У столиці Азербайджану Баку відгомонів телевізійний пісенний конкурс Євробачення. Цілком заслужено перемогла пісня Euphoria у виконанні шведської марокканки-берберки Лорін. Україна посіла 15-те місце.
//www.youtube.com/v/Pfo-8z86x80?version=3&feature=player_detailpage
Цьогорічний конкурс визначив фаворитів ще на початку репетицій у гігантській, розрахованій на 23 тисячі глядачів, універсальній залі-палаці Baku Crystal Hall. Глядачі і фахівці однозначно були на боці справжнього й цікавого. Журналісти та тусовка комікували навколо стьоб-колективу «Бурановскіє бабушкі».
Удмуртський самодіяльний хор ентузіастів легко переміг 24 травня у півфіналі. Українська представниця Гайтана головне своє завдання - двічі виступити перед гігантською ТБ-аудиторією - виконала.
Боротися було за що. Тільки фінал подивилися близько 120 мільйонів глядачів Європи, Австралії та Нової Зеландії.
Такому успіхові, що, як правило, в житті українських учасників Євробачення стає єдиним, передували тривожні очікування: чи помітять активні запозичення в композиції від України? Після виступу у півфіналі це стало зрозуміло… Пісню від України ніхто з фахівців не вважав за конкурента. Наступні події (особливо голосування) це підтвердили.
Телевізійники розуміли, що показ фіналу Євробачення 26 травня - це телевізійне обличчя рівня Європейської спілки мовників (EBU). Саме тому телевізійна режисерська робота була набагато точніша й прискіпливіша, ніж раніше, з показом практично всіх задуманих акцентів.
Особливо це стосувалося телевізійного та сценічного вирішення пісень-фаворитів з Албанії, Сербії і, звичайно ж, Швеції.
Покращили телевізійне ставлення і до представниць шоу-бізу з Росії - показали всі нюанси сюжетної лінії під умовною назвою «С пылу с жару»: бабусі, піч, пиріжки...
На додачу до ефектних телевізійних технологій та пристроїв велетенську залу буквально занурили в тисячі кіловат світла. Причому світло «відпрацьовувало» не тільки в залі, а й навколо неї: стовпи рухомих променів акцентували увагу на споруді Baku Crystal Hall. Активно висвітлювалися площини стін зали, які «заливалися» кольорами національних прапорів країн-учасниць.
Досить вдалим рішенням виявилося й розташування сценічного майданчика. Чи не вперше прямокутну площину євровізійної сцени посунули до глядачевої зали.
Це дало змогу оточити сцену уболівальниками практично з усіх боків. Потужно використовувалися надсучасні спеціальні операторські технологічні засоби (вперше на конкурсі - камера-павук, яка ширяє над сценою і глядачами). Дуже ефектно спрацювало й рішення розмістити конкурсантів після виступів не в напівсекретній зоні поза залою, а прямо серед глядачів. Для цього пожертвували трьома тисячами місць. Тому в залі за фіналом спостерігали «всього лише» 20 тисяч глядачів.
Щоправда, за рахунок ТБ-реклами та з продажу квитків організатори навряд чи повернуть витрачені на проведення фінальної частини пісенного конкурсу 100 мільйонів доларів. Не страшно - залишиться велична зала. На згадку. І нафта. На радість!
Не збиралися організатори приховувати й головного для керівництва країни - «тоталітарного» іміджевого наповнення проекту Євробачення. За повідомленням катарської телемережі Al Jazeera, влада використала Євробачення, аби спробувати «перетворити Баку на міжнародну культурну столицю». Європа мала побачити чи не всі принади міста.
До участі в шоу було запрошено легендарного представника традиційного музичного жанру «мугам» - Аліма Гасімова, гурт «Натік», співака та композитора Еміна.
В паузах на сцені щедро були представлені масові й костюмовані народні танці на різні фольклорні мотиви від Національного ансамблю танцю Азербайджану.
Такі велелюдні пострадянські заповнення сцени мають особливо вразити європейців. Принаймні так вважають.
* * *
Наш Перший національний, який готував телевізійні щоденники з Баку, помітно «плавав зверху». Не було аналізу очевидних і вагомих тенденцій цьогорічного конкурсу: балканської музичної стійкості та відданості ліричним баладам рідною мовою, справжніх мистецьких проявів у піснях скандинавських учасників. Вже не кажу про серйозний аналіз виступу представниці від України. Справжнім «апофігеєм» «дрібнотних» підходів телекомпанії України (на найпотужнішому пісенному конкурсі) стало намагання впхати у 25-28 секунд представлення пісні від України прізвища чи не всіх «причетних» - від авторів дизайну «трусів» до виробника ексклюзивного «супервіночка». В тому списку «героїв» цьогорічного Євробачення не вистачало лише одного - прізвищ українських фахівців ТЕЛЕБАЧЕННЯ. Їхні підходи стрімко руйнують і так не дуже густі досягнення на цьому музичному змаганні в останні роки.
Український виступ з українською піснею під українською назвою Be My Guest назбирав по Європі 65 балів та 15-ту позицію. Отже, нинішнє керівництво євровізійних проектів у стінах НТКУ напрацювало на такі оцінки: Албанія - 0, Чорногорія - 0, Румунія - 0, Австрія - 0, Бельгія - 0, Сан-Маріно - 0, Франція - 0, Великобританія 0, Туреччина - 0, Боснія та Герцеговина - 0, Болгарія - 0, Швейцарія - 0, Словенія - 0, Кіпр - 0, Хорватія - 0, Словаччина - 0, Голландія - 0, Ісландія - 0, Швеція - 0, Данія - 0, Фінляндія - 0, Сербія - 0, Німеччина - 0, Угорщина - 0, Ізраїль - 0. 25 країн Європи Україну проігнорували. Найнеприємніше - позиція європейських братів-слов’ян. Точніше: навіть братів-слов’ян…
Коротко про саме голосування. Керівництво євровізійних проектів нарешті зрозуміло механізми «накручування» телефонного голосування в Європі. На превеликий жаль, Україна і тут «вставила свої п’ять копійок», активно «просуваючи вгору» планку голосування за пісню у виконанні співачки Міки Ньютон. Про це свого часу багато писали й показували… Певен, цього року Європа отримала б іншого переможця, якби не змінила систему голосування. Воно відбувалося після закінчення всіх виступів, з одного номера - не більше ніж 20 SMS.
Керівництво Європейської спілки мовників мовчки й рішуче зробило ставку на інше. І, на щастя, перемогло.
Маленький крок до цивілізованості зроблено. Хоча, звісно, європейські країни радісно продовжують «сусідські» 12-бальні забави під час голосування.
Але цього року таку тотальну активність (незалежно від рівня пропонованого пісенного матеріалу) продемонстрували лише поодинокі учасники процесу.
Результати європейського голосування в цифрах: шведська Euphoria набрала 372 бали, російський стьоб Party for everybody - 259, балканська балада Nije ljubav stvar від серба Желько Йоксимовича - 214.
Потужно вирішена вокально кількашарова музична композиція When the music dies, виконана господинею конкурсу Сабіною Бабаєвою, набрала 150 балів. Албанська Suus, насичена емоціями та експресією Рони Нішліу, - 146.
Чи демонструє поява таких серйозних мистецьких проявів, як шведський та албанський, зміну уподобань європейської аудиторії - сказати поки що важко. Але помітити цей позитивний вектор варто…
* * *
Кілька слів про телевізійне та мистецьке вирішення композицій. Творча команда шоу - а це німецькі фахівці, які працювали торік, - продемонстрували певною мірою однобічне, хоча й яскраве, візуальне вирішення номерів виконавців, котрі не запросили у свій номер танцівників: потужний концентрований вертикальний промінь світла, який вихоплював із площини сцени фігурку виконавця. Аскетично й емоційно.
Світлові ефекти всіх 2500 приладів доволі вдало допомагали передавати зміст і інших пісень. В деяких номерах було застосовано синхронні з фонограмою акцентовані світлові вибухи, піротехніку в кодах пісень. На превеликий жаль, телевізійники не сприйняли цікавих візуальних знахідок у сценографії окремих виконавців. Для прикладу: дуже ефектною була спроба використати біле вбрання азербайджанки Сабіни Бабаєвої для проекції на нього відеоінсталяцій. ТБ-оператори просто обрізали низ кадра, а заразом і інсталяції. Під час фіналу впало в око й неабияке підсилення пісенного матеріалу та майстерності виконання учасників із Франції та Іспанії.
Цілковите нерозуміння того, що відбувається, на тлі фантастичної популярності Євробачення у Великій Британії, демонструє ВВС. Хоча, можливо, намагалися посунути клин (група поважних російських бабусь) клином (75-річний Енгельберт Хампердінк). Не вийшло. Черговий провал виконавця з Великої Британії. Здивувала й розчарувала також учасниця з Італії Ніна Дзіллі. Тріумфаторка конкурсу італійської пісні в Сан-Ремо співала англійською. Журналісти на прес-конференції італійки навіть іронічно запропонували їй виконати… італійську пісню. Довелося пригадувати легендарну вже Nel Blu Di Pinto Di Blu, відому в усіх усюдах як Volare. Нарід посміявся…
У фіналі виступило багато цікавих і вправних вокалістів - Каліопі (Македонія), Отт Лепланд (Естонія), Майя Сар (Боснія та Герцеговина), Сабіна Бабаєва (Азербайджан), Желько Йоксимович (Сербія).
Цього року виконавці були доволі аскетичні у використанні різних декораційних елементів. Для кіпріотки Іві Адаму побудували підвищення у вигляді храмового жертовника, француженка Ангун примусила акробатів рухатися на кубах (реверанс у бік Пікассо).
Для української виконавиці використали чотири рухомі відеоекрани. І вийшло - ані картинки на екранах, ані співачки! А ще ж хореографічні потуги. Вкотре наголошую: будь який виступ від України на Євробаченні повинні вибудовувати телевізійники. Бажано вітчизняні.
Особлива увага переможному виступу. Лорін у фіналі трималася менш емоційно, ніж у відборі. Схоже, усвідомила свою роль фаворитки. Навіть дозволила собі, виходячи з пластичної та емоційної тканини малюнка пісні, усміхнутися у відповідь на овацію зали. Вперше в історії живого телевізійного показу пісні на Євробаченні творча команда використала у фіналі такий потужний режисерський засіб впливу на телеглядача, як уповільнення відеозапису на останній хореографічній крапці номера! Як на мене, саме концентрація на точному телевізійному вирішенні пісні допомогла дуже непростій для розуміння і мистецьки складній композиції Euphoria перемогти.
Це має стати потужним поштовхом для керівництва Національної телекомпанії. Слід нарешті жорстко сформувати позицію Першого щодо вибору пісні, підготовки номера та представлення України на міжнародному телевізійному рівні.
Досі не маємо оприлюднених критеріїв визначення найкращих - от і маємо українську оцінку «6» для абсолютного цьогорічного фаворита Лорін.
Вимогливіше мусимо поставитися й до формування журі. Адже і досі невідомо, хто формував українські 50% оцінки у фіналі та півфіналі Євробачення-2012. Нагадаю, голосували за схемою: 50% глядачі + 50% бали від журі.
Національний відбір має стати майданчиком для представлення низки найкращих українських пісень від найкращих українських авторів і виконавців. Так, як це відбувається в Європі. Там у національних відборах беруть участь найкращі. І не стидаються це робити по кілька разів. Розумію, що за нинішнього керівництва євровізійних проектів в Україні таке неможливо уявити. Оскільки маємо кризу довіри до певних персонажів, які останніми роками юрмляться навколо євровізійних проектів. Ситуація мало відрізняється від загальної ситуації в різних сферах діяльності в країні.
Хоч як парадоксально, але українське Євробачення - це лакмусовий папірець ситуації в усьому гуманітарному просторі держави. !zn