Під таким девізом 14—16 січня в Берліні пройшов Міжнародний хореографічний фестиваль-конкурс для дітей і юнацтва «Танцолімп», заснований рік тому випускником Одеського хореографічного училища, відомим солістом театрів опери та балету Одеси, Відня, Берліна, засновником Європейського агентства культурних проектів Олексієм Безсмертним.
У конкурсі взяли участь більш ніж 600 посланців із 26 країн Європи, Азії, Америки. Представники України виступили з помітним успіхом.
Директор «Танцолімпу» О.Безсмертний прописав фестиваль у Берліні, який вважають «мостом» між Заходом і Східною Європою.
Мета фестивалю — пошук обдарованих, заохочення переможців стипендіями для навчання в кращих балетних школах Європи й Америки. Є приваблива мрія — створити дитячий хореографічний «Театр світу».
Учасники конкурсу змагаються в чотирьох номінаціях: класичний танець, неокласичний (модерн), народно-характерний і естрадний. Особливість фестивалю — допуск до участі не лише учнів хореографічних училищ, а й аматорів. Призовий фонд — 10 тисяч євро — розподіляється по всіх номінаціях. У рамках фестивалю проходять майстер-класи професіоналів.
«Танцолімп» привернув увагу світових зірок балету. У журі нинішнього року — прима-балерини Єва Євдокимова (15 років танцювала з Рудольфом Нурієвим), Штефі Шерцер (Німеччина), відома хореограф Катцуко Окамото (Японія), знамениті танцівники Тадеуш Матач (Польща, Німеччина), Ігал Перра (Ізраїль, США) та ін. Другий рік на чолі журі — метр хореографії Володимир Васильєв.
Вік учасників конкурсу 8—18 років. Приїхали з Японії, України, Австрії та ін. країн — солісти, дуети, колективи. Усі за свій рахунок. Найбільші групи — з Іспанії та Росії.
З України приїхали представники аматорських груп — студія С.Антипової з Одеси (уже вдруге на фестивалі), велика група з Керчі «Корабели» і дві дівчинки зі студії театру-балету при Київському театрі драми та комедії (хореограф Ю.Русанова). Вони виступали під прапором України. Одеситки посіли третє місце, шоу-балет із Керчі — перше.
На фестивалі відзначили і «замаскованих» українців. Це випускник Київського хореографічного училища Сашко Кищенко, випускники Донецької школи хореографічної майстерності Вадима Писарєва Денис Черевичко і Жермін Ндуді. Вони успішно виступили навесні 2004 р. у Києві на конкурсі Сержа Лифаря. Тут їх і помітила німецька балерина Констанц Вернон (свого часу відзначена премією Сержа Лифаря Паризької академії танцю), нині директор Академії танцю в Мюнхені, і запропонувала їм стипендію на два роки. Хлопці освоюють тут майстерність танцю у російського хореографа Прокоф’єва, працюють багато, але постійно контактують з Батьківщиною, у курсі всіх подій. Вчитися ще два роки, потім, можливо, поїдуть додому... Громадяни України, вони були представлені на фестивалі як учасники німецької команди. Сашко Кищенко за «класику» посів третє місце, а донеччанин Жермін Ндуді здобув Гран-прі і справив фурор. Він народився 1987 року у Ленінграді, де навчався його тато — тоді африканський студент, а потім із батьками переїхав на мамину батьківщину. У Донецьку Жермін закінчив одинадцятирічку, поєднуючи навчання в школі з навчанням хореографії в Д.Писарєва. Захоплювався лише балетом.
Член журі князь Микита Лобанов-Ростовський, відомий знавець мистецтва, меценат і симпатик нашої країни (він подарував Україні раритет — пейзаж Шевченка, допомагає з виставками українського авангарду за кордоном), поділився своїми враженнями від фестивалю. Насамперед висловив думку журі про Жерміна Ндуді: «Це феноменально. Щойно він вийшов на сцену, стало зрозуміло, що це подія. Майбутній Баришников, Нурієв...» Дізнавшись, із якої країни приїхав цей танцюрист, князь заявив: «Україна може пишатися таким талантом. Сподіваюся, нове керівництво України створить такі умови для життя і роботи, що таланти залишатимуться вдома». Він також відзначив гарний рівень українських аматорів — культуру танцю, барвистість убрань. «У них немає цього радянського підходу до національних танців, чим грішать колективи із Сибіру. Від фольклору нічого, окрім костюмів, не залишилося. Чимало з них запозичують стиль ансамблю І.Мойсєєва. Крім того, іноді хореографи у фольклор уводять танець на пуантах, що викликає дисонанс». Лобанов-Ростовський похвалив також сербський фольклорний ансамбль за автентичність, музику. Неприємно вражає, додав він, ставлення хореографів ряду приватних студій до дітей. Їм доручають дорослі партії, не даючи відповідної хореографічної школи, експлуатують чарівність дитинства, батьки ж амбітно сприяють цьому і часто псують майбутнє дітям. Гадаємо, Микита Дмитрович усе ж отримує більше радості від роботи в журі, ніж засмучується, позаяк на «Танцолімпі» він уже другий рік.
Українських танцюристів похвалив і колега-хореограф із Саратова, відзначаючи вміле поєднання української стилістики з особливостями танцю модерн.
Нинішній держтеатр опери та балету в Берліні очолює легендарний танцівник В.Малахов, котрий зробив свої перші кроки в балеті в хореографічній студії Кривого Рогу.
Фестиваль отримує моральну (не фінансову) підтримку берлінської влади, існує за рахунок спонсорства. Сподіваємося, що він успішно працюватиме й у майбутньому, даючи юним талантам путівку у світ великого балету.