Після попсового масмаркету від епохи Кучми до царювання Януковича, трапився культурний вибух - явище Майданів, які продемонстрували світу наш контент: "Вагоноважаті", "Один в каноє", "THE HARDKISS", "The Maneken", "Dakh Daughters", "The Erised", "Pur:Pur". Незважаючи на економічні складнощі, сакрально-духовна складова суспільства розвивається нестримно.
Завдяки цьому з'являються якісно цікаві музиканти-антропологи, дизайнери віртуально-публічних середовищ, художники-науковці, медіатори культурної взаємодії, актори-психологи, комунікаційно-контентні модератори, військові журналісти, digital art митці, ментори-поети...
Виробляється інший дискурс, метамова - самовідчуття і самовираження.
Тому виникає нагальна системна проблема динамічно-потокових репрезентацій того, що відчуває велика частина населення.
Київ традиційно бореться за свою монополію називатися центром.
Пихкаючи і пускаючи дим, як паровоз, він мчить на великій швидкості у прекрасне майбутнє, яке насправді є кратером "золотого унітазу", де перенасиченість "елітами" розбурхує столицю.
Саме тому справжні, очищені ритми нової хвилі у режимі 4.0 (четвертої промислової революції) линуть з розпломбованих Майданами середовищ життя. Це творять креативні українці нового покоління.
Ужгород - середовище життя, у якому несподівано збурилася хвиля національного відродження. Незвичайна містична енергетика Карпат та мультикультурна атмосфера міста, яке було у складі трьох європейських держав, не могли не синтезувати явище у стилі Девіда Лінча. Таким став проект на околицях Ужгородського замку - "Всередині коду".
Код як тренд промислової революції 4.0.
Код як історично-ментальна шифровка Землі, на якій МИ живемо і за яку воюємо з терористичною путінською державою.
Код як можливість зрозуміти кожному свій унікальний внутрішній світ.
Що допомагає зрозуміти код як основу нової системи мирного життя сьогодні? Звісно, контент або іншими словами - національний культурний продукт.
Культура взагалі - поняття широке, від контентно-комунікаційного дизайну потокової інформації у безпековому секторі до театрів і фестивалів, від комп'ютерних програм шейдерних симуляторів у digital art і до розливайок як культурних лишаїв на тілі неньки.
Контент, або код, - це зміст і наповнення публічної форми, образу, явища чи епохи.
Історична можливість культурної самоідентифікації - масштабні зміни і соціальні потрясіння, які ми всі зараз переживаємо. Вони не хаотичні і випадкові, як здається на перший погляд. В атмосфері щоденного життя є присмак того, що ці зміни мають концентрацію дії у певному напрямі. Саме таким напрямом є зміна культурної парадигми і становлення нових правил і глобальних можливостей життя у режимі четвертої промислової революції.
Для Майданного покоління (21-33 роки) незрозумілим є питання: як створювати сім'ю та піклуватися про своїх дітей під час таких соціальних і технологічних потрясінь? Як жити у світі кодів і як створити свій?
Чому не зрозуміло?
Тому, що минула ієрархічна система вже позаду, а нова горизонтальна модель цінностей ще не вийшла у режим прийняття рішень. Наші здібності та мрії ніхто не помічає з минулої елітарно-номенклатурної управлінської епохи і відповідно не створює і не розширює можливості для динамічного розвитку креативного класу в Україні.
Саме нерозуміння справжнього "коду" української політичної нації робить нинішній управлінський клас сліпим щодо нових мрій, які можуть змінювати світ.
Нерозуміння виникає через велику культурну прірву між ними і нами.
До речі, саме цього року Боб Ділан отримав Нобелівську премію з літератури. За 112 років премію не вигравав жоден автор пісень!
Чому зараз отримав?
У прес-релізі Нобелівського комітету йдеться, що співак та поет Боб Ділан відзначений за "створення нових поетичних виразів в американській пісенній традиції".
У світі нові "поетичні традиції" знані як антивоєнні гімни: Blowin in the Wind ("Розвіяне вітром"), The Times They are A-Changin ("Часи, вони змінюються").
Сара Даніус, постійний секретар Шведської академії, сказала, що Ділана вибрали, бо він "постійно створює нові ідентичності" і "є великим поетом англомовної традиції". Боб Ділан, використовуючи свій талант і культуру (спів) як інструмент, створював ідентичності англомовної національної традиції або образно кажучи, він демонстрував Гідності нації через пісню. За що й отримав Нобелівську премію. Проаналізувавши сукупність ознак, за якими було визначено кращого літератора, і враховуючи, що, зрештою, все трапляється тільки раз і лише сни повторюються щоночі, МИ створили "Всередині коду" - першу українську колискову у форматі contemporary art.
Незважаючи на складну музичну основу фольклорної колискової (5/4 такту), пісню вдалося поєднати з сучасним... ритмом. До цього було додано військові звуки терористичних кремлівських агресій, які зараз переживаємо: від 7.62 мм автомату Калашникова, гармати Б-11 107 мм, важкого кулемета "Утьос" до танку Т-72 "Урал". Звуки були взяті з документальних фіксацій терористичних атак Кремля на сході країни і опрацьовані у digital audio workstation - Ableton Live.
Ableton Livе є однією з найбільш складних програм для написання музики.
Головний меседж треку - спроба на всеукраїнському рівні знищити режим "культурної" тиші, об'єднавши креативний клас Українців довкола теми культури як надефективного безпекового сегменту країни.
Текст розкриває історію "Сонка", що ходить і "пробуджує" діток.
Через поєднання трьох кодів:
- історичного, що відкриває фольклорний текст колискової;
- сучасного, який підкреслено ритмами зброї та механізмом написання музики у програмі Ableton Live;
- майбутнього миру, який розкриває тематика народження дітей і питання завершення бойових дій на сході через загальну цивілізаційно-культурну увагу до трагедії не тільки України, але й вже глобального світу.
Тому запропонували переосмислити текст і сприймати його у такому трактуванні: "Сонко" то є образ зброї, а Гануся - образ Майданної України. І ось до "зброї" звертається мати Ганусі - Україна, щоб "зброя" лягла спочивати і перестала "наших діток пробуджувати". Мати Ганусі пропонує затишок і Родинне тепло, тільки б "Сонко" стулив свої очі і заснув.
Окрім колискової, активістами було створено лінійку культурних продуктів для справжньої, а не для звітної, промоції Ужгорода.
Серед яких, зокрема, принт міста, створений на основі містичної історії таємниці А.Ерделі (одного з засновників Закарпатської школи живопису, що відома на увесь світ) та Клари Балог (танцівниці, що загадковим чином вплинула на життя митця). Принт створила креативна пара, що має у своєму списку перемоги на всеукраїнських змаганнях з татуювання у line work і dot work"напрямках мистецтва малюнку на шкірі - Юліана Ковач і Михайло Гержик. Принт для нього "Унг" і для неї "Вар", що разом утворює "Унгвар" (з угорської Ужгород). Він нанесений на футболку і доступний лише для закоханих пар.
Біт міста створено в програмі Ableton Live і має технозвучання. Текст пісні взятий з сімейного інтимного фольклору українців. "Вербова дощечка" - символічний міст, яким дівчина переходить з дівочого життя до життя заміжнього. Його створив один з найкращих музичних експертів у роботі з Ableton Live в Україні Олександр Кіреєв, який до цього часу працював на зовнішній ринок, а енергетичний вокальний супровід пісні наповнила Олександра Кузнецова.
Квест міста "САД" - психологічно-мотиваційна гра, яка розкриває образ дівчини як "Квітки", а чоловіка як "Садівника".
Пошук коду через історично-ментальні, особистісні та середовищні коди, як можливість втілення Україною мрій у життя - запропонована динамічна модель розвитку усіх без винятку населених пунктів України. "Мрійте, але велико мрійте, про великі речі" - Богдан Гаврилишин.