UA / RU
Підтримати ZN.ua

Тіні оживають опівночі. Нічний огляд: експонати й екскурсанти столичного ноу-хау

Незвичайна столична арт-акція «Ніч у музеї» тривала вісім вечорів. За цей час усі любителі сутінкового прекрасного могли побачити експонати дев’яти київських музеїв...

Автор: Катерина Константинова

Незвичайна столична арт-акція «Ніч у музеї» тривала вісім вечорів. За цей час усі любителі сутінкового прекрасного могли побачити експонати дев’яти київських музеїв. Причому щовечора перед відвідувачами були відкриті двері лише однієї з цих культустанов. Для Києва така акція нова, хоча подібні заходи давно проводяться в Нью-Йорку, Будапешті, Лондоні, Парижі, Лос-Анджелесі та інших містах.

Свої двері перед нічними відвідувачами відкрили дев’ять музеїв.

За словами глави Шевчен­ківської райадміністрації Віктора Пилипишина, потрапити в музеї увечері задовго до відкриття прагнули близько 20 тисяч охочих — у десять разів більше, ніж передбачалося.

Втім, такий ажіотаж міг бути викликаний двома обставинами: по-перше, акція ця цілком безкоштовна; по-друге, багатьох зацікавило оригінальне нововведення нічних розваг. Уже за два дні до старту проекту заявки не приймалися — аншлаг!

Екскурсії, як правило, проводилися з 21.00 до 23.00. Півгодини на кожну групу (близько 20 осіб). Таким чином музей у вечірній час зміг прийняти понад сотню екскурсантів. Саме вони, ці цінителі, які потрапили в музейні сутінки, і здавалися собі героями голлівудського хіта «Ніч у музеї» (як відомо, у цій стрічці рівно опівночі оживали всі експонати).

Першим відчинив свої двері Музей мистецтв імені Ханенків. Уже на парадних сходах відвідувачів зустрічали... господарі дому Богдан Іванович і Варвара Миколаївна Ханенки.

«Добрий вечір, пані та панове! Ми раді вітати вас у своєму домі. Дозвольте відрекомендуватися, мене звуть Богдан Іванович Ханенко. А це моя дружина — Варвара Миколаївна. Праворуч від мене — чарівні штучки. Цей недавній винахід — електрика!» — гордо вказує Богдан Іванович на електроліхтарики у формі склянки.

Потім він запрошує гостей оглянути його будинок із всіма експонатами, огорнутими у загадковий напівморок.

У своєму кабінеті власник будинку демонструє одну з тих деталей, яка могла б і не привернути увагу звичайного відвідувача. Це родовий герб Ханенків. Він красується на одному із верхніх склепінь. Далі — у залі Середньовіччя — гостей вітають уже музиканти і танцювальна пара, яка кружляє в стародавньому ритмі. У цей час Ханенко говорить: «Вітраж XVI століття везли на конях із Європи в Київ три місяці. Дуже обережно везли. Щоб не ушкодити жодної деталі! На картині зі скла зображено зшестя Святого Духа на апостолів...»

Потім він показує статую, із котрої і почалася його колекція. Екскурсанти підійшли і побачили... молоду людину в «бронзі». Ця жива статуя згодом уклонилася всім 15 екскурсантам.

А от до наступної кімнати вхід загородили Дон Кіхот (він закричав: «Демони!..») і Санчо Панса (цей заспокоїв хазяїна: «Та які ж це демони? Це екскурсія»). У Французькому залі нічних цінителів зустріли д’Артаньян і герцог Бекінгем. Режисери музейного спектаклю трохи змінили класичний сюжет «Трьох мушкетерів». Тепер д’Артаньян прибув в Англію, щоб забрати 12 картин, подарованих герцогу королевою.

У залі, де завжди можна побачити підготовчий етап роботи Веласкеса — портрет інфанти Маргарити — була сама крихітка. Покоївка розчісує їй біляві кучері, у той час як ведучий розповідає гостям про шедевр Дієго Веласкеса. Цю картину Ханенко шукав усе життя, вважаючи її вінцем своєї колекції. Хоча за життя і говорив про неї дуже стримано, адже це лише ескіз великого майстра (сам шедевр у Мадриді).

***

Далі Національ­ний музей медицини. Через надмір бажаючих, туди пропускали тільки «обраних». У холі нічним екскурсантам вручили ліхтарики. А екскурсовод насамперед вирішив нагадати: «Сьогодні ми зібралися в будинку, де були розчленовані сотні трупів!» Від цих слів одна вразлива «екскурсантка» зомліла і її винесли на ношах два санітари.

Тут також вирішили доповнити нічну екскурсію акторами з Театру на Подолі. Відвідувачі з ентузіазмом розглядали як образи великих докторів від Гіппократа до Пирогова, так і хірургічні інструменти минулих століть, причому деякі з них, особливо стоматологічні, нагадували скоріше знаряддя тортур. А вже коли відвідувачі потрапили в російську лазню (раніш вона вважалася панацеєю від багатьох хвороб), то одна з фігур зненацька зійшла зі стенда з цебром — «щоб пару додати». Так само раптово «ожив» один із колег доктора Пирогова по операції. А лікар і медсестра, пробігаючи по сходах, обговорювали, як недбайливий пацієнт повівся з останнім дивом медицини — французькими гірчичниками. Виявляється, він вирішив наклеїти їх на одяг, і потім зневірився в їх чудодійній лікувальній силі.

***

Завершальним етапом акції «Ніч у музеї» стало театралізоване дійство у «Софії Київській». Костюмована постановка перенесла гостей у ХІ століття, в епоху Ярослава Мудрого. Казка починалася просто з порога. Гостей зустрічали актори, одягнені в лицарські обладунки. Вигляд у них був досить грізний. До того ж вони запитували усіх: «Хто ви? Навіщо і куди йдете?» А неподалік від входу розмістився ярмарок, де віртуоз-гончар ліпив із глини горщики, а ремісники торгували виробами з бісеру, дерева, вишиванками, скатертинами і солом’яними скульптурами.

Правда, небагатьом відвідувачам вдалося придбати собі додому щось із старовини — кусалися ціни: найдрібніші вироби коштували десятки гривень.

Обійшовши собор, можна було побачити, як розважалася молодь XI століття: лицарі змагалися поролоновими ломаками, а неподалік, сидячи на дереві, юродива голосно пророкувала майбутнє. Причому прогнози її були досить страшними — серце від цього падало в п’яти. Поруч на траві постійно намотувала нитки на котушку ще одна «плакальниця», яка виливала душу своїм трьом перепелам, а молодий хлопець, збираючись на війну, присягався в коханні нареченій. Командний центр дружини, розміщений трохи далі, був обгороджений яскравими смолоскипами й орденами з державною символікою.

Тут «прогулювалися» брати — Кирило і Мефодій. Вони запрошували гостей відвідати екскурсію в Софійському соборі. Там теж своє таїнство: священик сповідував городян, молилися молоді дівчата, поважно походжав дяк. А наостанок хор «Київська Русь» а капела виконав псалми. Фінальною частиною дійства була урочиста церемонія прощання з Анною Ярославною перед її від’їздом до Франції.

Загалом акція «Ніч у музеї» пройшла дуже активно і винахідливо. Директори столичних музеїв вочевидь зацікавилися цією нестандартною ідеєю. Та й надзвичайний потік відвідувачів нічної пори підтверджує вигідність проекту.

Чиновники і бізнесмени — головні цінителі і покупці

На території «Софії Київської» також улаштували доброчинний аукціон, організатором якого виступила відома київська художня студія, галерея «Раритет-Арт». Звичайно, не всім витворам найкращих сучасних художників України вдалося піти з молотка, хоча мета аукціону була більш ніж шляхетна…

— Ми лідери на артринку України, тому нас і запросили улаштувати цей аукціон, — розповів «ДТ» власник мережі галерей «Раритет-Арт» Олег Торгало. — Тут представлені найкращі художники України — як народні, так і заслужені — Ковтун, Гурін, Бабак, Чурсіна, Кулаков, Шелест... Ми працюємо із понад 200 художниками України. На момент нашого діалогу на аукціоні вже продано 22 картини з 50 на суму близько 40 тис. дол. 40% публіки, яка придбала наші картини, — чиновники, а 60% — бізнесмени. Більша частина виручених коштів буде спрямована на спорудження дитячого будинку сімейного типу. Хочеться, щоб було якнайменше безпритульних дітей на вулицях. Гадаю, що це хороший приклад, адже артбізнес України нині перебуває на підйомі.