…Президент України В.Янукович приділяє значну увагу українському кінематографу, відновленню його ролі в соціальній та духовній сферах.
Г.Герман
Шановний Віктор Федорович, певна річ, не гірше за мене розуміє, що держава - суть сукупність культурних символів, а інтелектуальний капітал - значно цінніший за вторинні політичні й економічні показники. У зв’язку з цим хотілося б наголосити, що непояснима бездіяльність у питанні кінематографічної премії ім. Олександра Довженка 2010 року не тільки призвела до порушення двох законів України, а й може кинути тінь на сукупний імідж культурного громадянина.
Це особисте. А тепер по суті справі.
Указ президента України про вручення премії імені Олександра Довженка за 2010 рік Віктор Янукович офіційно... забув підписати!
23 червня 2011 року Комітет із Державної премії імені Олександра Довженка висунув кандидатів на вручення премії 2011 року. При тому що номінантів 2010 року так і не нагородили!
Нагадаю: премію 2010-го присудили авторам фільму «Освідчення в коханні» - режисерові Ролану Сергієнку, операторові Едуарду Тимліну, композиторові Володимиру Губі й, згідно з чинним положенням, мали її вручати ще 12 вересня 2010 року. Але цього не сталося. І жодних офіційних пояснень цей факт не отримав (на зазначену тему вже була публікація в DT.UA Сергія Тримбача «Німе кіно»...).
За минулий рік було написано чимало депутатських запитів, листів громадськості тощо в усі компетентні інстанції. Обіцянки у відповідь цілком коректні. Але результатів немає.
У відповідь на офіційний запит українських режисерів Романа Балаяна, Віктора Греся та Олеся Янчука в адміністрацію президента радник президента - керівник головного управління з гуманітарних і соціально-політичних питань Ганна Герман ще 5 травня 2011 року відповіла: «Повідомляємо, що в адміністрації президента розробляється проект указу президента України «Про Державну премію України імені Олександра Довженка 2010 року», який у встановленому порядку буде подано на підпис президентові України».
На жаль, фахівці, які готували цю відповідь, дуже підвели Ганну Миколаївну... Оскільки насправді «встановлений порядок» підписання указу було порушено. Відповідно до Закону України «Про державні нагороди», премія присуджується до 10 вересня - щороку. Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», на фінансування премії було виділено 100 тис. грн. У Законі «Про державний бюджет України на 2011 рік» фінансування премії 2010 року, звісно ж, не передбачено. Указ досі не підписано.
Отже, невручення премії, пов’язане з прямим порушенням законодавства, є демонстративним кроком адміністрації президента. У чому ж причини? Можливо, сама довженківська премія державі вже не потрібна?
«Із премією імені Довженка 2011 року все буде гаразд, премію ми зберігаємо, - заявила DT.UA голова Державного агентства України з питань кіно Катерина Копилова. - У бюджет агентства включено рядок фінансування премії 2011 року. Чому не було присуджено премію 2010 року - сказати не можу. Це питання не перебуває в моїй компетенції, моє призначення і створення агентства відбулися вже після цих подій».
Можливо, премія потребує надто великих фінансових затрат? Бюджет визначив суму цієї премії у 100 тис. грн. Навіть у найтяжчий кризовий 2009-й рік Кабмін Тимошенко видав премію вчасно, але у зв’язку з економічною ситуацією суму премії зменшили вдвічі - до 50 тисяч. Якщо в період урядування М.Азарова ситуація погіршилася - ну видайте не 50, а хоча б 10, п’ять, та скільки знайдеться. Але підпишіть указ і нагородіть.
Можливо, не влаштовують запропоновані кандидатури? Висування лауреатів премії відбулося, відповідно до положення, уповноваженим на це органом - Національною спілкою кінематографістів. DT.UA поцікавилося в голови спілки Сергія Тримбача, чи були якісь претензії до осіб лауреатів: «Жодних претензій до імен кінематографістів протягом усього року ні офіційно, ні неофіційно я не чув. Подання про нагородження зробили за всіма правилами. Нагороджено людей гідних і не пов’язаних із жодними скандалами й політикою. Нагородний відділ адміністрації президента не може дати жодних пояснень, чому не відбулося нагородження. На запити депутата Кириленка надійшли бюрократичні відписки. При цьому порушено вимоги законів України про бюджет і державні нагороди. Скривдили ні за що ні про що трьох кінематографістів і всіх тих, хто виявив увагу до цієї історії».
Можна було б припустити: а чому нагороджують, власне, не відомих широким масам людей? Але ж у тому й суть, що, згідно з положенням, премії присвоює професійна спілка, а не прокатники і глядачі. Хай фільм мало хто бачив, хай він не знаменитий. Але й премія Довженка - це не «Оскар». Спрямованість така.
Я не бачив архівного документального фільму 1966 року, що є головним твором лауреатів премії, але не можу не поважати статус цієї нагороди.
Розслідування того, що сталося, на основі спілкування з джерелами, близькими до адміністрації президента, виявило: жодного лихого умислу немає. Про вручення премії у визначений термін в адміністрації президента справді ЗАБУЛИ. Ось так просто й трагікомічно, зовсім як в останній п’єсі Антона Чехова...
Але зізнатися в такому незначному, але очевидному проколі відповідальні чиновники АП не можуть. Бо для його виправлення треба провести колосальну організаційну роботу. А саме: внести зміни до Закону «Про державний бюджет». Оскільки поряд із премією держава має перерахувати 100 тис. грн. лауреатам. Провести поправку про виплату 100 тис. грн. через комітет Верховної Ради, ухвалити поправку в трьох читаннях у сесійній залі... Сміятимуться всі. І цей фарс стане відомий уже не тільки вузькій тусовці кінематографістів, а всім нашим державним мужам, які, крім бюджету і рядків фінансування, нічого іншого не читають і не дивляться. Ну як же буде незручно відповідальним чиновникам АП, що допустилися проколу. Кінематографісти - люди культурні, інтелігентні, їм рот затикати не треба - самі промовчать. А ось депутати - люди злопам’ятні й грубі. Тому ситуацію доведено до абсурду - мовчати й відписуватися. Тільки сама собою ця ситуація не розсмокчеться. Що ж тепер - узагалі нічого не вручати через прокол?
У влади можуть бути найрізноманітніші «мотиви», але вона має поводитися коректно - як мінімум, пояснюючи свої дії. Мовчання у цьому випадку не просто порушує «встановлений порядок». Це мовчання не образить українське кіно - малий казус на тлі великих проблем, звісно, не помітний і не актуальний. Це мовчання принизливе для самої президентської адміністрації - як інституту влади, що забезпечує роботу очільника держави, для якого культура і на словах, і на ділі - один із головних атрибутів суверенітету й самостійності.
Беручи до уваги нинішній стан із фінансуванням культури й те незручне і принизливе становище, в яке поставили Ролана Сергієнка, Едуарда Тимліна, Володимира Губу та Віктора Януковича, хочу звернутися до громадськості з пропозицією... Організувати збір коштів - для виплати державної премії. Беручи до уваги незручне становище, з якого президент не знає як знайти вихід, а потерпають від цього цілком добросовісні кінематографісти. Збір коштів пропоную організувати з допомогою DT.UA. Сподіваюся, ініціативу підтримає й Національна спілка кінематографістів.
Довженківська премія - культурний символ. Знак поваги до людей, котрі в міру свого таланту працювали на цій землі, на кіностудії, заснованій Довженком. Пам’ять і повага до традицій, спадкоємності поколінь. Бо не можна побудувати мистецтво, зняти фільм, написати книжку без традицій і культурного пласту, на яких базуються слова, образи, метафори твору. Невже держава вже дійшла до такого стану, що ці прописні істини потрібно розжовувати, аби спонукати чиновників до виконання своїх прямих службових обов’язків?