляючи світу древнє мистецтво театру кьоген. Його детальна розповідь про театр, яка пролунала об’ємною увертюрою до самої вистави, вміння налагодити контакт із незнайомим і, чого гріха таїти, мало обізнаним з мистецтвом кьоген глядачем, вразила присутніх чи не більше, ніж сама вистава.
Звичайно, відсутність у виставі масок і реквізиту, кожний із яких, судячи з фрагментарного уявлення Номура, — найтонший твір мистецтва, позначилися на загальному глядацькому сприйнятті, але це не перешкоджало радості знайомства і власним відкриттям. Кьоген, як і старогрецький театр, й італійський комедії дель арте, базується на постійних персонажах, які ховаються за знайомими масками, і, незважаючи на тексти п’єс, на акторській імпровізації. Наскільки все-таки мала наша густонаселена планета і які єдині ми всі у своїх витоках...
Залишається сказати, що це взаємопізнавання подарували киянам Посольство Японії в Україні, Японський фонд, при сприянні фонду «Далекий Схід», за що всім їм — низький уклін.