Любомир Пезек, Іван Буковску |
У рамках художнього проекту «Нескінченне європейське полотно», авторами якого виступили чеські художники Любомир Пезек та Іван Буковску за підтримки культурних центрів своєї країни, розкиданих по світу, у Києві, в галереї «Дім Миколи» відбулася виставка-акція, яку без жодних застережень можна означити як ще один крок на шляху до втілення блискучої ідеї.
Дедалі швидше розвиваються технології, що дають реальні можливості для інтенсивної взаємодії країн і народів у цілому. А на рівні спілкування конкретних особистостей, якщо вони користуються тими ж самими прискореними системами спілкування, постають бар’єри. Ми отримуємо інформацію, відразу відповідаємо, іноді не обдумуючи, а на іншому кінці світу відбивається відповідь. Дистанція між запитанням і відповіддю на нього зводиться до хвилин. А ще не так давно інтервали тривали тижні й місяці. За цей час ми встигали трохи змінитися.
Інші часи, інші звичаї. У блискавичності повідомлень, цілком очевидно, втрачається гострота емоційних переживань, але зміцнюється відчуття, наскільки крихкий і беззахисний наш спільний дім, Земля.
Думка про спільний, принаймні європейський, дім дедалі очевидніше завойовує місце в нашій свідомості. Поки що цей дім намагаються споруджувати на рівні політичних, економічних складових, галузь культури залишається цілиною. А саме ж гуманітарна сфера може будувати мости для спілкування, відіграючи роль посередників, у питаннях взаєморозуміння, з урахуванням зміни системи координат, національної ідентифікації.
Автори Любомир Пезек та Іван Буковску, художники з Праги, розробили надзвичайно цікавий проект, у рамках якого вони представляють свої живописні полотна, залучаючи до експозиції одного художника з країни, в якій проходить виставка. В Україні третьою сполучною ланкою виставки стали твори малої пластики Григорія Столбченка.
Та суть проекту не так у популяризації власних робіт. Це лише приманка для проведення акцій. Вони розробили концепцію створення «нескінченного європейського полотна» завдовжки 500 метрів. Його представлять у вже підібраному приміщенні неподалік Праги напередодні вступу Чехії в об’єднану Європу.
Білі полотна, розвиваючи відчуття художньої корпоративності, наповняються глибиною біографій їхніх творців і вже як такі мандрують Європою. Позаду залишилися Чехія, Голландія, Франція, Австрія, Румунія. Зараз зупинка в Україні, а далі — мандри в Болгарію, Угорщину, Словаччину та Німеччину.
У кожній із країн полотна-пілігрими розгортаються як сувої перед дванадцятьма митцями, які й творять образ себе, країни, часу. З українського боку поки що в проекті взяли участь В.Медведєв, Л.Бернад, Е.Бєльський, К.Бурмина, Л.Ковальчук, А.Блудов, О.Петрова. Якщо в позаминулому столітті популярним захопленням були записи в альбомі «на довгу пам’ять», то таку акцію можна сприйняти як дуже трансформовану традицію, де помах пензля залишить пам’ять світові.
Консолідація європейських митців у здійсненні об’єднаного проекту підтверджує думку, що образотворча мова цілком досконала, вона не споруджує нездоланних перепон у розумінні, але знати абетку і володіти грамотою все ж таки слід. І вчитися цього ремесла повинні люди й від політики.
Питання існування живопису в звичних станкових формах дедалі частіше переходить у площину жвавої дискусії, і дедалі наполегливіше звучить думка про розширення його комунікативних можливостей.