Вже наприкінці січня 2019-го, а саме 29-го, на великому екрані Культурного центру "Кінотеатр Київ" пройде шекспірівська трагедія "Антоній і Клеопатра". Це постановка Королівського Національного театру. Режисер - Саймон Годвін. У головних ролях - Рейф Файнс та Софі Оконедо.
Як відомо, ця трагедія базується на сюжеті, що побудований на перекладі плутархівського життєпису Марка Антонія, виконаного Томасом Нортоном. Дія відбувається у першому столітті до нашої ери. А Вільям Шекспір написав цей твір 1607 року. Опубліковано його лише 1623-го. Перша відома постановка умовно датується 1608 роком. А вже у XVIII–XIX століттях ця п'єса починає активне сценічне життя. У ХХ столітті в головних ролях на сцену виходили Джон Гілгуд, Лоуренс Олів'є, Вів'єн Лі. Була також низка успішних екранізацій. Що стосується нової вистави, то британська преса пише, що Рейф Файнс і Софі Оконедо - найкращі шекспірівські герої в цій п'єсі за останні роки. В ролі Клеопатри критики відзначають надзвичайну гнучкість актриси, її здатність до мінливості та перевтілення у ролі єгипетської цариці, котра ніяка не жертва чоловічої сваволі, а заручниця тільки власного розуму. Один із найвідоміших сучасних театральних критиків Майкл Біллінгтон пише, що Клеопатра у виконанні Софі Оконедо - найпристрасніше любить свого Антонія саме тоді, коли його немає, сприймаючи його, швидше, за ідеал досконалого чоловіка.
А вже в лютому - 12-го - ще одна шекспірівська п'єса, "Троїл і Крессіда". Це постановка Королівської шекспірівської компанії. Режисер - Грегорі Доран. У головних ролях - Амбер Джеймс та Гевін Фоулер. Текст датується, знову ж таки, умовно 1602 роком. Нібито саме тоді п'єсу й поставили в театрі "Глобус". Жанрова належність твору - трагедія. Хоча п'єса закінчується трагічними подіями - вбивством героя Гектора та любовним фіаско головних героїв, шекспірознавці зараховують цей твір до проблемних п'єс великого барда й називають його "Ромео і Джульєттою в декораціях Троянської війни".
Режисер Доран, тим часом, переносить античний сюжет шекспірівської п'єси - в умовний час постапокаліптичної антиутопії. Режисер не цурається яскравих комедійних прийомів, брутальних костюмів. Античні герої представлені трохи "приниженими", дегероїзованими. А однією з дійових осіб вистави Дорана стає музичний супровід, над якими працювала лауреатка премії "Греммі" Евелін Гленн. За її задумом, уся сцена - це музичний інструмент. І він має грати на повну потужність, а також мають "звучати" і декорації, і костюми. Тому треба підготуватися до гуркоту барабанів у цій виставі, до інших активних звукових партій.
У перші місяці нового року в рамках фестивалю "Британський театр у кіно" також відбудуться повторні покази деяких вистав-хітів. Це, зокрема, "Гамлет: Камбербетч" (15 січня) - постановка на сцені театру "Барбікан" від продюсерки Соні Фрідман. Режисер вистави - Ліндсі Тернер. Присутність у цій виставі Бенедикта Камбербетча зробила її надзвичайно касовою, попри доволі стриману реакцію театральних критиків.
А 19 лютого - повторний показ "Короля Ліра" з Ієном Маккелленом. Режисер - Джонатан Манбі. Вистава заявлена як бенефіс видатного актора - і ним вона, по суті, і є. Постановка динамічна, в ній сучасні ритми й осучаснені шекспірівські образи. Режисер Манбі нібито натякає, що головна проблема політика Ліра - не в його егоїзмі, а в його маразмі, - це й призводить до трагедії як окремої сім'ї, так і окремої держави.