UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Він був людиною унікального музичного обдарування»

Серед учнів Богодара Которовича — Віктор Третьяков, Володимир Співаков, Тетяна Грінденко, Павло Коган, Олександр Брусиловський.....

Автор: Тетяна Козирєва

Серед учнів Богодара Которовича — Віктор Третьяков, Володимир Співаков, Тетяна Грінденко, Павло Коган, Олександр Брусиловський... Серед його друзів — шановані і зоряні імена музичного небосхилу України. Зокрема і у Львові. З цим містом пов’язаний не тільки певний період життя видатного музиканта: він постійно повертався до нас ніби по духовну наснагу…

«Ми всі були дуже горді, що у нас є такий фундаменталіст, академік, скрипаль як Богодар Которович, — розповідає «ДТ» Ігор ПИЛАТЮК, народний артист України, ректор Львівської музичної академії ім. Миколи Лисенка, професор, скрипаль, колега, учень і друг Богодара Антоновича. — Саме цей митець міг зцементувати навколо себе всю нашу і музикантську, і викладацьку громаду. Чому ми так тим тішилися? Тому що, маючи такого метра, завжди були впевнені, що є рівними серед рівних, і можемо завжди бути впевнені, що ми — флагмани у педагогіці і скрипковому мистецтві. Которович був людиною унікального музичного обдарування і надзвичайної музикантської інтуїції. Саме це дозволяло йому бути неперевершеним інтерпретатором, самобутнім педагогом. Я пишаюся, що був його сподвижником і свого часу пройшов вишкіл під його патронатом.

Як і кожен справжній художник, Которович хотів бути для своєї малої батьківщини і її публіки найбажанішим. Він Львовом жив, що засвідчують його щорічні гастролі в рідному місті. Вже ставши керівником колективу, привозив «Київських солістів» до Львова по кілька разів на рік. Він дуже ревниво ставився до того, як приймала його львівська публіка. Дуже переймався, коли не було аншлагів. Дуже хотів, щоби рідний Львів схилив перед ним голову і був його Меккою.

Богодар часто приїжджав до Львова ще й тому, що тут на Янові та Личакові поховані його батьки: часто інкогніто, на кілька годин, щоб навідатися на цвинтарі. До речі, могили батьків Богодара Антоновича дуже доглянуті, і це — завдяки Богодарові.

Він любив пройтися старою частиною міста, де минало його дитинство. Так, спогади часто були важкі, бо він рано залишився без мами. Та й роки були голодні… Він любив зайти в будинок на вулиці Коперника, де минуло його дитинство, постояти в під’їзді… Останні шість років Богодар Антонович святкував свої дні народження у Львові. Не приїхав тільки нинішнього року… Мав й улюблену церкву — на Замарстинівській, куди завжди приходив, коли бував у Львові.

Богодар Которович тричі очолював державну комісію у Львівській музичній академії. Із величезним задоволенням брав до себе у клас львів’ян. Ми, до речі, дізнавшись про смерть Богодара Антоновича, зібрали засідання кафедри. Люди шоковані, плакали… Теперішній завідувач кафедри Богдан Каськів навчався з Которовичем, досі працює на кафедрі професор Дмитро Колбін, який вчив Богодара…

Страшенно жалкую, що не побачив Богодара Антоновича, коли він востаннє був у Львові — на фестивалі «Віртуози»… Його смерть застала мене далеко від Львова, але я перервав усі свої справи, аби мати можливість віддати останню шану Маестро».

Прощалися з Богодаром Которовичем у Київській музичній академії. Відспівували у Володимирському соборі. Поховали Богодара Антоновича на Байковому цвинтарі, поруч із Євгенією Мірошниченко.