Історія української культури знала складні перебудовчі фази — узяти хоча б період Української Народної Республіки з її форсованою енергією культурно- національного відродження або недостатньо вивчену сферу художнього життя української діаспори другої половини XX століття.
Межа 80—90-х років, порівняно з названими прикладами, начебто менш револю- ційна, увагу суспільства в це десятиліття зневолило близьке знайомство з «золотим тільцем», і в результаті може здатися, що в культурі, мистецтві за цей час, крім зубожіння, мало що змінилося, що сили художніх інститутів витрачаються тільки на виживання...
Прояснити це питання допомагає альманах «Мистецькі обрії» (Київ, 1999). Це перше колективне слово Академії мистецтв України, заснованої в грудні 1996 року (відповідальний редактор випуску віце-президент АНУ І.Безгін).
«Створення Академії мистецтв України має неповторне державне, культурно-художнє і велике політичне значення, — пише її президент А.Чебикін у вступній статті альманаху. — В умовах економічних і соціальних негараздів держава вирішила, що необхідно підтримати культуру, професійне мистецтво, створити сприятливі умови для активної участі творчої інтелігенції в розв’язанні безпрецедентного для великої європейської нації завдання — одночасної побудови незалежної демократичної держави, ринкової економіки, формування високої духовної культури суспільства, інтеграції національного в європейський і світовий культурний простір».
Матеріали альманаху розділені по рубриках: «Образотворче мистецтво», «Музичний спектр», «Театральний світ», «Мистецтво кіно», «Культурна практика і художня освіта». Усередині кожної автори окреслюють коло проблем, висунутих часом. Тут і відтворюється об’єктивна картина зміни ідейних та художніх орієнтирів, переоцінки цінностей, збагачення жанрів мистецтва новим життєвим і естетичним матеріалом, неприйняття консерватизму, рух до норм європейської та світової культури.
Безперечно, альманах викличе значне зацікавлення. Але варто попередити: збірник ескізний, у ньому присутній тематичний розкид. Написане численними авторами лише побіжно окреслює ті проблеми, що фундаментально розв’язуватимуться пізніше...
Назву, зокрема, авторів, що помістили матеріали про театр: Д.Лідер, І.Безгін, Ф.Стригун, М.Резнікович, А.Новиков, B.Неволов, Р.Коломієць. Сказане ними по-своєму цікаво, але не завжди перебуває в руслі сьогоднішніх театральних турбот. За рамками розмови про окремі проблеми лишається якась ненамальована глобальна картина театру сьогоднішнього дня. Поняття кризи, що надибуємо, приміром, у розповідях про мистецтво кіно, тут відсутнє. Невже все так стабільно і благополучно? Треба думати, у наступних збірниках вдасться почути і строгіші, і вимогливіші голоси, що резонують стратегічними передбаченнями.
Друга частина альманаху «календарно-просвітня», меморіальна. У ній — нагадування про видатні події, ювілеї, творчі портрети, культуроло- гічний літопис. Читаючи, пригадуєш, що деякі з матеріалів уже з’являлися за тими ж підписами в періодиці. Це не забороняється, але в такому разі необхідно робити посилання.
Поліграфічно збірник справляє приємне враження. У наступних виданнях, напевно, право бути «проілюстрованою» отримає не лише галузь образотворчого мистецтва.
Альманах «Мистецькі oбpiї» як свідчення діяльності молодої Академії мистецтв України та розвитку вітчизняної гуманітарної науково- теоретичної думки не може не тішити.