В березні нинішнього року спільними зусиллями двох основних галерей Києва, у самому його серці — на Андріївському узвозі, — «36» та «Триптих» (фундатор і художній керівник заслужений художник України О.Миловзоров) була організована перша в Києві виставка нещодавно створеної львівської професійної асоціації художників та майстрів-вітражистів «Вікно». Дебют сучасного львівського вітража під назвою «Вітражні імпровізації» одержав широкий резонанс, збільшивши число прихильників цього незмінно прекрасного виду мистецтва. Асоціація «Вікно» об’єднала провідних вітражистів Львова і налічує нині вісім художників, випускників Львівської академії мистецтв. Це Олег Янковський (керівник), Володимир Рижанков, Андрій Курило, Олександр Шевченко, Ігор Тарнавський, Юрій Павельчук, Олександр Личко, Анатолій Вінту. Ідейним і творчим натхненником, можливо, «літописцем» цієї асоціації, що започаткувалася в 1999 році, стала Ірина Гах, мистецтвознавець, яка давно вивчає історію львівського вітража.
У статуті асоціації говориться: «Професійно-мистецька організація «Вікно» створена з метою подальшого розвитку та збереження професійного українського вітража, вивчення та реставрації старих пам’яток, практичної реалізації найрізноманітніших творчих ідей учасників об’єднання». Як відомо, поки що в Україні це єдиний художній колектив, який присвятив себе лише саме такому мистецтва, і аналогів йому немає. Виставка творів львів’ян пропонує розмаїття різноманітних форм вітража в сучасній архітектурі: від традиційних вітражних композицій у віконних отворах культових споруд — до новаторських рішень у церковних іконостасах (автори Ю.Павельчук, О.Личко, А.Вінту), від вітражних затишних світильників у техніці Тиффані (автор О.Шевченко) — до мініатюрних вітражів, що приваблюють суто жіночим шармом (автор І.Гах) для житлових та офісних споруд. Роботи О.Янковського, В.Рижанкова продемонстрували прекрасну адаптованість вітража до сучасного інтер’єра: це ідеальне для архітектурного простору мистецтво світла і кольорів, що поєднує в собі красу і доціль-ність, високу естетику і утилітарність. Мерехтливі площини вітражних панно А.Курила, позначені м’якими поєднаннями кольорів, точно знайденими пропорціями приваблювали глядачів своїми довершеними зображеннями.
Цікаві фактурні експерименти з вітражним склом, яке втрачає прозорість і крихкість, але набуває особливої мажорності й ошатності в абстрактних композиціях І.Тарнавського. Саме йому й віддавали перевагу прихильники авангардного мистецтва. Оригінальними пошуками кольору та графічних ліній вирізняються міні-вітражі О.Шевченка, в яких основну роль відіграє вишуканий рисунок металевих переплетень.
Львівські вітражисти Асоціації «Вікно» стали у XX ст. продовжувачами багатющих традицій українського вітража, що беруть початок у Західній Україні XIV ст. — час розвитку готичної, а згодом ренесансної архітектури. У кінці XIX — на початку XX ст. зріс інтерес до вітража, що поширювався разом із стилем модерн. Особливому злету вітражного мистецтва в Україні сприяли роботи по реставрації вітражів Кафедрального собору (автори С.Батовський, Качор, Ю.Мегоффер, Я.Матейко, 1892—1930) та Успенської церкви у Львові (автор П.Холодний, 1926).
Члени Асоціації «Вікно» мріють про повне відновлення і реставрацію у Львові вітражних шедеврів корифеїв галицького церковного вітража першої третини XX ст. П.Холодного, М.Сосенка, Ю.Буцманюка, яких вважають своїми історичними попередниками. Через 100 років львівські митці-вітражисти, сподіваємося, дадуть нове життя українському вітражу, який, ніби міфічний птах-фенікс, знову відродиться і повернеться в нашу архітектуру оновлений і прекрасний.