«Названа в дитинстві Надією» — під такою назвою щойно вийшов сигнальний примірник музичного альбому народної артистки України Надії Шестак. На касеті нові і вже популярні пісні відомої співачки російською мовою. Можливо, це дасть ще один привід для претензій, що їх чути останнім часом, начебто улюблениця українців і українська патріотка тепер виступає здебільшого перед російськомовною публікою, і мало не обвинувачень, нібито переїхала до Москви і її голос часто звучить «на одному з московських радіоканалів». Це й стало однією з підстав для нашої зустрічі з виконавицею улюблених у народі пісень «Сину, ангел мій», «Мамо, тобі низесенько вклонюсь», «Я починаю все спочатку» та інших.
— Живу я у Києві. А в зв’язку з народженням свого меншенького, Василька (йому нещодавно виповнилося 4 місяці), зрозуміло, не хотіла з’являтися на естраді та й узагалі часто бувати на людях, — одразу розставила всі крапки над «i» Надія Шестак.
Стосовно того, що вона веде музичні передачі «для Москви», то тут усе зрозуміло. Для цього — трохи історії. У лютому 1998 року було підписано базову угоду про співпрацю в галузі інформації між Кабінетом міністрів України та урядом Російської Федерації. У жовтні 2000 року було підписано ще більш докладний договір між нашими урядами про співпрацю в галузі телебачення і радіомовлення. Крім того, Національна радіокомпанія України і «Радио России» також підписали договір про співпрацю. Проводяться прямі ефірні радіомости Київ — Москва, присвячені актуальним питанням українсько-російських відносин, радіодіалоги двох послів — російського в Україні та українського в Росії.
Двічі на місяць в ефірі «Радио России» виходить підготовлена українською стороною програма «Співаюча Україна», яку веде народна артистка України Надія Шестак. Аудиторія цієї програми становить близько 120 мільйонів російських радіослухачів.
— Цей музичний проект, — розповідає його художній керівник Надія Шестак, — нині дуже популярний не тільки серед українців, які живуть у Росії, а й серед росіян, які часом буквально закидають нас листами з проханням включити в передачу пісні про Україну, Київ, про любов, про матір, дітей: виступи Софії Ротару, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Миколи Гнатюка... Своє завдання ми бачимо в популяризації української пісенної творчості в Росії, де, крім нашої передачі, на жаль, поки що немає іншого ефірного часу, присвяченого Україні. Вона звучить по 20 хвилин чотири рази на місяць. Торік нас не тільки помітили — ми були відзначені Українським фондом культури, який присудив нашій передачі Міжнародну премію імені Володимира Винниченка.
—Ви популяризуєте вже відомих, прославлених співаків і композиторів чи знайомите росіян з нашою творчою талановитою молоддю?
— Звичайно, знайомимо. Останнім часом нам вдалося «розкрутити» чудового виконавця В’ячеслава Хурсенка. Особливо часто замовляють його пісню «Соколята». Полюбили наші сусіди Лілію Сандулесу та Іво Бобула, Жанну Боднарук. Можна сказати, що по «Радио России» звучать пісні у виконанні всіх наших відомих артистів, і не лише українською мовою — адже наша країна багатонаціональна. Головне, щоб пісня була «голосова», змістовна, з яскраво вираженою мелодикою. Щоб по праву представляла нашу співучу Україну. Знайомимо ми і з творчістю наших авторів, серед яких Вадим Крищенко, Степан Галябарда, чиї пісні не тільки впізнають, а й давно полюбили. Порушуються у передачі й соціальні питання. Наприклад, багато говорилося про рух «Жінки за майбутнє України», почесними членами якого стали не лише відомі люди України, а й Валентина Толкунова, Едіта П’єха, Лоліта та інші неординарні і шановані багатьма особистості. Наша передача подає панораму музичного життя України, висвітлює його новини, розповідає про фестивалі і свята. Ми прагнемо дати якомога більше інформації про Україну, через пісню зберегти прадавні зв’язки між нашими народами.
Не випадково саме Україна і Росія поріднилися в житті і творчій долі Надії Шестак. Народилася вона на Південному Уралі в Челябінській області в українській сім’ї. За словами артистки, її коріння — на чернігівській землі у мальовничому селі Стольному. У Києві закінчила диригентсько-хорове відділення Інституту культури, працювала в Укрконцерті, була лауреатом багатьох професійних всеукраїнських і міжнародних конкурсів. У Москві ж закінчила ще й Інститут імені Гнєсіних. У двох столицях полюбилися її пісенні цикли (вони проходять через життя Надії) — про Україну, про матір, батька, дітей. Над чим зараз працює Надія Шестак?
— Напевно, я дуже подорослішала після народження другого сина. Сьогодні мені хочеться трохи «піднятися», виразити себе у громадянській, соціальній тематиці. Можливо, тема пісні про Україну «Це моя земля», що задала тон циклу про найдорожче, розвинеться у піснях про вічні проблеми, які хвилюють усіх матерів, громадян України. Я більше думаю про довколишній світ, про екологію, моральність, які повинні жити в серці і душі кожного. Сподіваюсь, незабаром зазвучить пісня талановитого киянина Олега Саліванова, «у роботі» пісня Лілі Остапенко та Ігоря Лазаревського.
Можна сказати, що незабаром розкриється ще одна грань у творчості народної артистки України Надії Шестак, пісні якої завжди знаходять шлях до наших сердець.