«Книжки закінчилися. Несу на стенд» — квапливо повідомляє журналістам Іван Малкович. А хтось тим часом біжить до стенда «Коронації слова» з кільканадцятьма примірниками нової книжки Ірен Роздобудько — автограф-сесія щойно почалася, а полиця вже спорожніла. Навпроти стенда «Ярославів Вал», де підписує книжки Юрій Винничук, скупчилися палкі прихильники його творчості, перегородивши прохід до стендів інших видавництв; спеціального гостя з Польщі письменника Марека Краєвського, мов кінозірку, ледь не рве на шматки юрба дівчат. Проте вся ця веремія не відлякує читачів, принаймні більшість із них таки знаходять бажану книжку навіть у тисняві. Натовп — це цілеспрямовані «читаючі» люди, «інтелігенція, мозок українського народу», захоплено ділилася враженнями молода письменниця, яка побувала тут уперше.
«Всі видавці і ті, хто любить книжку, — живуть від форуму до форуму», — розповідає директор видавництва «Академвидав» Василь Теремко. Він уже вп’ятнадцяте приїжджає на форум і щоразу впевнений, що це — «найкраща, найефектніша і найефективніша книжкова акція року». Цієї думки, гадаю, дотримуються близько 600 видавництв, які заявили про свою участь у форумі.
Приєднується до похвали «книжковому імениннику» і директор видавництва
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович: «Львівський форум — це вища ліга, яка стоїть на тому ж самому рівні, що й Лейпцизький ярмарок та інші. Він, можливо, дещо менший від міжнародних ярмарків, але те, що сюди щороку приїжджають письменники з різних країн, дуже важливо».
Видавництва готуються до форуму протягом цілого року — щоб запропонувати публіці щось цікаве, оригінальне і, найголовніше, недороге. Директор київського видавництва сучасної художньої літератури «Нора-друк» Елеонора Симонова каже, що літо перед форумом і початок вересня — це найгарячіша пора. На форумі видавництво презентувало 10 новинок, поціновувачі сучасної літератури збирають з полиць його стенда одразу по кілька примірників.
Підготовка не минає марно, про що свідчить готовність чималої кількості людей залишити тут кругленьку суму. Від 24-річної Оксани дізналася, що вона готова витратити на книжки 600—700 гривень. «Торік я взагалі витратила якусь шалену суму, 1000 гривень, здається». Мар’яна, 19-річна студентка зі Львова, ладна спорожнити свій гаманець і гаманець свого хлопця на гривень 500—600 — таке-от випробування почуттів.
А тим часом є й чимало проблем, які серйозно турбують видавців. Наприклад, п. Теремко вважає, що форум поступово втрачає свою «ділову функцію». «Мені здається, що діловий аспект форуму вже не має колишнього значення. А тим часом цей потенціал до кінця ще не використаний. Ті, хто організовує форум, формує його програму і зміст, знають про проблему і можуть її вирішити. Мені здається, що форум не добирає кількості солідних учасників саме з цієї причини. Деяких можливих учасників, представників знакових видавництв, які так чи інакше визначають ситуацію на видавничому ринку України, цього року на форумі я не зустрів. І це треба розцінити як певний симптом». Видавець зауважив, що організатори роблять акцент більше на спілкуванні і письменниках. «Це добре, але цей елемент потрібно збалансувати з іншим — прагматичним, діловим. Бо основні «жителі» форуму — видавництва. Саме вони фінансують форум, вони є основними орендарями виставкових площ».
Втім, не всі гості та учасники форуму поділяють цю думку. Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Альгірдас Кума, наприклад, навпаки дуже цінує комунікативний акцент українського книжкового форуму: «У вас геніальна сучасна література, у вас геніальні поети, письменники. Я був гостем багатьох книжкових виставок, але там головне — бізнес, великі цифри. У вас усе демократичніше. Відчувається свобода, дух, творчість».
Для видавництва «Нора-друк» укладання ділових контрактів також не головна мета на форумі. Насамперед тут дуже ретельно готують «комунікативне тло» для молодих письменників. Адже автори новинок здебільшого ще нікому не відомі, тому треба зацікавити читача, посприяти його діалогу з письменниками, зрештою дослідити читацький попит. Але й і з цим не все так просто: адже різних акцій, презентацій, літературних вечорів на одну годину припадає по кілька, до того ж вони можуть бути розкидані по всьому місту. «Місця замало, — зауважує
Елеонора Симонова. — На жаль, форум проводиться не в спеціальному виставковому центрі, пристосованому для проведення різних заходів. І це спричиняє незручності. Наприклад, у виставковому комплексі Парижа журналіст має можливість побувати на всіх заходах, так би мовити, одночасно, бо все розміщено доволі компактно. До того ж там є багато стендів інших країн. А тому запрошений гість там — не окремий письменник, а ціла країна, яка представляє свою літературу на стенді. А в нас мало іноземних учасників».
Видавці звернули увагу й на інші недоліки, проте не організації форуму як системи. Закиди стосуються ЗМІ. Не важко помітити, що героями всіх програм стають одні й ті самі персонажі. Прізвища письменників, відомі всій Україні, протягом уже більш як десяти років не змінюються і не поповнюються. Таке враження, ніби в нас є тільки Андрухович, Жадан і Забужко. Звісно, це вже класика української літератури, але ж є й талановиті дебютанти, яким важко конкурувати з гуру «елітної прози»...
Загалом же видавці, з якими довелося поспілкувалася під час форуму, залишають його з позитивними враженнями. Всі погоджуються, що без форуму у вересневому Львові книжкове життя країни було б набагато бідніше.