У жовтні в столиці вже сімнадцятий раз звучав Київ Музик Фест. Дев’ять днів по кілька концертів — симфонічних, хорових і сольних. Були й дебюти. У рамках фесту виступив дует — віолончелістка Наталя Хома і піаніст Володимир Винницький. Обоє зі Львова, тепер — у США, де живуть у різних містах. Кожен із них має досить успішну сольну кар’єру, проте вже десять років виступають разом.
Дует Хома—Винницький — це елегантність виконання, віртуозна техніка, відчуття внутрішньої драми і злиття двох митців в одне ціле. Є й інші дуети — всесвітньо відомих імен, але досить часто, коли музиканти є надто яскравими індивідуальностями, їм важко підпорядкуватися одне одному, а тому цілковитої стильової єдності годі шукати. Натомість Хома—Винницький віртуозно «пролітали» найскладніші частини сонати Шостаковича (д-моль для віолончелі та фортепіано) та лірично розкошувалися повільним Анданте з сонати Рахманінова (opus 19). Це було музикування на дивовижно прекрасному рівні. Рецензії на їхні концерти по всьому світі одноголосно підтверджують незаперечну майстерність виконавців, як підтвердила це аудиторія Київ Музик Фесту в малому залі Музичної академії нескінченними оплесками.
Винницький з дружиною Мар’яною прибув до Нью-Йорка 1991 року. Для діаспори цього міста його приїзд, як і приїзд раніше інших українських виконавців (Криса, Сук, Слободяник, квартет Леонтовича, Марія Чайковська, сопрано Оксана Кровицька, яку щойно величали у Львові, композитори Скорик, Грабовський), був справжнім святом. Маючи своє концертне агентство, автор цих рядків мала можливість їм допомогти — влаштувала в Українському інституті Америки навпроти Метрополітен-музею. Там, на четвертому поверсі, всі музиканти жили гуртом у не дуже цивілізованих умовах (це не житловий будинок). Зате внизу було фортепіано, і щодва тижні хтось із них грав концерт у серії «Музика в інституті», створеній спеціально для них (сьогодні цій серії пішов уже 18-й рік). І Винницький пройшов цим шляхом, як усі, — спочатку дебют в інституті, а потім у малому залі Карнегі-холу.
Починав він у Львові, де народився, продовжив навчання в Московській консерваторії. Потім — армія, а з 1984 року по 1991-й викладав у Київській консерваторії. У 1983 році став лауреатом Маргеріт Лонг—Жак Тібо конкурсу в Парижі. В Америці багато концертував, викладав в університетах, а в 2003 році від композитора Ігоря Соневицького перебрав дуже успішну (24-річну) літню музичну серію в окрузі Грін у Гантері, Нью-Йорк, місці, що нагадує українцям Карпати. Там щоліта відбувається 8—10 концертів виключно українських професійних виконавців, попри те що аудиторія наполовину американська.
Останнім часом Винницький концертує з Наталею Хомою. Кожного року їх запрошують у різні місця — це Йоганнесбург, Кейптаун, Преторія, Париж, Куршавель, фестивалі Сполето, Курасао. Зазвичай кожен із них має виступи з оркестром, потім сольні і дуетом.
Наталя Хома також родом зі Львова, де закінчила консерваторію. В 1982 році переїхала до Москви. В 1981-му виграла Всеукраїнський конкурс, а згодом здобула диплом на Пабло Касальс конкурсі, посіла друге місце в Маркнойкірхен (Німеччина), четверте місце на конкурсі ім. Чайковського в Москві і перше — на конкурсі в Белграді в 1990 році. Після переїзду до Америки в 1991 році отримала диплом виконавця у Бостонському університеті з рук одного з найзнаменитіших віолончелістів сучасності Лезлі Парнаса. Протягом останніх років багато концертувала, викладала в кількох університетах, а нині — у Чарлстон-коледжі, Південна Кароліна.
У програмі київського вечора, як уже згадувалося, була соната д-моль Шостаковича. Відомо, що цей твір Шостаковича для віолончелі є справжнім іспитом для виконавця — крім шаленої техніки, величезне фізичне навантаження. Проте невдовзі стало ясно, що перед нами не просто молода, тендітна, вродлива артистка, а потужний музикант не тільки з витонченим слухом, а й із залізною волею. Рецензенти завжди підкреслюють її грандіозну гру, в чому можна переконатися, послухавши численні записи її музикування. Дев’ятнадцятирічна донька Наталі Хоми теж майбутня віолончелістка, вона опановує цей інструмент в одному з престижних університетів США.
Останньою крапкою в програмі концерту було «Втрачене танго» для віолончелі та фортепіано Володимира Вінницького, який завжди жартує, що це просто гарна «мелодійка» в ритмі танго. Хтось міг би подумати, що це й справді так, але ж — ні, це не мелодія з акомпанементом, а прекрасний, сповнений пристрасті, повноцінний твір на два інструменти. Мелодія віолончелі під стакато фортепіано — яка чудова розв’язка і засіб від пересолоди! Твір розкішний своєю мелодикою, гармонізацією, витонченою наповненістю і грою тембрів двох інструментів. (До речі, на гастролях — там, де вже знають цей дует, обов’язково вимагають виконати це елегантне танго).
Після Київ Музик Фесту у них концерти в Чарлстоні, Ванкувері, в Нью-Йорку і знову в Парижі.
Визнання артистів у світі підтверджує їхню виконавську віртуозність і мистецьке вміння передавати своє захоплення аудиторії.