Усесвітньо відомий музикант, випускник Львівської середньої музичної школи (etc.) Юрій Башмет разом із камерним ансамблем «Солісти Москви» презентує в Києві 8 жовтня (Національна опера України) ексклюзивний концерт, де прозвучать твори Е.Гріга, М.Бруха, М.Паганіні, В.Моцарта, П.Чайковського. В унісон київському концерту маестро також зайнятий у двох гучних проектах — у Мінську і в Санкт-Петербурзі.
Жовтень 2009-го для Юрія Абрамовича видасться справді спекотним... Хай там як, але в Мінську — із 4 по 11 жовтня — досить насичена програма IV Міжнародного фестивалю, який проходить під безпосереднім патронатом музиканта. Так і називається — Міжнародний фестиваль Юрія Башмета. Це довгострокова великомасштабна культурна акція, яку курирує особисто Олександр Лукашенко. А концерти цього форуму, крім Мінська, проходять також у залах Росії та Німеччини. В основі ідеології цього проекту Башмета — надання можливості молодим обдарованим музикантам виступити на одній сцені разом із майстрами. Незадовго до Мінська Башмет буде бажаним гостем на сцені концертного залу Маріїнки. Там він також виступить із «Солістами Москви». А Маріїнський театр, до речі, уже відкрив сезон «Іолантою» Петра Чайковського, де головну партію виконала суперзірка сучасної оперної сцени Анна Нетребко.
Природно, графік Башмета розписаний на багато місяців, а то й років, наперед… Але Київ — завжди особлива географічна точка його гастрольних маршрутів. З Україною музиканта взагалі пов’язують теплі стосунки: у Львові минули його дитинство і юність (закінчив львівську середню спеціальну музичну школу), далі — численні гастролі. А в 2004-му президент Леонід Кучма вручив Юрію Башмету орден України «За заслуги» III ступеня.
Цей музикант — яскрава особистість сучасного музичного світу. У нього є і всесвітнє визнання, і авторитет. А тим часом рідний інструмент Башмета — альт — далеко не сольний, у ХХ столітті він із великими труднощами пробивався в «солісти». Геніальний Бах колись сказав: «Коли я граю на альті, я відчуваю, що перебуваю в самісінькому серці поліфонії». Італійською альт — віола, скрипка — віоліна, а віолончель — віолончело. Альт — найдавніший струнний інструмент. І певною мірою він асоціюється з картинами італійських майстрів епохи Відродження.
Цікаво, що ще в 1972-му Башмет придбав альт майстра Паоло Тесторе 1758 року. На цьому інструменті музикант грає і сьогодні. Також давно — ще в 1978-му, коли маестро було всього 25 років, — почалася його викладацька діяльність у Московській консерваторії.
В одному з інтерв’ю Башмет сказав: «Коли я починав, у мене не було ні московської прописки, ні кар’єрних перспектив. На той момент мене запросили концертмейстером у групу альтів до Володимира Федосєєва: із пропискою, квартирою і зарплатою. Я не спав усю ніч і вирішив, що все-таки дерзатиму. Ризикнув — і виграв…»
А створений Юрієм Башметом камерний ансамбль «Солісти Москви» (1986 рік) об’єднав найталановитіших молодих музикантів Росії, випускників та аспірантів Московської консерваторії. Хоча офіційна дата народження нинішнього оркестру — 19 травня 1992 року. Ось що каже в ЗМІ Юрій Башмет про становлення свого колективу:
«Коли в 1991-му перший склад «Солістів Москви» дружно залишився у Франції, це було великою трагедією для мене. Повернувшись до Москви, я мав грати три концерти з оркестром, який зник. На той момент я зарікся створювати більше оркестр. Ніна Львівна Дорліак (дружина Святослава Ріхтера) сказала: «Ви мусите подолати в собі це, тому що ви потрібні. У нас багато талановитої молоді: треба почати все спочатку». Тому разом із моїм учнем і колегою Романом Балашовим ми зібрали новий колектив. Тоді ці «солісти» були студентами та аспірантами Московської консерваторії, причому найкращими. Але для мене важливим критерієм була їхня людська надійність. Адже це були 90-ті роки, коли музиканти повально виїжджали з Росії. Я не хочу образити нікого з колег, котрі залишилися за кордоном, але вважаю, що жити потрібно у своїй країні. Такої ж позиції дотримуються і мої «Солісти». Саме цей колектив пройшов увесь шлях, яким пройшла Росія, починаючи з перебудови. Ми нікуди не поїхали, і в цьому цінність нашого колективу».
А вже сьогодні без цього колективу важко уявити музичне життя багатьох континентів. Ансамбль с успіхом виступав на сценах таких відомих і престижних концертних залів, як «Карнегі-хол» у Нью-Йорку та Великий зал Московської консерваторії, «Концертгебау» в Амстердамі та «Санторі-хол» у Токіо, «Барбікан» у Лондоні й «Тіволі» в Копенгагені, в Берлінській філармонії та у Веллінгтоні (Нова Зеландія). І от — знову Україна.