Львів попрощався з Іваном Мацялком — народним артистом України, одним із засновників і лідерів-вокалістів відомого гурту «Соколи». Серце його зупинилося 28 липня. І згас він від тяжкої недуги, не доживши двох місяців до 53-х років.
Про свою хворобу Іван Мацялко дізнався ще у вересні минулого року, коли раптом сильно почало боліти в лівому боці, одначе від обстеження і лікування у стаціонарі категорично відмовився. Відмовився і від шпиталізації у Польщі, хоча всі документи вже були готові. (Чому? Про це знав тільки він.) Натомість об’їхав вздовж і впоперек майже всю Україну — його консультували і лікували різного ґатунку цілителі, які в один голос стверджували, що все минеться. І він щиро у це вірив. А раптом?...
Попри те, що хвороба висмоктала з нього всі сили, до останньої хвилини життя не втрачав надії на одужання. За кілька днів до смерті, коли вже не міг встати з ліжка, сказав у телефонній розмові одному зі своїх друзів: «Сил зовсім нема. Але й хандри нема. Все буде добре»…
Попрощатися із співаком прийшли сотні шанувальників його творчості. Відправу проводили 20 священників різних конфесій зі всієї Західної України. Прощання тривало близько двох годин. Було море квітів і море сліз.
Гурт «Соколи» (фото 1990-х років) |
Схиляли голови перед світлою пам’яттю співака віце-ректор Українського католицького університету, директор Інституту релігії та суспільства УКУ Мирослав Маринович, академік Юрій Туниця, поет і громадський діяч Ігор Калинець і багато-багато інших відомих людей.
Телеграми зі співчуттям родині померлого та вінки надіслали поет-пісняр Вадим Крищенко, засновник «Смерічки» Левко Дутківський, Ян Табачник, Іван Попович, Микола Мозговий, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Алла Кудлай, Павло Зібров, подружжя Білоножків.
Після прощання у капличці жалобна процесія рушила до Личаківського цвинтаря. Труну несли на плечах, змінюючи один одного, друзі Мацялка. Разом із родиною та шанувальниками творчості Івана, здавалося, плакало й небо: могилу рясно скропив дощ…
...Він народився 22 вересня 1954 року в селі Батятичі, що на Львівщині. Перейнявши від батьків і старшого брата Михайла любов до пісні, навчався по класу скрипки в Кам’янсько-Бузькій музичній школі, а пізніше — у Дрогобицькому педінституті на музично-педагогічному факультеті. З 1983 року працював солістом Прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина». У січні 1990-го став одним із співзасновників та солістом музичного гурту «Соколи», який до 1995 року створював свої концертні програми спеціально під Івана. Саме у його виконанні народні пісні, пісні січових стрільців сприймалися публікою на ура («Гей зі Львова до Мукачева», «Тихий Дунай», «Рости, черемшино», «Встань, Тарасе», «Мова колискова», «Гілка калини», спеціально написана для нього Марією Шалайкевич, — всіх і не злічити). Попри потужний склад колективу, саме Іван завжди відкривав і закривав виступи «Соколів». Мріяв про сольну кар’єру, хотів стати оперним співаком.
Гарний голос Івана добре знали і любили не лише його краяни, а й українська діаспора в Канаді, США, Великій Британії, Польщі, Югославії та Німеччині. Як соліст випустив диски «Приїжджай до Львова» та «Україно, краю мій...».
Був одружений із актрисою Львівського національного академічного театру імені Марії Заньковецької — Валентиною Бондар, залишив сиротою 8-річну донечку – красуню Ганнусю...