Один з попередніх романів цього автора недарма став хітом швейцарських книгарень, будучи названий твором, що «символізує вічний пошук чогось, що неможливо до кінця виразити». При цьому, звісно, малася на увазі «таємнича слов’янська душа», і герої нової книжки «Чарівний світ. Тоді» Тимофія Гавриліва знову намагаються «виразити» її у своєму власному пошуку правди зазвичай «на власній, не своїй землі». Оскільки це роман про безпритульних, життя яких минає поза межами суспільного етикету, то говорити від їхньої «вільної» особи можна про багато замовчуваних речей. Тож не дивно, що «Чарівний світ», написаний у формі щоденника головного героя, зберігає і без того «інтимну» форму висловлювання на злободенні теми.
Отже, це монолог безпритульного, але чи про звичайні будні наших злидарів? Загалом їх кілька - Толік, Вітя, інженер Льоня і агроном Стьопа, які мешкають під мостом у великому місті. Снідаючи залишками йогурту і рибки, знайденими на смітнику, або й крадучи хліб у качок з міського парку, вони, безперечно, цікавляться і «високою» культурою. Наприклад, знають, хто такий Тото Кутуньо, чиє ім’я на вивісці ресторану, і з якої саме команди Сабоніс, на якого схожий один з них, бо спритно ловить кинутий шматок піци. Кидаються тут не лише піцою чи милом, поцупленим у супермаркеті, а й словами на кшталт «філістер» і «кальян». От лишень у вчорашній газеті, знайденій тут-таки, на вулиці, їх цікавлять не театральні прем’єри, і не лауреати літературних премій, а виключно прогноз погоди. Бо звичайний дощ - навіть для безпритульного інтелектуала - важливіший за будь-які промови нобелівських лауреатів і навіть за недруковані листи Набокова.
Утім, іноді буденні розумування наших безпритульних «філософів» сягають неабияких метафізичних вершин онтологічного характеру. Так, звичайні слова, осмислені, чи то пак обслинені, героями «Чарівного світу» - цією п’ятіркою своєрідних апостолів нашого злиденного сьогодення, - набувають зовсім іншої семантичної глибини, ніж ми з вами звикли. Таким чином, з «вершин і низин» колективного підсвідомого до нас сходять несподівані правди про заяложені істини цього не надто чарівного світу. Долар, президент, акція. «Акція - це так, ніби ти один рулет купив, а інший вкрав», - пояснюють нам суть цього нехитрого маркетингового ходу. Або, наприклад, «була мадам Боварі проституткою, а чи першою феміністкою?». Ось так - і не інакше. «Мені хоч і важко за ними встигнути, але хочеться слухати, - зізнається автор-герой. - Цікаво. Часом кумедно. Іноді зворушливо». Краще, признатися, і не скажеш про «Чарівний світ» з-під пера Тимофія Гавриліва.