У Львові, а також кількох містах України й Польщі відбувся ювілейний ХV міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez. Проектом керує великий знавець музики Маркіян Іващишин. Завдяки його зусиллям концерти, майстер-класи, джем-сейшени зібрали шанувальників джазу в чотирнадцяти культурних осередках.
Львівські виступи проходили в театрі ім. М.Заньковецької, обласній філармонії, клубі Picasso і Народному домі на Левандівці. Особливо добре враження справив проект польського квартету альт-саксофоніста Мацея Обари (Домінік Ваня - фортепіано, Славомир Куркевич - контрабас і Міхал Міскевич - перкусія) у театрі ім. Заньковецької.
Краківська група виконує музику свого лідера - талановитого композитора і соліста. Музиканти утворюють чудовий ансамбль, тонко відчуваючи лікоть одне одного. Кожен віртуозно імпровізує, вставляючи сольні епізоди в довгі, подекуди до 25 хвилин, композиції доволі розмитої структури. Потішила взаємодія з
залом, який орієнтується в складній сучасній музиці й уміє її слухати.
Цього ж вечора були ще одні польські гості - однойменні українському квартету учасники Tango Projekt. До їхнього постійного складу - Веслав Пжондка (лідер, бандонеон), Рафал Карасевич (фортепіано), Збігнев Врабель (контрабас) та Іреніуш Глюк (перкусія) - приєднався відомий польський тенор-саксофоніст Пьотр Барон, який майже щороку бере участь в Jazz Bez. Колектив багато років пропагує танго, тож і цього разу прозвучала програма, складена з творів Астора Пьяццолли. Втім, грають вони досить ординарно, накатано, особливо це стосується піаніста, який після попереднього колеги мав досить блідий вигляд…
Наступний концерт - у філармонії. Спершу - індійська етномузика. Група Saagara досить відома, її артисти виходили на сцени Карнегі-холу й Сіднейської опери. Імпровізації будувалися здебільшого на різноманітних тембрах і ритмах національних індійських ударних. К.Райя - майстер гри на тавілі, Бгаргхава Галамбі - на мридангу, канджирі й коннаколі. Особливим ароматом насичена гра скрипаля Майсура Н. Карсіка, який не тільки грає, а й тримає свій інструмент не так, як це заведено в Європі. (До речі, перед початком зал обкурили індійськими пахощами.) Їм допомагали дві українські дівчини, які грали на тампурах - своєрідних волинках-органчиках, які видають одноманітні бурдонні акомпануючі співзвуччя. Ще один учасник екзотичного ансамблю, польський кларнетист Вацлав Зімпель, грав в основному на бас-кларнеті, зрідка переходячи на інструмент, який зовні нагадує велику люльку для куріння.
В індусів усе було натуральне - і довге біле бавовняне вбрання, і прекрасний карнатський музичний стиль, що зрідка поєднується із вдалими бі-боповими інтонаційними ходами.
За ними виступив інтернаціональний квартет, котрий виконує, як вони самі позиціонують, "експресивний фрі-джаз". У його складі авангардний американський альт і тенор-саксофоніст Сабір Матін, берлінський тромбоніст і композитор Йоганнес Бауер, львів'янин-контрабасист Марко Токар і багаторазовий учасник Jazz Bez німецький барабанщик Клаус Кюгель.
Це світова прем'єра спільного проекту джазових метрів. І вона вдалася.
Потужні звукові потоки йшли в зал наростаючи, розмаїття гармонійних, ритмічних, тембральних і мелодійних прийомів приголомшувало.
На жаль, тон вступного слова зробив артистам ведмежу послугу, бо ведуча концерту не розуміє цієї музики і не є її шанувальницею. Звичайно, це не приємні й солодкоголосі Джино Ваннеллі чи Джордж Бенсон. Музика звучала специфічна, з елементами психоделіки, у зал ринуло звукове цунамі.
Наступного дня на Левандівці виступив іще один польський склад - Bartosz Pernal Quartet (орган Hammond, альт-саксофон, тромбон, барабани). Сучасний мейнстрим цей ансамбль грав у Народному домі для всіх охочих безплатно. Концерт зібрав повний зал, усе було демократично й просто.
(У найближчих номерах DT.UA - інтерв'ю з одним з учасників львівського фестивалю контрабасистом Марком Токарем).