UA / RU
Підтримати ZN.ua

"Віртуози Києва": молоді, та ранні

"Віртуози Києва" - камерний колектив, який об'єднує талановитих струнників.

Автор: Ольга Кізлова

Оркестр не державний, живе на вільних хлібах, оскільки відбрунькувався від створеного Которовичем 24 роки тому Національного камерного ансамблю "Київські солісти". До речі, знаю декотрих його учасників, чий середній вік - 30–40 років, з їхніх дитинства й юності. І можу сказати, що це колектив високого міжнародного рівня, його учасники - лавреати конкурсів, які отримали освіту в найкращих педагогів Національної музичної академії та її аспірантури.

Нинішнього літа "Віртуози" здійснили кілька яскравих проєктів: гастрольну поїздку Латинською Америкою - Перу, Еквадор, Аргентина, Уругвай, Чилі, де виступали у знаменитих переповнених залах; записалися на студії; брали участь у фестивалі в Габалі (Азербайджан). Зовсім недавно завершився тур "великим складом" Україною: грали в Чернігові, Харкові, Дніпрі, Одесі, Києві та Львові програму "Симфонії Всесвіту".

Нещодавно автору цих рядків пощастило побувати на кількох концертах цього столичного камерного оркестру.

"Віртуози" виступили в оригінальному місці - на даху столичного ЦУМу. Для вишуканої публіки виконували популярну класику: І частину "Маленької нічної серенади" Моцарта, "Ранок" Гріга, "Хабанеру" Бізе, "Танець із шаблями" Хачатуряна з чарівним маленьким дуетом скрипки (Тарас Яропуд) і альта (Костянтин Кулеба), які були солістами, "На прекрасному блакитному Дунаї" Штрауса, "Вальс квітів" з "Лускунчика". Чудово солірували Катерина Бойчук у п'єсі Сарасате, а пізніше - віолончеліст Юрій Погорецький. Концерт відмінно вів артистичний Олександр Печериця.

Ще один серпневий концерт арт-агентства Svitlo Concert, на якому я побувала, пройшов теж у не менш романтичному місці - на вертолітному майданчику. І це був уже хороший, міцний, великий джазовий проєкт із трьох сетів з участю англійського електронно-вокального соул-дуету GeeJay, який чудово імпровізував, американського вокаліста Чака Вінслі та нашої великої джазової групи VOLGA: FUNK Ольги Лукачової. Багато духовиків, глибокий, потужний голос солістки, майстерні імпровізації всіх учасників концерту, оригінальна локація - супер!

Вересневий концерт "Віртуозів" під назвою "Симфонії Всесвіту" у Київській консерваторії (Академії Чайковського) складався з двох відділень. В оркестрі грала велика група запрошених зі столичних колективів музикантів. Зазвичай такі "разові" склади ризикують звучати сиро, часом незбалансовано. Але не цього разу: 60 учасників "розширених" "Віртуозів" зуміли переважно уникнути цих проблем. Духові - дерево та мідь - грали добрим звуком, ніхто не кіксанув, соло й ансамблі потішили точною інтонацією та зіграністю, що непросто в таких ситуаціях.

Чудово, бездоганно зіграли Увертюру до "Сороки-злодійки" Джоаккіно Россіні. Ідеальні, ніжні унісони струнних, чарівні піано та впевнені тутті - браво!

Фортепіанна частина концерту була досить незвичайною. Солістка Анна Улаєва виконала фортепіанну сюїту "Дорожні нотатки" мальтійсько-американського композитора й екскиянина Олексія Шора. Музика експозиційного типу, без розвитку, абсолютно тональна, без сучасних модуляційних, гармонічних новацій. Ясні наспіви, що поєднують мелодизм популярної музики, часом латиноамериканські ритми й танго, проста оркестровка, далеке відлуння Рахманінова.

Дуже хороша піаністка зуміла взяти із запропонованого матеріалу максимум виразності й гарного звуку. Дивними здалися "бісовки" - мало доречна в цьому музичному оточенні "Хроматична фантазія і фуга" Баха, а потім контрастна, позбавлена індивідуальності обробка "Облівіона" П'яццоли. Але публіка залишилася задоволеною.

Друга симфонія Й.Брамса - один із шедеврів німецького романтизму. Маестро Дмитро Яблонський диригує стримано, економними жестами точно домагаючись темпів, динаміки і загального змісту. Відомий у виконанні великих оркестрів та диригентів твір оркестр чудово підготував і зіграв без втрат. Особливого трактування, індивідуального підходу не почула. Але загальне враження залишилося дуже позитивним, хоча грали з натиском, максимальним звуком (Брамс усе-таки потребує більшої кількості струнних). Вітаю, симфонія прозвучала професійно, міцно, виразно!

"Я закинув би музику й пішов в уряд, щоб інваліди могли побувати на концерті"

DT.UA вдалося поспілкуватися з керівником колективу "Віртуози Києва" - американсько-ізраїльським віолончелістом і диригентом Дмитром Яблонським.

- Дмитре Альбертовичу, розкажіть спочатку про ваше коріння, педагогів.

- Я народився в Москві і вчився гри на віолончелі в ЦМШ. Маму, яка викладала в Московській консерваторії і була солісткою Московської філармонії (Оксана Яблонська, відома у світі піаністка. - О.К.), у 1970-х роках переслідували, звільнили з консерваторії, обмежили виступи. Ми довго чекали візу на виїзд із СРСР і емігрували до США 1977 року. В Москві моїми педагогами були Стефан Тимофійович Кальянов та Ісаак Маркович Буравський. У Джульярдській школі в Нью-Йорку навчався в Лорна Манроу, в Єльському університеті - в Альдо Парізота; закінчивши університет, повернувся до Джульярда й удосконалювався під керівництвом Зари Нелсової. Брав уроки у Мстислава Ростроповича та інших відомих віолончелістів.

- А ви самі займаєтеся педагогікою?

- Так, викладаю в Ізраїлі в першому за значенням університеті віолончель, камерну музику і є директором із міжнародних зв'язків. Привіз кілька молодих музикантів і з України - скрипальку Галю Корінець, яка закінчила навчання в моєї дружини в Тель-Авіві й отримала артистичний диплом. Влаштовую в Києві щорічні прослуховування, познайомився з новим ректором НМАУ Максимом Тимошенком… Отож сподіваюся на обмін між українськими та ізраїльськими музичними вишами.

- Як ви очолили Габалінський фестиваль в Азербайджані?

- Десять років тому на гастролях в Азербайджані познайомився з Фархадом Бадалбейлі, проїхав цією прекрасною країною, захопився її природою та красою, і ми домовилися організувати музичний фестиваль просто неба. За ці роки на фестивалі побували видатні музиканти, найкращі оркестри, я полюбив музику Кара Караєва. Тут виконуються також джаз, мугам. Другий фестиваль відкривала перша леді країни Мехрібан Алієва.

- Я прочитала, що 2014 року вас зі США репатріювали до Ізраїлю. Що це означає?

- Якщо у вас є хоч крапля єврейської крові, ви маєте право отримати єврейський паспорт. Я з чотирнадцяти років про це мріяв, оскільки в мене був сильний антирадянський настрій. Мені пощастило, я одружений з дівчиною з Ізраїлю - приголомшливою скрипалькою, концертмейстеркою ієрусалимського оркестру Жанною Гандельман. Я не переїхав із власного будинку в Піренейських горах у Франції, він у мене залишився, але став багато працювати на свою країну - з Єрусалимським оркестром здійснив численні турне. І став викладати.

- Розкажіть, чому припинили співпрацювати з московськими оркестрами.

- Я працював із кількома російськими колективами. Але коли після нападу на Крим і Донбас постало питання дальшої роботи в Росії, то відмовився. Чимало російських відомих музикантів і артистів підписали лист на користь анексії Криму. Розумію, що вони залежать від влади, в них за спинами стоять очолювані ними колективи, фестивалі, вони були вимушені це зробити. Я ж - незалежний музикант. І, хоча формально Україна не є моєю батьківщиною, я все-таки причетний до неї і вважаю події останніх років несправедливими. Тому вчинив як совість веліла…

- 2007-го ви були номіновані на престижну премію Grammy…

- Так, був номінований як диригент у ювілейній 50-й церемонії присудження премії за запис скрипкового концерту американсько-угорського композитора Міклоша Рожа 2007 року - у співпраці з російсько-американською скрипалькою Анастасією Хитрук та Російським філармонічним оркестром.

Ця премія більше для попси. Мене всі вітали, мені було дуже цікаво, і я, швидше з цікавості, поїхав до Лос-Анджелеса. Побачив у залі Шер, Тіну Тернер, у ложі сидів Білл Клінтон. У США це великий івент. Я виріс в Америці, розмовляю зі своїми дітьми англійською, було приємно приїхати відпочити на кілька днів.

- Ви вперше стали за диригентський пульт досить рано і, кажуть, майже випадково.

- Так, я мріяв про диригування, але мені допоміг випадок, коли я 26-річним вийшов до оркестру на заміну відсутнього маестро.

- Розкажіть, як почалася співпраця з "Віртуозами Києва".

- Оркестр виник "із надр" заснованого Богодаром Которовичем Національного камерного ансамблю "Київські солісти". Я працював із "Солістами", але стався конфлікт між музикантами й Адміністрацією президента (ДУС - О.К.), якій юридично підпорядковувався ансамбль. І частина артистів залишила колектив, утворивши самостійний, не державний оркестр "Віртуози Києва". Вважаю його найкращим в Україні. Основний склад налічує близько 15 осіб. Виконують як камерні, так і симфонічні програми, розширюючись за рахунок запрошуваних із інших колективів колег, переважно духовиків. Сьогодні Брамса грають 60 людей, які проводять із цією програмою тижневий тур Україною: Чернігів, Харків, Дніпро, Одеса, Київ і Львів.

- Як ви, тривалий час спілкуючись із українським виконавством, оцінюєте нашу музичну освіту?

- Тут приголомшливо музичний народ, і освіта добра, з України родом Гілельс, Ойстрах, Коган, Ріхтер. Але зараз потрібна допомога держави. В СРСР артист міг спокійно творити, він отримував зарплатню, якої вистачало на сосиски, яйця та філіжанку кави. Тепер це неможливо. Професор консерваторії отримує таку зарплатню, за яку уряду має бути соромно. Я їхав під час українського туру з Дніпра до Одеси машиною. Дорога прямо жахлива. Просто лютував: чому треба так знущатися з людей?

Водії зустрічних машин не обурюються, - вони заощаджували все життя, щоб купити автомобілі, які відразу розбиваються, "помирають" від таких доріг… В Америці, якщо ти купив автомобіль вартістю понад десять тисяч доларів, то відразу даєш пояснення в податкову, де взяв гроші. В Україні багато хто купує машини десятеро дорожчі, і ніхто не пояснює, звідки ці кошти. Надзвичайно багата країна Україна: поля, соняшники, жито... І ніхто не платить податків. Або платить, тільки вони кудись зі скарбниці зникають. В Україні кажуть: "Немає грошей на операцію". Як це можливо? У бідній Іспанії кожна людина застрахована, у плані медицини, "по вуха". В Ізраїлі, США, Європі є контроль, покарання за крадіжки. Якщо ви зіграли концерт, то віддаєте 48–60% податків. Американці кажуть: "У житті дві речі невідворотні - податки і смерть".

В Україні також немає жодних умов для інвалідів. Я кинув би музику й пішов в уряд, щоб інваліди не проїжджою частиною їздили, а мали спеціальне місце для проїзду, пандуси, могли побувати на концерті.

- Розкажіть про свої дітей, якщо можна.

- У мене двоє дітей - син та донька, їм 34 і 32 роки. І четверо внуків - 12 років старшій та 2 місяці молодшому, три хлопчики й дівчинка. Моя донька кухар, закінчила найпрестижніший для свого фаху навчальний заклад, а син - навчає тренерів, які готують собак для допомоги людям, позбавленим повноцінних фізичних можливостей. Наприклад, є дівчинка, яка не використовує рук, і натренований собака приносить їй усе, що вона його просить.