Мене ж більше цікавить, де прототипи немислимих красунь Бєльського, останнього трубадура, співака Незнайомки, Прекрасної дами, Вічної жіночності, — не варто обтяжуватися перерахуванням усіх імен цієї особи, відомої в тих «обраних» колах, про які йшла мова... Єдине пояснення тому, що він творить, сам того не відаючи, — живопис під диктування згори (або «знизу» — залежить від того, з якої точки зору на це подивитися, теорій натхнення або психоаналізу). У дитинстві всі малюють «принцес», виражаючи свій ідеал, — поки не приходить усвідомлення необхідності втискувати ідеал в узвичаєні рамки. У виняткових випадках це усвідомлення так і не приходить — що ми маємо можливість спостерігати. Це ж треба, Бєльський роками портретує «свою жіночу іпостась», і вона завжди в нього в гарній формі, правда, останнім часом, дещо зносилася. Йому б копнути глибше — знайшлося б ще щось дорогоцінне. Але в тому й річ, що Бєльський не любить самокопання. Головна гідність цього митця, що «співає», як птиця, — нездатність до пагубних рефлексій, що потихеньку підточують оточуючих. Його світ такий нехитрий — профілі закоханих у місячному світлі, вітрильники, що застигли на невидимій лінії неба і моря. Тому друзі чи то в жарт, чи то всерйоз називають його найщасливішою людиною на світі... |
