"Дзеркало тижня. Україна" пропонує своїм читачам, серед яких чимало справжніх театралів, ще один виток пізнання прекрасних якостей мистецтва Мельпомени - нову театральну премію. Її назва символічна й обґрунтована - "Дзеркало сцени". Засновником з 2016-го, власне, і є наше видання.
Цього року - перший крок. А отже, й перший лауреат "Дзеркала сцени", якого нам допомогли визначити в номінації "Подія року-2016" колеги-критики і журналісти, які відслідковують культурні процеси в Україні.
У Європі, та й в усьому світі існують традиції театральних премій, безпосередньо пов'язаних із серйозними впливовими виданнями. Наприклад, давно має успіх і вагому репутацією театральна премія газети Evening Standard (Велика Британія). Є й інші приклади.
Театральна премія "Дзеркала тижня. Україна" - спроба поглянути на нові й цікаві процеси у вітчизняному театрі. Це також бажання виділити нових лідерів, нові тренди. Природно, такі спроби неможливі без допомоги колег (тому їм, експертам, окрема подяка).
Отже, мета премії "Дзеркало сцени" - популяризація і затвердження нових імен та сценічних трендів, які визначають обличчя вітчизняного театру третього тисячоліття.
Принципи премії: відкритість, дискусійність, інноваційність, демократичність.
Критерії: резонансність (тієї чи іншої сценічної події); якісний художній пошук; суспільно-соціальна складова (якщо вона обґрунтована ідеологією проекту).
За підсумками 2015-го театрального року виникло рішення "не обіймати неосяжне", а в рамках театральної премії нашого видання спробувати виділити ті чи інші резонансні театральні події, які проходять під умовним грифом "нерепертуарного театру". Тобто, без наміру конкурувати з тими чи іншими преміями театральних союзів, департаментів культури тощо.
А оскільки новий час доволі активно пропонує численні проекти саме нерепертуарного театру, то, мабуть, є з чого вибрати. Повторюсь, у визначальній номінації - "Подія року-2015".
Найчастіше наші колеги-експерти називали в цьому напрямку такі проекти.
"Театр переселенця" (режисер Георгій Жено й драматург Наталя Ворожбит): проект, який сколихнув серця, втягнув у структуру документального театру не акторів, а людей, що стали вимушеними внутрішніми мігрантами (докладніше про проект у матеріалі "Україна: тотальний театр").
Сучасний балет Stabat Mater (арт-компанія Дениса й Альони Матвієнків, хореограф Едвард Клюг): ця постановка на сцені Палацу мистецтв "Україна" здобула захоплену пресу та прекрасні відгуки шанувальників європейського балету. Творці зуміли засобами сучасної хореографії розкрити біблійну історію Христа, його скорботної Матері.
Арт-проект "Мистецтво війни", представлений на Gogolfest режисером Владом Троїцьким і піаністом Олексієм Ботвиновим. На основі трактату Сунь-Цзи, на основі китайської мудрості виник цікавий багатоплановий музичний перформанс.
Театральний арт-проект "Оскар і Рожева Дама", що об'єднав театралів і музикантів з різних міст України: Івано-Франківська, Києва, Харкова. У знамениту книжку Еріка-Емманюеля Шмітта ніби вдихнули нове життя: розфарбували її дитячими снами, наповнили щемливою музикою "Океану Ельзи".
Беззастережним лідером опитування наших експертів - у рамках "Дзеркала сцени" - виявився саме цей проект. Йому віддали перевагу практично всі журналісти й критики, які надсилали нам назви своїх проектів-фаворитів.
Ось що говорить про спектакль журналіст, культурний оглядач телеканалу ICTV Марина Петрова:
- Чому я вибрала саме цей спектакль? По-перше, тому що тут надзвичайно цікава сучасна режисура. Адже є чимало сценічних версій, в основі яких лежить відома книжка Еріка-Емманюеля Шмітта. Але саме івано-франківський режисер Ростислав Держипільський зумів знайти у своїй сценічній історії компроміс між веселим і трагічним. Спектакль видовищний та інтимний водночас. Прекрасна робота художника Андрія Єрмоленка. А Ірма Вітовська знову відкрила себе як акторка невичерпних можливостей і прекрасний культурний менеджер. Сам проект - прецедент, коли мистецтво виходить за межі безпосереднього театру і вторгається в життя, спонукаючи людей конвертувати свої почуття в хороші вчинки, які принесуть користь таким же хорошим людям. Я вважаю, що цей спектакль - прекрасний привід придивитися до цікавих театрів у різних містах України, які іноді несправедливо називають "провінційними". А саме ці провінційні й можуть дати фору деяким столичним трупам. На мій погляд, "Оскар" може дати старт ідеї створити в Україні спеціальні туристичні театральні маршрути, щоб українці змогли побачити поза столицею цікаві спектаклі, талановитих акторів - оцінити самородків у регіонах, про яких ми, на жаль, мало знаємо…
Від себе додам, що театральний арт-проект "Оскар і Рожева Дама" створювався влітку-восени 2015-го на базі Івано-Франківського театру ім. І.Франка. І, мабуть, уперше в історії сценічних прочитань цього тексту Шмітта в Україні на підмостки вийшли діти в ролі дітей: Оскара, Пеггі Блю, інших малюків. Сам сюжет, нагадаю, - щемлива історія хлопчика Оскара, який пише листа Богові, рахуючи кожен свій прожитий день як 10 років.
За півроку цей спектакль уже побував у різних містах: Одесі, Харкові, Рівному, Львові... Попереду нові маршрути.
Особливість проекту - соціальна складова. Прагнення звернути увагу суспільства на проблеми паліативної допомоги хворим українським дітям. На благодійні цілі "Оскар" уже зібрав близько півмільйона гривень - і всі їх віддали на потреби хворих дітей.
Очевидно, і цей факт, і художні цінності постановки скорили й експертів "Дзеркала сцени", і тисячі глядачів, які не приховують сліз під час перегляду.
Переможець одержує… спеціальний Диплом лауреата театральної премії "Дзеркало сцени" та унікальну символічну статуетку "Дзеркало сцени" (авторська робота відомого українського скульптора Валентина Осадчого). І, мабуть, головна особливість цієї премії - грошова складова (завдяки нашим партнерам): це не "конверт у руки", а грошовий грант для переможця на нову театральну постановку вже цього, 2016-го, року.
І ще одна особливість "Дзеркала". Церемонія нагородження виключає червоні доріжки й повітряні кульки. Тільки європейський демократичний формат: спектакль-переможець, приз - у руки. І слова подяки.
Ще один важливий напрямок у рамках старту премії "Дзеркало сцени" - номінація "Відкриття року". Тут - спільна ініціатива нашої газети й Київського академічного театру на Подолі. Ініціатива, на наш погляд, творча, корисна й конструктивна. У чому її суть? У оновлюваному будинку цього театру на Андріївському узвозі (будівельні роботи планують завершити 2016-го) дати можливість здійснити повноцінну постановку молодому українському режисерові. (Новий спектакль на новій сцені в історичному центрі столиці - це значно сильніше за "Оскар" у Лос-Анджелесі). Ім'я молодого режисера оголосимо найближчим часом. За ініціативу окремо дякуємо і Віталію Юхимовичу Малахову (художньому керівнику Театру на Подолі), і, відповідно, компанії Roshen, яка взяла на себе мужність та відповідальність подарувати місту новий сучасний театр.
Слова подяки й актору Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса Андрію Водічеву: йому належить ідея назви цієї нової театральної премії - "Дзеркало сцени".
Окремо дякуємо колегам-експертам, які дивляться спектаклі й знаходять точні слова для їх характеристики. У цьому випадку відгукнулися на прохання назвати своїх кандидатів на цю премію Людмила Олтаржевська (критик, журналіст, головний редактор журналу "Театрально-концертний Київ"); Ольга Стельмашевська (критик, журналіст, піар-менеджер); Марина Петрова (журналіст, культурний оглядач телеканалу ICTV); Тетяна Поліщук (журналіст, редактор відділу культури газети "День"); Світлана Леонтьєва (журналіст, автор і ведуча телепроекту "Театральні сезони" на Першому Національному телеканалі); Валентина Клименко (журналіст, автор "Української правди", "Молодої України", журналу Vogue). Сподіваємося на таку ж співпрацю й співтворчість з ними в підбитті підсумків 2016-го театрального року.
(У найближчих числах: репортаж про вручення "Дзеркала сцени" - українського "Оскара").