З 23 по 26 лютого у Києві вперше гастролюватиме неповторний хореографічний колектив — театр тіней «Пілоболус» зі США. Наші глядачі побачать одну з найяскравіших програм — «Країна тіней» (Shadowland).
Унікальність гастролей у тому, що ніколи досі в Україні цей жанр не був представлений. Театр тіней, який виступатиме на сцені Жовтневого палацу, кажуть, може станцювати навіть математичне рівняння. Фантазії «Пілоболусу» стали класикою американського балету. А принципом хореографії театру є скульптурно-акробатичний і яскраво виражений театральний стиль колективу.
Усе розпочалося 1971 року, коли Роббі Барнетт, Джонатан Уолкен, Мозес Пендлтон і Лі Гарріс затіяли зіграти... ні, станцювати квартет. Тодішнім молодим аспірантам Дартмутського університету вдалося створити якесь сумбурно-феєричне видовище, яке повністю знехтувало законами земного тяжіння. Невдовзі чудову четвірку запросив виступити у своєму концерті знаменитий Френк Заппа — вибуховий, авангардистський, непристойний, дадаїстський музикант, який уловив душевну спорідненість із засновниками «Пілоболусу». Потім було запрошення від великого кутюр’є П’єра Кардена, який запропонував молодим танцівникам відкрити його дефіле. Карден фінансував перші виступи «Пілоболусу» на Бродвеї.
Так і не потурбувавшись про вивчення балетних технік, засновники «Пілоболусу» примудрилися створити одну з найпопулярніших груп у США. Ця трупа творить такі дива, що інколи їх навіть називають «китайськими танцівниками тіней» або просто «танцюючими тінями». За майже 40 років вони здобули купу нагород, однак критикам так і не вдалося зрозуміло відповісти на запитання: що ж це таке? Танець? Акробатичні трюки? Ожилі скульптури? Відповідь одна: це театр танцю «Пілоболус». І цим усе сказано.
До речі, театр танцю відомий і тим, хто не часто відвідує театрально-танцювальні вечори. Українці, наприклад, напевно запам’ятали відчайдушних «тіньових» танцівників у рекламному відеоролику автомобілів Hyundai. А телеглядачі всього світу спостерігали їх на церемонії вручення «Оскар-2007», де «Пілоболус» наочно ілюстрував фільми, виставлені на конкурсі, — «Диявол носить Prada», «Відступники», зображав пінгвінів зі стрічки «Роби ноги» або людину, котра наздоганяє автобус, з «Маленької міс Щастя». Відтоді ця трупа стала однією з найулюбленіших у мешканців Голлівуду. За всю історію існування «Пілоболус» виступив перед 120 мільйонами глядачів у США і перед чотирма мільйонами в 63 країнах світу. Його шоу транслювали на 200 країн.
Танцюристи «Пілоболусу» колективно складають хореографічні групові «структури», поєднуючи танець із жанром театру тіней, японським мистецтвом костюмування — дзентай, мімікою та гімнастикою, додаючи до їх настрою багато гумору й іронії. Танцівники Театру тіней творять на сцені дива, володіючи технікою поза межами людських можливостей і ламаючи кордони між жанрами. Їхній легкий іронічний стиль балансує між танцем та акробатикою, а приголомшливі візуальні ефекти щоразу шокують публіку.
Shadowland — революційно нова вистава: синтез театру тіней (гра світла й тіні), танцю, цирку та шоу, створена після кількох років експериментів із тінню. У цьому шоу використовують кілька рухомих екранів різних розмірів і форм для показу перевтілення образів на екрані та хореографії перед екранами. Сюжет «Країни тіней» побудований на сюрреалістичних асоціаціях підростаючої дівчини. Створена спільно з автором мультфільмів про Sponge Bob Square Pants Steven Banks, Shadowland — це універсальна камерна постановка, що поєднує драму та комедію.
Партитуру до вистави написав популярний американський музикант і продюсер Девід Рое, чия робота для Shadowland варіюється від балад до драйвових рок-номерів. Його композиції чудово ілюструють характери всіх персонажів вистави. Результатом є суміш фірмового танцювального стилю «Пілоболусу» (легендарний підхід до сучасного танцю, сильна енергетика, швидкий темп) та інноваційного прориву в інше середовище (мультимедійна технологія).
До речі. Театр тіней — форма візуального мистецтва, яка зародилася в Азії понад 1500 років тому. Кожен театр — таємниця, а тіньовий, найстародавніший і найпоетичніший, — особливо. Традиційно театр тіней використовує великий напівпрозорий екран і плоскі кольорові маріонетки, керовані тонкими паличками. У тіньовому театрі важливу роль відіграє світло. До другого тисячоліття театр тіней був дуже популярний у Китаї та Індії. З військами Чингіз-хана поширився також в інші регіони Азії. Найвищого розквіту сягнув у XVI ст. в Туреччині, був популярний в Османській імперії. 1767 року з Китаю техніку театру тіней привіз на батьківщину французький місіонер Жюль Алод. 1776 року вона стала відома у Великобританії.