На превеликий жаль — саме з цих слів часто доводиться починати газетні матеріали, присвячені подіям чи явищам високої культури. Реалії нашого життя, банальні проблеми повсякденного виживання давно відсунули справжнє мистецтво на маргінеси суспільної уваги, а це в, свою чергу, не могло не привести до втрати суттєвої матеріальної підтримки, як з боку державних інституцій, так і з боку меценатів та спонсорів. Тим більше гідна подиву і поваги та постійність, з якою українська культура являє цивілізованому світові все нові зразки таланту та майстерності високого рівня. Ще одним свідченням того, що в українському музичному мистецтві з’явилось нове ім’я, цілком гідне уваги європейських поціновувачів, став уже третій сольний фортепіанний концерт юної киянки Юлії Швед. Нещодавно він відбувся у Колонному залі Національної філармонії за підтримки Фонду сприяння розвитку мистецтв.
У музиці виконавиця не новачок. Зі своїх п’ятнадцяти — десять років Юля грає на фортепіано. Нині вона навчається у Київській середній спеціальній школі ім. М.Лисенка у класі заслуженого діяча культури, завідувача кафедри спеціального фортепіано професора Ігоря Рябова. Вона — лауреат кількох престижних міжнародних конкурсів та фестивалів, має чималий досвід концертних виступів, у тому числі і з оркестром, їй аплодували не лише в Україні, а й у Німеччині, Ізраїлі, Польщі, Росії.
Запропонований піаністкою репертуар складався із творів Баха, Бетховена та Шопена.
Французька увертюра сі мінор Й.С.Баха, яка відкрила перше відділення концерту, відразу створила в залі особливу атмосферу, витіснивши буденність та суєтність. Шанувальники виконавиці, яких чимало зібралось у залі філармонії, одразу завважили її відшліфовану майстерність, тонке відчуття суті музичного твору і головне — здатність донести її до слухачів. Магнетизм музики Баха вчувався в кожній ноті, немов зарядженій енергією. Все це складало неповторну ауру бахівського розуміння буття.
Трагічні образи сімнадцятої сонати Бетховена прозвучали досить переконливо у другій частині твору. Здобутком можна вважати й виконання третьої частини. Піаністка відходить від інтерпретації надмірної легкості та легковажності в характері, передаючи різноманітні відтінки світлого смутку, який пронизує цю частину твору.
Друге відділення концерту було повністю присвячене найулюбленішому композиторові Юлії — Фредеріку Шопену. Вона з натхненням і легкістю виконала всі його чотири скерцо. У них юна піаністка переконливо розкривала все розмаїття образів, почуттів, найінтимніші відтінки настроїв. Не по роках зрілий рівень майстерності викликав справжнє захоплення навіть у найбільш прискіпливих шанувальників класичної музики. Очевидно, Шопен своїм внутрішнім світом дуже близький виконавиці. Вона добре відчуває переживання композитора, його всеосяжне розуміння всього і завжди. Шопен, на перший погляд, сторонній спостерігач життя в усіх його проявах. Але насправді саме у цій здатності піднятися над суєтністю та буденністю життя криється вічна загадка музичного генія. Музика й життя — це для нього єдине ціле, і найголовніше — безмежна любов до них. До речі, саме за виконання творів цього композитора Польський інститут у Києві та посольство Республіки Польща в Україні торік виділили Юлії Швед спеціальну стипендію.
Успіх юної піаністки — ще одне яскраве підтвердження великого потенціалу української національної школи класичної музики. Її безперечний талант, органічна сценічність, поза сумнівом, заслуговують постійної уваги та конкретної підтримки тих, кому небайдуже майбутнє українського мистецтва.