Справжнє ім'я режисера - Євген Ножечкін. Він українець родом з Полтавщини, тривалий час жив у Києві. Активно знімав музичне відео, короткометражки, заснував свою продакшн-компанію. 2014-го переїхав до США, де пробує підкорювати голлівудські пагорби. У новій країні постало питання про зміну імені. Так з'явився псевдонім Дженсен Ноен.
Як Дженсен Ноен він і випускає свою голлівудську стрічку "Передчуття", в якій вдалося зібрати акторів-зірок: Еріка Робертса, Ніка Бейтмана, Сенді Гардінер, Джона Райта.
Сюжет картини розгортається довкола постаті письменника Річарда, який працює над новою книжкою і водночас переживає проблеми в особистому житті. Дружина відчуває, що з чоловіком щось не так: враження, що Річарда ніби підмінили… Але якщо й далі розкривати сюжетні карти, то це вже будуть спойлери, і режисер цього не пробачить.
- Дженсене, а хто з рідних, близьких, друзів у вас залишився в Полтаві? Чи з кимось підтримуєте зв'язок?
- Я переїхав з Полтави дуже давно, і набагато більше друзів залишилося все ж таки в Києві. Звичайно, у Полтаві в мене є сім'я, але, на жаль, за стільки років усі інші зв'язки, в тому числі з друзями дитинства, обірвалися.
- Мабуть, усі хочуть, але не всі можуть опинитися в Голлівуді та ще й запустити кілька проектів з відомими акторами. Можливо, у вас є спеціальні "лайфхаки", як це здійснити і що для цього потрібно?
- Найважливіше розібратися з самим собою і зрозуміти, чого хочеш насправді. Це, як правило, дуже непросто для багатьох людей. Після того як визначив свою мету, маєш сфокусуватися лише на ній. Проблема на другому етапі - до будь-якої мети можна йти або стрімко, або дуже довго, розпорошуючи свій час і увагу на багато інших речей. Якщо вирішуєш знімати кіно - знімай кіно, вивчи зсередини весь процес. Не відволікайся на речі, не пов'язані із цим. Від самого початку я знав, чого хотів, і, можна сказати, сфокусовано бив в одну точку. Це величезна робота і над собою.
- Що стало вирішальним моментом, коли наважилися виїхати з України шукати щастя в Голлівуді, - відсутність роботи на батьківщині, нерозуміння перспектив?
- Все вийшло само собою. Я би не сказав, що планував це зробити так швидко, як це сталося, але в той момент у мене не було сумнівів - знав, що все роблю правильно. З'явилися пропозиції, і я зрозумів, що Голлівуд це саме те місце, де я зможу навчатись у найкращих представників індустрії кіно і реалізувати те, про що мріяв здавна.
Та все ж таки я мрію повернутися в Україну і зняти хороший кінопроект, який поверне голови світової громадськості до нашої країни і її талановитих людей.
- Цікаво дізнатися про ваш побут, комфорт (якщо він є) саме в реаліях заокеанського кінематографічного життя?
- Ми переїхали разом із дружиною, живемо в гарній квартирі з краєвидом на напис Hollywood. З нами живуть два коти: один українець, другий американець. Кілька років тому з другом Семом, який є продюсером фільму "Передчуття", відкрили компанію ScissorFilms.
Усі будні проводжу в офісі, де займаюсь як нашими проектами, так і постпродакшном інших фільмів. У вихідні люблю їздити до океану. Багато часу йде на перегляд і аналіз робіт інших режисерів.
- От цікаво, а чому саме вам продюсери довіряють певні проекти, адже є чимало претендентів на великі бюджети зі Східної Європи й інших країн?
- Багато чинників впливають на це, але один з найголовніших - особисті зв'язки і враження, яке справляєш при зустрічі. Ти можеш бути талановитим, здібним і навіть майстром кіно, але якщо не вмієш знаходити спільну мову з людьми - в цьому бізнесі тобі буде дуже непросто пробитися.
- Ваш фільм "Передчуття" з Еріком Робертсом - то все-таки арт-хауз чи мейнстрим?
- Це незалежне кіно, в якому в мене були досить широкі рамки для свободи дій та експериментів. "Передчуття" - це фільм з нелінійною структурою, що робить його цікавішим, але й складнішим для сприйняття.
Я особисто люблю і віддаю перевагу саме мейнстрим-кіно, особливо фільмам режисерів, які вийшли за рамки цього жанру, залишаючись у ньому, - Нолана, Фінчера, братів Коенів, Віма Вендерса, Аронофскі, Вербінскі.
- Кілька слів, будь ласка, про ваш кінематографічний і творчий досвід саме в Україні? Хто на вас впливав, хто визначив ваш подальший вибір - кіно і тільки кіно?
- Завжди любив фільми і, коли почав знімати кліпи ще будучи дуже молодим режисером, навіть не уявляв, як це можливо - знімати кіно, особливо в нашій країні.
Наприклад, нині в Україні створюється величезна кількість нових проектів, але десять років тому це були в основному другосортні серіали або державне кіно, яке мені не дуже подобалося. Тому натхнення я завжди черпав саме з західного кінематографа, в різні періоди це були різні фільми й автори, і це було моєю платформою.
- А який на майданчику, скажімо, Ерік Робертс - вимогливий, зірковий чи, може, примхливий?
- Попри свій вік, Ерік Робертс неймовірно активна людина. Він ніколи не жаліється на втому. Одного разу ми знімали всю ніч, зміна тривала до шостої ранку. Під кінець практично всі валилися з ніг, актори були втомлені, і тільки він був свіжий і бадьорий, у чудовому настрої і силі духу. Мене це вразило тоді і вражає щоразу, коли згадую ту ніч. Мені було неймовірно легко й приємно з ним працювати.
- А взагалі, вдається знаходити спільну мову з голлівудськими зірками?
- Усі відомі люди, з якими працював у США, дуже відкриті. Вони роблять усе, щоб тобі було легко з ними порозумітися і реалізувати те, що потрібно для проекту.
- Кажуть, спочатку ви поїхали до США знімати музичне відео. Шлях від відео до художнього кіно - наскільки він тривалий і складний?
- Знову ж таки, шлях може бути як дуже довгим, так і навпаки. Усе залежить від того, як добре ви вмієте фокусуватися. Я б досі міг знімати кліпи і, можливо, вже робив би це для топових артистів, але в певний момент я зрозумів: або фокусуюся на створенні кіно і відмовляюся від усього іншого, або продовжую робити те, що робив. Якби не обрубав усі мости з кліпами, я б і досі їх знімав і зітхав, мріючи про зйомки фільмів.
- Як відчуваєте - фільм з Еріком Робертсом окупить себе у прокаті? Адже від цього, очевидно, залежатимуть і ваші подальші проекти?
- Фільм точно окупиться, тому що його бюджет для подібного фільму зовсім невеликий. І - так, безперечно, для інвесторів дуже важливо, перш ніж вкладати в наступний мій проект, знати, що я вмію повертати і примножувати їхні гроші.
- Слідкуєте за перебігом кіноподій в Україні? Які останні стрічки, можливо, бачили в Інтернеті?
- На жаль, я не так активно за ними слідкую. Останній з українських фільмів, який бачив, був "Незламна". Його знімав мій хороший друг оператор Юрій Король. Хочу подивитися фільм "Кіборги". Я знаю, що зараз знімається дуже багато фільмів в Україні, і це дуже мене тішить.
- Повертаючись до стрічки "Передчуття": фабула цього детективного трилера все ж таки чимось нагадує інші фільми... А які фільми вона нагадує вам?
- Не знаю, чи здивую, але моїм головним референсом була стрічка "Основний інстинкт", яку я неймовірно люблю і вважаю одним з найкращих еротичних трилерів. Так само це, напевно, фільм "Таємне вікно", знятий за романом Стівена Кінга. А за стилістикою і настроєм я би сказав, що моє "Передчуття" перегукується з фільмом "Дівчина з тату дракона" Фінчера.
- Чи є вже тема нового фільму? І кого зі світових зірок ви би хотіли бачити в ньому?
- Насправді ми працюємо над ідеями відразу трьох фільмів під різні бюджети. Один з них починаю знімати вже навесні. Поки що не можу розповісти багато деталей, тому що просто зараз усе затверджується інвесторами, але скажу, що це буде трилер/горор.
- А чому саме така назва - "Передчуття"? Якщо погуглити, то знайдемо не один фільм з такою назвою, зокрема своє "Передчуття" знімає нині й український метр В'ячеслав Криштофович.
- Багато англійських слів неможливо перекласти буквально. The Perception може мати трохи різний зміст залежно від контексту, але особисто для мене найбільш точний зміст, який я вклав у назву, - це щось середнє між словами "відчуття" й "усвідомлення". Український дистриб'ютор вирішив, що "Передчуття" найточніше передає зміст фільму, і я не проти, тому що для мене фільм має лише одну назву - The Perception.
- За чотири роки - відтоді як ви поїхали підкорювати Голлівуд - які найважливіші уроки життя засвоїли для себе?
- Ти можеш бути найрозумнішим, найталановитішим, але якщо ти не проактивний і ледачий - нічого не вийде.
Ти можеш бути найрозумнішим, найталановитішим і проактивним, але теж нічого не вийде, якщо не вмітимеш спілкуватися з людьми. Цей чинник є одним з найсильніших аргументів для того, щоб саме ти досяг успіху.