Віддавна Новий рік без чародіїв-фокусників – ніби вже й не свято. Багато наших читачів, мабуть, пам’ятають, як на початку 80-х на ТБ приголомшував своїми «дивами» на новорічних атракціонах Ігор Кіо, перетворюючи Аллу Пугачову на тигра або пиляючи «навпіл» своїх приречених асистенток. Чи Амаяк Акопян... Потішний чародій із салонними трюками. Що казати про Девіда Копперфільда, котрий прикрашав телепрограми фантастичними шоу якийсь час тому, а нині ніби підзабутий...
Нещодавно й в Україні, завдяки проекту каналу СТБ «Україна має талант», спалахнула зірка молодого фокусника-чародія. Він переміг 27 травня 2011 року в найпопулярнішому телепроекті, вигравши мільйон гривень. І відразу став відомим усій країні (і навіть за її межами). 26-річний Віталій ЛУЗКАРЬ немовби пожвавив інтерес до «чарівничого» жанру.
Цей чародій закінчив естрадно-цирковий коледж і навіть Національну академію керівних кадрів... За десять років устиг об’їхати зі своїми фокусами безліч країн.
Після «теледива» з мільйоном на СТБ минуло вже півтора року. І що тепер із цим чарівником?
* * *
У пабі на Печерську він сидить навпроти, якось лукаво усміхаючись. І, здається, ось-ось скаже знамениту фразу з фільму «Попелюшка»: «Я не чарівник, я тільки вчуся!». Хоча мало хто знає, що цей чарівник уже давно й багато чого навчився. Ще школярем захопився технологіями чарівництва. Друзям і батькам показував фокуси зі зникаючою хусточкою. А на уроках, коли не давалося завдання, завдяки своїм же фокусам ефектно списував рішення у відмінників. До шкільного фінішу він уже точно знав, що робитиме в майбутньому. На той час його помешкання перетворилося на філію якоїсь мікрофірми Копперфільда. Різні екзотичні предмети, неймовірні атрибути, карти, хустки... І навіть голуби жили в нього на балконі.
Він постійно крутив щось у руках. Оскільки одне з правил фокусника - «вправність рук і жодного шахрайства!» .
- Віталію, ось ви сидите зараз навпроти... А можете організувати якийсь фокус - прямо тут і зараз?
…Віталій бере зі столу серветку. Згортає її кулькою. Кулька проворно зникає в нього в рукаві. А через секунду цю саму кульку він витягає в мене з пазухи!
- А щось іще?
…Чародій витягає ще одну серветку. Миттєво перетворює її на мініатюрну трояндочку. Квітка так само безслідно зникає в запоні його хитрощів. А за кілька хвилин офіціантка, яка саме підійшла до нас, раптом знаходить цю квітку в кишені свого фартуха!
- Ну, а якщо без трюків... Якщо звернутися до одного з підрозділів вашої магії - менталізму, буцімто психологічних експериментів... То можете, наприклад, якусь думку зчитати, дивлячись в очі людині?
…Фокусник просить мене задумати якесь число. Потім пильно дивиться в очі. І, уявіть собі, вгадує... Число - сім!
- А чому? А як вам це вдається?
- Тут є свої психологічні особливості. Багато чоловіків, наприклад, схильні до «сімки». Жінки - до «трійки»... Але це моменти, які фокусник не повинен афішувати. У будь-якому трюку має залишатися таємниця. А то багато представників нашого цеху раптом вирішили розкривати перед глядачами технології деяких чудес... Не розумію, навіщо вони це роблять? Можливо, варто розкривати лише ті фокуси, які вже давно не використовуються у програмах? І в мене один раз, у проекті про екстрасенсів на СТБ, було завдання підібрати серію цікавих трюків... Але я все одно стояв на своєму: не можна розкривати секретів, оскільки чекають від нас чудес, а не схем і формул!
- Тобто, по-вашому, таємниця в мистецтві, у будь-якому жанрі, як і раніше, повинна превалювати?
- Обов’язково...
- Це як історія про «Мону Лізу» Леонардо да Вінчі. Багато хто вважає цю картину «дивом», сотні років намагаючись розкрити її «фокус» - мовляв, у чому сенс цієї усмішки? До речі, знаєте відповідь?
- Ні, не знаю.
- У тому, що Мона Ліза тільки збирається усміхнутися... До речі, а маги-ілюзіоністи марновірні люди?
- Не говоритиму за всіх. Але я, в деяких випадках, марновірний. Якщо вдома щось забув, то, повертаючись, неодмінно дивлюся в дзеркало. Звичайно, на чорних кішок намагаюся менше реагувати, тобто не помічати їх. Але, гадаю, у світі є «щось»... Те, що не можна пояснити. Була ситуація, коли в дитинстві я погано почувався. Загальна слабкість, якесь нездужання, занепад сил. Моя мама вже не знала, що робити. Дуже переживала. Жодні ліки не допомагали. І тоді, за порадою близьких, вона повезла мене до однієї «бабці», яка ворожить, піднімає людей... Мені було років чотирнадцять. Ми приїхали до неї. І після того зі мною сталася якась зміна, струс. Організм наче змінився й оживився. І тоді я повірив: річ не тільки у вправності рук, а й у силах, не підвладних нашому розуму. До речі, у мене був друг, який дуже страждав від бородавок на руках. І поїхав з нами за компанію. Та сама бабця провела якісь, тільки їй відомі, маніпуляції. І вже за два тижні в мого друга з руками було все гаразд!
Повторюю, це були не фокуси. Це була справжня реальність.
- А чи вірить фокусник-чародій у Господа Бога?
- Не можу назвати себе атеїстом... І знаю, що будь-яка людина повинна неодмінно вірити... Нехай один вірить в Ісуса, а інший - в Аллаха. Головне - віра.
- У вашому репертуарі є різні чудеса, фокуси, трюки. Є популярний номер з голубами, який неодноразово бачили телеглядачі. Є номер з літаючим столом. Є різноманітні епізоди мікромагії: карти, гроші, кульки, гумки тощо... Цікаво, до якого напряму жанру ви себе відносите безпосередньо?
- До «синтетичних» представників жанру. Мені все цікаво. І магія, і маніпуляція, і велика ілюзія, і салонна магія, і менталізм. Кожен із цих напрямів має свої особливості, свою технологію, навіть свою ідеологію. Оскільки будь-який фокус - з технічної точки зору - це не тільки електроніка чи кнопочки, це ще й ідея!
Звичайно, простіше, якщо все побудовано тільки на кнопках. Тим паче що наука зробила в нашій справі неймовірний ривок. Та головне для фокусника - це створити з найпростішого... дуже складне.
- Ви відчували в собі коли-небудь задатки гіпнотизера? І якщо так, то чи користуєтеся цими здібностями в магазинах чи банках?
- Ні! Тоді це вже не фокусник, а шахрай! Нічого подібного ні в магазинах, ні в банках я не проробляю. І володію я не гіпнозом, а, швидше, здатністю до навіювання...
- У російському світі чарівників про вас знають? Вас туди кличуть?
- Знають. І вже давно. Ще в 17 років я взяв Гран-прі в одному з московських конкурсів. Відтоді вони мене знають і поважають. І дехто навіть телефонує.
- А чому ваших програм чи окремих номерів немає на арені нашого знаменитого київського цирку на площі Перемоги?
- З різних причин їх там немає. По-перше, годі розраховувати на достатнє фінансування, щоб показати яскраву програму із цікавим реквізитом на тому великому майданчику. По-друге, немає належних умов для роботи на тій самій арені. Втім, я туди й не прагну.
- А який у принципі для вас може бути ідеальний майданчик - для створення магії?
- Я багато їздив по «закордонах». І зрештою зрозумів: потрібно прагнути до якогось спеціального майданчика, призначеного для фокусів. Необхідна атмосфера, аура. Важливе освітлення. Адже взагалі світло на майданчику - це 50 відсотків успіху окремого номера та цілої вистави. І не завжди великі циркові арени відповідають вимогам і завданням «чародіїв». У Москві, наприклад, сьогодні працює близько 400 фокусників. Так, це правда. Не всі з них широко відомі, але в кожного є свій глядач. Досі там працює Амаяк Акопян. Він затребуваний на корпоративах. Щоправда, мені знову-таки не подобається те, що він у деяких програмах намагається розкрити різні наші фокуси... Повторюся: цього не потрібно робити...
- Віталію, вибачте, а що це у вас за червоні облямівочки на руках? Це теж елементи спеціалізації, якісь магічні амулети?
- Це моя асистентка нещодавно виходила заміж... І я дотримався однієї традиції: взяти червоні нитки з короваю і носити їх доти, доки самі не порвуться...
- Ми говорили про київський і московський цирки. А немає бажання зробити крок далі - в Америку чи в Європу зі своїми магічними вигадками?
- Ви знаєте, я й так уже майже всю Азію об’їздив. Був в Індії, Кореї, Китаї, Японії. Скрізь виступав. Тобто з 17 років - по «закордонах». У той час нашому фокусникові ще було важко заробити вдома, в Україні... А там усе-таки достойна база, хороші кошти. І чудові умови, щоб удосконалюватися в професії. Словом, поїздив я поїздив, пожив три місяці в Кореї, три місяці в Китаї... І вирішив, що без України мені ніяк. У той момент якраз і вдалося показати себе в проекті СТБ «Україна має талант». А в Європі та Америці, повірте на слово, ілюзіоністи - досить затребувані й популярні. Як у нас Пугачова чи Кіркоров... Там представники нашого жанру - топ-зірки. Там навіть деякі вокалісти йдуть на другий план, а фокусники царюють.
- Виходячи зі всього усталеного репертуару, чи можна визначити, який відсоток безпосередньо ваших вигадок у програмах, а що запозичено в інших чародіїв?
- Річ у тім, що всі фокуси вже придумані давним-давно - до мене. Їх можна лише адаптувати під свій стиль і свою манеру. Згадайте, наприклад, легендарного Ігоря Кіо. Він багато років показував чудові фокуси, які давно були відомі всьому світу. Але через те що СРСР не знав «іншого світу», а Кіо мав можливість подовгу бувати за кордоном, його дива й потрясали радянських людей...
- Наприклад, диво з розпилюванням жінки! Можете зараз викрити технологію того старого фокуса?
- Ніколи й нізащо! Факт у тому, що й сто років тому, відповідно до певної технології, «різали» людину пилкою... І сьогодні її також можна розрізати, тільки подача номера буде іншою. Мине ще сто років. І її різатимуть вже лазером. Але суть прийому залишиться тією самою...
- Яке найбільше «потрясіння» в житті фокусника взагалі є можливим?
- Зустріч із реальністю... Це було років два тому... Коли ми їхали сім’єю та друзями з дачі... Я був за кермом... І мене так занесло на дорозі... Здавалося, тільки диво й урятує... На щастя, все обійшлося. Правда, потрясіння від того випадку залишилося досі.
- Не можна не запитати про те, про що зазвичай усі запитують... На що витрачено мільйон, виграний вами в шоу «Україна має талант»?
- А хіба мільйон - це так багато? Купив собі квартиру в Києві: новий будинок, незвичайний проект (адже я люблю все незвичайне). Купив машину... Але моя професія передбачає постійне вкладання коштів у нові номери. Бо хороша ілюзія хороших грошей коштує. У моєму колективі сьогодні п’ять осіб. У нас багато заготовок для нової програми. З нового року хочу прийти на СТБ до Володимира Бородянського запропонувати йому одну ідею, пов’язану з магією... Давно хочу створити саме чарівну програму, що складається з різних фокусів (години на півтори). Думаю, цей жанр сьогодні буде дуже затребуваний нашим глядачем, який останнім часом особливо хоче дива...
- Напередодні Нового року попит на ваші фокуси - в олігархів чи звичайних організаторів корпоративів - мабуть, помітно зростає?
- Зараз у мене розписано практично кожен вечір. Є презентації, великі корпоративи. Про масштаби деяких корпоративів я раніше взагалі не підозрював... Коли викидаються шалені гроші - часто в нікуди. Ще я помітив, що сьогодні на корпоративах меншим попитом користуються злегка набридлі виконавці попси. Публіці хочеться чогось нового, гострого, чарівного. Це ж набагато цікавіше, якщо завдяки моєму фокусу директор тієї чи іншої фірми спочатку зникає, а потім несподівано з’являється!
- Як батьки ставляться до ваших успіхів і чудес?
- Добре ставляться. Мама, вона кравчиня, завжди мені допомагала. Коли потрібно було пошити якісь костюми, підшити кишені, зробити скатертини для номерів. Батько, водій-дальнобійник, теж радий моїм успіхам. Я купив йому земельну ділянку, і тато розвів там господарство, кроликів. Отже, все гаразд.
- Віталію, чим ви поясните нинішній великий інтерес кінематографа до представників вашої професії? Нашумілі фільми «Престиж» (із Х’ю Джекманом і Кристіаном Бейлом), «Ілюзіоніст» (з Едвардом Нортоном)?
- Усе тим же... Втомою від реальності. І жагою дива...
- До речі, головний фокус у фільмі Кристофера Нолана «Престиж» (із братами-близнюками) ви, як фахівець, розгадали відразу?
- Ні... До останнього мучився.
- Минуло вже півтора року як вас немає «у телевізорі», бо шоу закінчилося. Але життя триває. На вулицях ще впізнають сьогодні?
- Я взагалі не люблю будь-якої публічності. І ніколи мене не надихає ситуація, якщо в тебе тицяють пальцями. Пам’ятаю, після першого ефіру на СТБ ми з друзями їхали в метро... Це було пекло! Весь вагон на мене витріщався, перешіптувалися...
- Ще одне важливе запитання... Чи вдалося вам побачити в безпосередній роботі Девіда Копперфільда? І розгадати всі його фокуси під час шоу?
- На жаль, бачив тільки записи. Хоча всі його фокуси розгадав. До речі, це моя мрія - все-таки потрапити в казино, де він сьогодні виступає. І, скажімо так, долучитися до магії майстра. Копперфільд, як відомо, уже давненько не робить нових програм, у нього практично немає телевізійних проектів. Але він, як і раніше, виступає. І, думаю, не тільки заради грошей, а й для власного задоволення.
- І наостанок... Що для вас - «диво»? Метафізична категорія? Технологія фокусника? Чи...
- Знаєте, ніколи про це не замислювався. Напевно тому, що сам роблю «чудеса», дивую інших. Що тут сказати? Напевно, найбільше й нерозгадане диво - це любов? У цьому випадку жодні «фокуси» не допоможуть...