Глядачі побачать п'ять стрічок 1930-х років із колекції Довженко-Центру, створених ще не репресованими на той час кінематографістами-авангардистами.
Соціалістичний реалізм - офіційний "творчий метод", який до кінця ХХ століття визначав культурне життя СРСР.
Про передумови виникнення та історію розвитку цього кіно директор Центру Довженка Іван Козленко каже: "У 1929 році відбувся перший перелом у радянській культурній та економічній політиці, пов'язаний зі здобуттям Сталіним гегемонії на владу в СРСР та розправою з політичними опонентами. НЕП згорнули, відбулася перша - поки що невдала - спроба колективізації та перші заходи централізації в культурному секторі, жертвою якої, зокрема, стало ліквідоване ВУФКУ. В цей турбулентний період у кіно було взято курс на створення агітпропфільмів, такого собі пропагандистсько-ігрового гібриду…"
Як зазначає пан Козленко, на початку 1930-х соцреалізм почав формувати поворот до жанрового кіно, однак "пережитки" авангарду так швидко не зникли.
"У фільмах 1930-х авангард раз у раз проявляється у вигляді формальних експериментів (особливо - в операторській роботі), нанизаних на класичну фабульну структуру, - зазначає дослідник. - Це просто дивовижне кіно 1930-х, коли відбувалися формальні пошуки догматичного соцреалістичного канону. Фільми звинувачували в різного роду "збоченнях" і забороняли. Чимало їх знову вперше побачили екрани лише наприкінці 1980-х".
Фільми, які демонструватимуть у рамках кіноклубу Oldschool, переважно були заборонені до показу, оскільки не вписувалися в метод соцреалізму, яким його бачив Сталіна, що особисто переглядав усі прокатні стрічки. У науковий обіг їх введено вже після розпаду СРСР.
Отже, у рамках проекту покажуть стрічки - "Гармонь" Ігоря Савченка (1934), "Суворий юнак ("Комісар побуту", "Дискобол", "Чарівний комсомолець") Абрама Роома (1935), "Інтриган ("Найсолодший політ")" Якова Урінова (1935), "Якось улітку" Ханана Шмаїна і Ігоря Ільїнського (1936), "Гомони містечко" Миколи Садковича (1939).
"Гармонь" Ігоря Савченка (вчителя Марлена Хуцієва та Сергія Параджанова) - перша радянська музична комедія, створена на місцевому матеріалі й фольклорі, без наслідування західної традиції кіно-оперет. Глядачі та критики прийняли фільм схвально і порівнювали "Гармонь" Савченка із "Землею" Довженка за силою й повнотою фільмування духу народної української культури. А от Сталіну "Гармонь" не сподобалася. Заборонена в 1936 році стрічка Савченка й досі залишається мало дослідженим і мало відомим фільмом. Лише у 2000 році "Гармонь" після тривалої паузи показали на кінофестивалі в Локарно.
"Суворий юнак" ("Комісар побуту", "Дискобол", "Чарівний комсомолець", 1935, режисер Абрам Роом) - один із найцікавіших радянських фільмів 1930-х років, створений за кіноп'єсою Юрія Олеші. Філософська драма про кохання та ревнощі в утопічному безкласовому суспільстві майбутнього, зафільмована в декораціях сталінського неокласицизму, які так нагадують "Олімпію" (1936) Лені Ріфеншталь. Заборонений, фактично, на 30 років, фільм спорадично показували у майстернях ВДІКУ та в рамках ретроспектив, аж поки 1990 року "Суворого юнака" не показали на МКФ у Берліні.
"Інтриган" ("Найсолодший політ", 1935, режисер Яков Урінов) - жанрова і типова, на перший погляд, схема безконфліктної комедії раннього соцреалізму - з анемічним уявним радянським світом, якщо придивитися пильніше, обертається на щось інше. На місці фольклорної комедії постають невлучні зоологічні дотепи, а замість простих народних святкувань - кадетські бали серед псевдоантичних скульптур та сексуальні алюзії. Фільм, що мав вийти в жовтні 1935 року, було знято з екранів зі звинуваченнями у "формалізмі та трюкацтві".
"Якось улітку" (1936) - фільм зняли митці з двох найбільш авангардних театрів Радянського Союзу - Ханан Шмаїн (один із режисерів театру Леся Курбаса "Березіль") та Ігор Ільїнський (зірка Театру Мейєрхольда). Сценарій написали Ільф та Петров. Злободенні теми 1930-х років - підкорення Півночі й автопробіги - у фільмі стають тлом для неквапливого комедійного роуд-муві з елементами абсурду і гротескною акторською грою.
"Гомони містечко" (1939) - для роботи над стрічкою запросили трьох білорусів: режисера Миколу Садковича; автора пісень до стрічки Бориса Ласкіна, чиї вірші цього ж таки 1939 року пролунали у стрічках "Велике життя" і "Трактористи", а також виконавця однієї з головних ролей - Петра Алєйнікова, який зіграв і в обох вищезгаданих фільмах. Сценарій до кінокартини написав режисер Микола Шпиковський, який, знявши в Україні три стрічки ("Шкурник", 1929; "Хліб", 1930; "Гегемон", 1931), переїхав до Москви і присвятив себе сценарній справі. У "Гомони містечко" дебютували на кіноекранах Юрій Тимошенко та Юхим Березін, які згодом утворять відомий естрадний дует "Тарапунька і Штепсель".
За матеріалами Держкіно та Довженко-Центру