Рівно тиждень тому, 19 жовтня, у суботу, заповнений вщерть зал Палацу «Україна» привітав відкриття ХХХII Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Звучали традиційні вітання: міністра культури й мистецтв пана Богуцького — від імені Президента України, глави Київського управління культури пана Биструшкіна — від імені Олександра Омельченка. Відзначили внесок у життєздатність фестивалю його генерального директора Андрія Халпахчі. Представили публіці міжнародне журі на чолі з відомим південнокорейським режисером Кім Кі Дуком (його, щоправда, не було на церемонії) у складі: Златіна Радєва, аніматора з Болгарії, Ігоря Штерка, режисера зі Словенії, історика кіно Любомира Госейка, автора виданої у Франції «Історії українського кіно» і представників України — продюсера Лариси Роднянської та сценариста й журналіста Юрія Макарова.
За традицією був вручений приз «За внесок у світовий кінематограф». Стародавню українську ікону від Добродійного фонду цього разу вручили метру нашої національної кінематографії Миколі Мащенку.
Безперечно, внесок Миколи Мащенка великий, різноманітний і по праву увінчаний численними нагородами — від премії ім. Миколи Островського до Національної премії України ім.Тараса Шевченка. Багато років Микола Павлович очолює кіностудію імені Довженка, і можна лише уявити собі, із яким болем він переживає її повний занепад.
На відкритті «Молодості» глядачі побачили зроблений метром після десятирічного вимушеного простою фільм «Богдан-Зіновій Хмельницький». На жаль, картина ця, яка стала за епохи українського малокартиння вже другою історичною сагою (після «Мазепи» Юрія Іллєнка), змусила сумніватися в правомірності витрачених на них великих державних грошей на шкоду пошуку своїх шляхів у сучасному кінематографі. Думаю, кінокритики ще докладно розбиратимуть і сценарну канву фільму, і несучасний операторський погляд, і каскадерську одноманітність батальних сцен, і безглуздість пафосних діалогів, і акторські знахідки й прорахунки. Думаю, не лише мене спіткало розчарування марних сподівань. Наведу лише слова блискучого артиста театру й кіно Сергія Маковецького, який зауважив із гіркотою: «Сьогодні так кіно не знімають».
Фестиваль, який розпочався так пафосно, із наступного після відкриття дня жив неспокійними переглядовими конкурсними буднями, прес-конференціями, суперечками, цікавими зустрічами. Журналісти, які оплатили свою акредитацію, просто-таки палають бажанням потрапити за запрошеннями, обіцяними прес-центром, на найцікавіші позаконкурсні перегляди, які йдуть у кращих кінотеатрах міста. Це вдається далеко не завжди.
Про те, хто стане переможцем у цьому престижному фестивальному марафоні, який дає старт у велике кіно, ми розповімо в наступній публікації. Вердикт високого журі оголосять 27 жовтня з головної сцени столиці — Палацу «Україна», а поки що побажаємо учасникам конкурсу удачі та перемог.