Дмитро Найдич — автор «Симфонічних імпровізацій для фортепіано з оркестром». Нещодавно створений твір у чотирьох частинах композитор побудував на злитті стилів і музичних напрямів різних епох, однак мистецтву імпровізації у ньому відвів чільну роль.
Імпровізація — давній тип музикування, при якому процес написання музики відбувався під час самого її виконання. З появою фіксованого нотного запису інтерес до імпровізації поступився мистецтву «інтерпретації». І не буде перебільшенням назвати Дмитра Найдича одним із найцікавіших музикантів, який має неповторний творчий почерк.
Після закінчення музичної десятирічки Дмитро вступив у Київську консерваторію до професора Ігоря Рябова, успішно закінчив її 1990 року. Крім занять на фортепіанному факультеті, юнак устиг протягом двох років повчитися на диригентському відділенні.
Захоплення джазовою музикою збіглося в Дмитра Найдича з тим періодом у житті нашої країни, коли на джаз дивилися як на розсадник далеких радянській молоді настроїв, мовляв: «Сьогодні він грає джаз, а завтра батьківщину продасть!» Це вже пізніше, наприкінці століття, намітилася реабілітація джазового мистецтва і навіть у Москві при Гнесинському інституті було відкрито джазове відділення. І, природно, молодий музикант не прогаяв можливості пройти там стажування.
У перший свій приїзд із Франції до Києва 2000 року Дмитро Найдич буквально підкорив столичну публіку своєю композицією, де оригінальними імпровізаціями в джазовій манері на музику Гріга, Шостаковича, Вебера, Кодаї і Равеля ніби висловив своє ставлення до творчості улюблених композиторів. Особливо яскраве враження справила «Рапсодія в блюзових тонах» Джорджа Гершвіна. Він ввів елементи театралізованого дійства, до участі в якому залучив музикантів оркестру на чолі з диригентом Миколою Дядюрою.
Багато чого у творчості Дмитра Найдича вражає. Особливо це стосується театралізації музичних композицій. Іноді він зненацька підводиться з-за роялю, стає поруч із диригентом і починає виконувати його функції, іноді, продовжуючи імпровізувати, звертається до аудиторії й залучає її до співу якихось музичних цитат. Дмитро Найдич уміє заразити своєю творчою енергією оточуючих.