Так назвав свою нову книжку журналіст і письменник Володимир Платонов. Книжка викликала надзвичайний інтерес і розійшлася буквально в лічені дні, а попит на неї як і раніше не зменшується. У чому секрет такого успіху?
На думку читачів, істориків, культорологів, які відвідали презентацію у Дніпропетровську, інформація, що міститься в книжці, - справжній скарб! Її вирізняє оригінальний задум, захопливе поєднання, здавалося б, непоєднуваного, велика кількість невідомих цікавих і незвичайних фактів, яскравість і висока якість видання. На початку грудня автора запросили до Національного музею Тараса Шевченка, де відбулася ще одна презентація книжки. Саме сюди дніпропетровці передали сувеніри, що побували на піку Шевченка 9 березня 2014 р., - український прапор з автографами сходжувачів, значки й вимпели, рушник і футболки з ювілейною шевченківською емблемою, а також саму книжку "Вершина духовного безсмертя" з автографами учасників експедиції.
Ще далекого 1939 року, коли відзначалося 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, дніпропетровські альпіністи, підкоривши безіменну вершину Суганського хребта заввишки 4200 м, назвали її на честь великого Кобзаря. 1964 року ентузіасти з власної ініціативи відлили до 150-річчя великого Кобзаря його погруддя й підняли на вершину, де воно стоїть і досі. Цей оригінальний пам'ятник - найвищий серед уже встановлених пам'ятників поетові. Найцікавіше, що пік носить ім'я Шевченка вже 75 років, піввіку на ньому стоїть погруддя, а до недавнього часу знало про це тільки вузьке коло людей. І лише завдяки ентузіазму Володимира Платонова окремі факти злилися в прекрасну історію любові й пошанівку великого Кобзаря.
- Яка це благородна справа - ініціатива людей, які 1939 року увічнили в горах Кавказу ім'я Шевченка, а в наступні ювілеї здійснювали експедиції на вершину, що носить ім'я Кобзаря, - зазначив на презентації книжки директор Інституту української літератури імені Тараса Шевченка академік НАНУ Микола Жулинський. - Ми знали про цю вершину, бачили знімки піка в газетах, але Володимир Платонов зібрав усі матеріали воєдино, доповнив їх спогадами, інтерв'ю, неопублікованими знімками, і на світ з'явилася прекрасна книжка "Вершина духовного безсмертя". З неї ми довідалися безліч невідомих фактів, зокрема як на легендарному "Південмаші" - кузні ракетно-космічної техніки - створювали погруддя Кобзаря, яке альпіністи Дніпропетровська підняли високо над хмарами. Відновлено раніше невідомий нам зв'язок Україна - Космос - Шевченко. Це символічно!
Книжка була б цікавою, навіть якби автор обмежився тільки розповідями про альпіністів та їхнє сходженнях на пік у різні роки, адже в гори ходять люди неабиякі, такі як подружжя Зюзіни, одні з засновників українського альпінізму, що дали ім'я піку Шевченка; їхні учні, теж учені, майстри спорту Олександр Зайдлер, Віктор Шабохін, Валерій Дубинін, Леонід Козак та інші.
Розшукав Володимир Платонов і випускника фізфаку Дніпропетровського держуніверситету Владислава Хромова, який нині живе за межами України, - це він півстоліття тому створив свій перший значний мистецький твір, та інженера-технолога Ігоря Іванченка, альпініста, який з великими пригодами відливав погруддя бунтівного Кобзаря на секретному тоді "Південмаші".
- Сьогодні в нашому музеї відбулася дуже важлива подія: люди, причетні до створення ракетної зброї та космічної техніки, відкрили ще одну сторінку національної історії, - сказав директор Національного музею Тараса Шевченка кандидат філологічних наук Дмитро Стус. - Нині, коли країна розривається у війні, зі шматочків мозаїки ми створюємо той світ, у якому жили, любили, були собою і намагалися чесно жити, не ухиляючись від викликів часу. Про культуру Дніпропетровська відомо мало - це було закрите місто. Але книжка свідчить, що технічна інтелігенція зробила в українську культуру не менший внесок, ніж письменники й музиканти.
Цю думку Дмитра Стуса цілком можна віднести до письменника Володимира Платонова - автора 18 книжок, присвячених історії ракетобудування і космонавтики. У цій галузі автор пропрацював понад сорок років, був свідком і учасником епохальних звершень - від запуску першого у світі штучного супутника Землі (4 жовтня 1957 р.) до першого пуску космічного носія "Дніпро" (21 квітня 1999 р.) Він автор двотомника "Південне сузір'я", документальних книжок "Янгель - орбіти життя" і "Макаров", збірників про подвижників і першовідкривачів "Людина-легенда Олександр Поль", "Важко бути першим", "Старе. Нове. Вічне". Володимира Платонова нагороджено відзнакою НАН України "За сприяння розвитку науки", неодноразово вшановано почесними нагородами, а 15 червня 2011 р. Міжнародний Планетний Центр присвоїв малій планеті 18285 ім'я VLADPLATONOV.
Цінно й те, що письменникові вдалося вийти за рамки книжки про спорт, розповівши в першому розділі про пам'ятники Тарасові Шевченку, встановлені на різних континентах у 35 країнах світу, про історію створення найцікавіших із них. Мало хто з українців знає, наприклад, що Шевченко - найбільш шанований поет у світі, що кількість пам'ятників йому на планеті досягає майже півтори тисячі. Це абсолютний рекорд серед поетів і письменників! І в цьому різноманітті пам'ятників немає схожих - усі вони оригінальні, створені з почуттям поваги, любові і вдячності за волелюбність, якою вирізняється творчість великого українського поета. Наш Тарас - то Прометей (Вашингтон), то імператор у тозі (Рим), то Кобзар (Білий Бір, Польща), то пастушок (село Моринці Черкаської області), то Пророк (Львів).
Утім, цей факт - одкровення і для альпіністів, і для всіх шанувальників творчості великого Кобзаря. Провідний науковий працівник КБ М.Янгеля майстер спорту, старший тренер експедицій на пік Шевченка 1989-го і 1994 рр. Леонід Козак зізнався: "Для мене стали одкровенням масштаби всесвітньої поваги до нашого Кобзаря, і я став ширше дивитися на наш скромний внесок у народну пам'ять про великого сина України".
Теплі слова знаходить письменник і для дружнього народу Кабардино-Балкарії, який завжди гостинно зустрічає наших альпіністів, допомагає їм транспортом, житлом. В одній зв'язці з українськими спортсменами балкарці неодноразово піднімалися на пік Шевченка. Цікаво, що в Кабардино-Балкарії є численна українська діаспора, яка зберегла свою культуру. У столиці республіки Нальчику створено літературно-меморіальний музей Марка Вовчка - "літературної дочки" Шевченка.
Книжка завершується розповіддю про ювілейне сходження альпіністів Дніпропетровщини в березні 2014 року, яке було досить-таки складним - у горах іще лежав глибокий сніг. Крім досвідчених альпіністів, в експедиції взяли участь і молоді. Естафета поколінь? Можна сказати й так. 9 березня вони піднялися на пік поета й накинули Тарасові на плечі рушник, вишитий дніпропетровськими школярами. Тож у свій двохсотий день народження поет не був самотній.
Знімок Тараса з рушником - у книжці перший. А взагалі-то про фотографії в ній можна розповідати довго. Їх багато - близько 500. Ілюстрації тут посідають важливе місце, вони прикрашають видання, знайомлять з історичними подіями, відтворюють життя й діяльність альпіністів різних епох.
Під час презентації можна було поспілкуватися з героями книжки - альпіністами Олександром Зайдлером, Віктором Шабохіним, Вітою Булич, Леонідом Козаком і телеоператором Романом Кравцовим, чиї зйомки склали основу присвячених сходженням на вершину Кобзаря фільмів, переглядом яких і завершилася зустріч.
Присутні на презентації висловили загальну думку, що книжка "Вершина духовного безсмертя" - унікальна подія Шевченкіани.