Років сімнадцять тому розкидані по всьому світу лемки — представники найзахіднішої гілки українського народу — вперше зібралися на своє культурно-мистецьке свято, назване «Лемківською ватрою». Лідери комуністичної Польщі не наважились тоді заборонити його, але зміст заходів і виступів вони поставили під суворий контроль. Відтоді лемки щорічно з’їжджаються на свій фестиваль.
На початку 90-х це традиційне липневе дійство у сусідній державі стало для лемків з України ковтком свіжого повітря. А 1999 року «Лемківська ватра» запалала і на Тернопіллі в райцентрі Монастириська. Чому свято відбувається саме тут, поблизу Дністра? Бо у цій місцевості переселені лемки та їхні нащадки становлять майже третину населення. Місцеві жителі кажуть про них, що «то особливі українці, які ще тримаються купи і дадуть фору будь-кому».
Із найзахідніших українців вийшло чимало вчених, письменників, малярів, скульпторів, народних майстрів, ділових людей, якими тільки б гордитися державі. І хоч із плином часу, у новому середовищі стираються деякі етнографічні особливості цієї групи людей, наприклад, традиційні промисли і ремесла, народне будівництво, форми господарювання, навіть говірка, — та не вмирає лемківська пісня.
Багатий фольклор карпатських українців та їхні культурні скарби на початку ХХ століття збирали і науково досліджували відомі етнографи Філарет Колесса і Володимир Гнатюк. Саме завдяки цим непересічним вченим до наших днів дій-шли сотні прадавніх співанок.
Упродовж двох днів звучали мелодії, пройняті тугою за втраченими Бескидами — батьківщиною, яку більшості горян довелося залишити під час депортації в СРСР у 1944—46 роках. І водночас звучали оптимістичні пісні: західні українці довели світові, що їх культура життєдайна, як зелені гори. Присутні особливо тепло зустріли лемківські хори «Яворина» з Монастириськи та Чорткова, тріо «Аничка» з Теребовлі, хор «Доленька» з Калуша Івано-Франківської області, дитячий хор із міста Пустомити на Львівщині.
Більшість учасників свята висловлювали думку, що подібні фестивалі лемківської культури мали б частіше відбуватися у тих містах і селах України, де проживає значна частина лемків. Тим паче, що в організації і проведенні Третього всеукраїнського фестивалю лемківської культури вперше взяли участь молодіжні організації «Молода Лемківщина», «Молодий Рух» та інші. «Таке юне підживлення старої «Ватри», — відзначив виходець з Лемківщини, президент відомої кондитерської фірми «Світоч» Андрій Тавпаш, — повинно стати добрим прикладом для інших лемків, що живуть у більшості регіонів України».