Український Оскарівський комітет запропонував саме цю картину для презентації України на майданчику Американської кіноакадемії. Майже одночасно і в Європі зацікавилися українським фільмом, тому "Додому" претендує також і на номінацію премії Європейської кіноакадемії, яку ще називають "Європейським Оскаром". Українська картина опинилася серед 46 фільмів, відібраних комісією. Які стрічки і в яких номінаціях боротимуться за отримання премії, стане відомо 9 листопада на Фестивалі європейського кіно в Севільї. А нагородження переможців відбудеться в грудні у Берліні. Український глядач зможе побачити картину в кінотеатрах із 7 листопада.
Поки що далеко не всі бачили цей фільм. Світова прем'єра "Додому" відбулася на Каннському кінофестивалі, а українська - на Одеському, де фільм "Додому" здобув Гран-прі. До речі, після фінальних титрів глядачі зустріли авторів фільму 10-хвилинною овацією.
Це повнометражний режисерський дебют Нарімана Алієва. Він уже є автором кількох короткометражок ("Без тебе", "Тебе кохаю", "Повернутись зі світанком"), де заявив про себе як серйозний режисер. У своїх роботах Наріман досліджує тему сімейних стосунків, традицій та побуту кримських татар.
Перші глядачі фільму "Додому" відзначають, що стрічка вже з перших секунд тримає глядача в напрузі, доводиться "пропускати" через себе відчуття, емоції героїв, адже цей фільм сильний, контрастний, одне слово - дуже чіпляє. До речі, герої "Додому" розмовляють трьома мовами - кримськотатарською, українською та російською. Тут тонко підмічені взаємини батька і сина, поняття батьківщини, Бога.
За сюжетом фільму у кримського татарина Мустафи помирає старший син. Батько приїжджає до Києва, куди два його сини перебралися після анексії Криму, аби повернути молодшого сина додому, а старшого - поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями. Це кіно можна зарахувати до "роуд-муві", адже, за сюжетом, герої їдуть з Києва до Криму. Тому й географія зйомок досить широка - це Київ, Київська область, Миколаївська область, Арабатська стрілка...
Головні ролі в "Додому" виконали Ахтем Сеітаблаєв і непрофесійний актор Ремзі Білялов, продюсером картини став - Володимир Яценко.
Отже, є нагода поговорити з авторами фільму - режисером Наріманом Алієвим (він же співавтор сценарію) і сценаристкою Марисею Нікітюк.
- Нарімане, скажіть, будь ласка, в основі сюжету - історія суто художня, вигадана, чи є якісь реальні факти, які підштовхнули вас до зйомок цього фільму?
- Це художня історія. А до роботи над зазначеною темою мене підштовхнула ідея мого азербайджанського колеги Новруза Хікмета. Я чув, що були реальні схожі ситуації, проте на них сюжет нашого фільму не базується.
- Що ви скажете про реакцію перших глядачів фільму "Додому", зокрема кримських татар?
- Звісно, про це треба питати глядачів, але Гран-прі в Одесі, яке присуджується за глядацьким голосуванням, означає, що глядач високо оцінив наш фільм. Сподіваюся, решта глядачів, які підуть у кінотеатр на наше кіно, не будуть через це жалкувати.
- Як формувався кастинг у ваш проект? Чи були конкуренти в Ахтема Сеітаблаєва?
- Нам довелося потрудитися, бо на головні ролі потрібні були актори, які можуть розмовляти кримськотатарською і бути власне кримськими татарами. Ахтем, звісно, мав конкурентів, але був на кілька щаблів сильніший за інших. Проте, наприклад, на одну роль ми взяли Акмала Гузерова, який не є кримським татарином, однак для фільму вивчав кримськотатарську мову та чудово впорався зі своєю роллю.
-Яка фестивальна доля стрічки? Тобто які фестивалі запросили вас найближчим часом?
- Світова прем'єра фільму відбулася в конкурсі Каннського кінофестивалю. Крім того, ми брали участь у конкурсі фестивалю в Казахстані. В Бухаресті отримали від журі Гран-прі за найкращий фільм. Фестивальна прем'єра в Україні відбулася в Одесі, де фільм теж отримав головну нагороду, разом із грузинським фільмом "А потім ми танцювали". У вересні фільм покажемо в Бельгії. Вже є підтверджені кілька важливих фестивалів, але ми поки що про це не можемо говорити. Фестивальною стратегією та продажами картини займаються наші французькі партнери Wild Bunch. До речі, права на фільм уже продані у Франції, Великій Британії, Китаї, Туреччині, Греції та Бенілюксі.
- Чи є вже в розробці якийсь новий ваш проект?
- Теоретично, є. Зараз ми працюємо над практичною реалізацією, але поки що про це нічого сказати не можу.
- Стосовно ситуації в українському кіно є дві думки - оптимістична (виділяють гроші, багато знімають) і скептична (багато знімають, але мало хто це бачить, і кіно не збирає повних залів). Ви щодо цього оптиміст чи скептик?
- Те, що ви описали, - це не є оптимістичне або скептичне бачення ситуації, це перемога або зрада. Ми повільно йдемо у правильному напрямку, бо за 10 років успішну індустрію не побудувати. Потрібні час, терпіння і багато праці.
* * *
Авторка сценарію фільму Марися Нікітюк розповідає DT.UA, що найскладнішим у роботі над сценарієм "Додому" був брак знань про кримських татар і мусульманські звичаї.
- Але ми писали сценарій фільму разом з Наріманом, і він завжди виправляв, коли щось було не так. Взагалі ідею стрічки режисер довго виношував. Він звернувся до мене на етапі більш-менш готового трітменту, і ми розпочали роботу. Взагалі, сценарні схеми написання різняться залежно від ідеї та типу історії, яку ви пишете. Тож єдиного стандарту, взагалі, не існує.
- Марисю, чи задоволені ви кастингом акторів? Такими уявляли героїв, пишучи цей сценарій?
- У цьому проекті я сценарист. І все, що не сценарій, - не моя зона відповідальності. Далі до роботи долучаються голови департаментів і режисер. Як на мій погляд, Наріман зібрав чудову команду, і в них усе добре вийшло. Кастинг дуже хороший.
Пам'ятаю, на прем'єрі фільму в Каннах я була просто поглинута переглядом. А коли фільм закінчився, багато людей поруч зі мною плакали. Отже, їх узяло за живе, - це найважливіше.
- Сценарій фільму зразу пішов у роботу, чи довелося щось переробляти, доповнювати?
- Всі переробки та доповнення відбувалися вже без мене й часто прямо на майданчику. Не було часу зупиняти процес і узгоджувати сценарій.
- Що ви можете порадити сценаристам-початківцям, які тільки хочуть почати писати сценарії для кіно?
- Починати варто з коротких метрів, щоб емпіричним шляхом відчути перебіг історії, ріст персонажів, переламні моменти і таймінг. Історія короткого метру має тривати до 30 хвилин. До того ж короткий метр - найкращий спосіб входження у професію й у фестивальний рух. Крім того, хочу сказати, спираючись уже на власний досвід викладання сценарної майстерності, що початківці часто починають вигадувати щось абсолютно нежиттєздатне, нагромаджуючи фентезійні події. Людям часто здається, що їхнє життя нецікаве і що в кіно має кожних кілька хвилин відбуватися щось неймовірне. Це велика помилка, адже для початку треба опанувати реальність, навчитися вдивлятися у глибину побутових конфліктів. Тож раджу дуже уважно прислухатися і придивлятися до себе та свого оточення. Одна з дуже помічних технік - збирання інформації на диктофон, розпитування цікавих персонажів, котрі привернули вашу увагу. А потім - розшифровування надиктованого на папір. Це розширює діапазон героїв, а також навчає викладати сюжет розмовною мовою, адже в кожного персонажа - свої лінгвістичні характеристики.
- Ви згодні, що в Україні є проблема з якісними історіями для кіно?
- В Україні багато з чим є проблеми в кіновиробництві, адже індустрія лише спинається на ноги. Але недооцінка багатьма учасниками процесу важливості хорошого сценарію - це факт. Сценарій повного метру пишеться від півроку до року, а іноді й довше, це залежить від багатьох чинників. До того ж поки що дуже мало людей розуміють, що написання - тривалий процес, який потребує інвестицій не лише часу, а й грошей. Якщо сценарист мусить працювати на чотирьох роботах одночасно, дива не станеться