Вони були, як два крила одного птаха. Хоча здавалося, що Ольга перебуває в тіні своєї знаменитої сестри Олени Кульчицької, визнаної української художниці. Свого часу твори Олени Кульчицької з великим успіхом експонувалися на художніх виставках у Берліні, Брюсселі, Варшаві, Празі, Відні, Торонто, Римі, Хельсінкі, Чикаго та, звісно, у себе вдома. Їй було присвоєно звання народного художника України та члена-кореспондента Академії архітектури України.
Олена Кульчицька була одним із найяскравіших представників українського мистецтва першої половини ХХ століття. Талановитий живописець, офортист і гравер, вона збагатила український живопис жанровою розмаїтістю, розширила його тематику, відновила техніки офорта й ліногравюри, що послужило подальшому розвитку сучасної української станкової графіки. Усе життя художниця вивчала й досліджувала українську народну творчість і в ній шукала для себе нові, непроторенні дороги. І якщо, кажуть мистецтвознавці, Іван Труш відкрив для українського живопису вікно в Європу, то Олена Кульчицька широко відчинила туди двері. Вона блискуче володіла всіма художніми техніками, а ввібравши під час навчання у Відні цінності й естетику загальноєвропейської культури, створила свій індивідуальний неповторний стиль, український варіант модерну. Крім того, нові тенденції початку ХХ століття художниця продовжила й у портретному жанрі, свідчення того — серія портретів сестри Ольги.
У фондах Львівського національного музею зберігається понад дев’яносто портретів Ольги Кульчицької, виконані рукою її сестри Олени в різних техніках. Третя частина з них нині експонується в музеї. І хоча раніше виставок, присвячених творчості О.Кульчицької, тут організовувалося чимало, вперше експозиція присвячена любимій і єдиній сестрі — Ользі. Одна творила, інша була об’єктом натхнення. Портрети виконані в найрізноманітніших техніках — ніжні акварелі, виразні масляні роботи, тонка графіка... До слова, із більшістю з них відвідувачі виставки знайомляться вперше.
Ольга Кульчицька працювала вчителькою ручної праці в Інституті для дівчат у Перемишлі, активно займалася громадською роботою: створювала дитячі садки, бібліотеки в селах, вела просвітницьку роботу серед жінок. Пізніше організувала професійну швейну школу для дівчаток. Але найбільше талант Ольги Кульчицької проявився в килимарстві, вишивці — вона створила унікальні орнаменти на основі національних українських мотивів. Опанувавши всі секрети ткацтва в косівських майстринь, Ольга вдумливо, творчо інтерпретувала художні задуми своєї сестри. Олена придумувала малюнки килимів, а Ольга ці складні композиції втілювала. За 14 років спільної роботи вони створили близько 80 неповторних килимів. Деякі з них, маючи майже сторічний вік, чудово збереглися й вибірково представлені на виставці.
Із перших номерів журнал «Нова хата», який почав виходити у Львові в 1925 році, друкував на своїх сторінках оригінальні розробки вишивок Ольги й Олени Кульчицьких для інтер’єрів міських квартир. Чимало виставок (зокрема й власну квартиру) вони оформляли саме як різноманітні інтер’єри української хати. Це було цікаво, просто й дуже привабливо. Спільну творчість перервала смерть Ольги...
На виставці експонуються сімейні фотографії, часописи й інші видання, із якими співробітничали Олена й Ольга, а також — уперше — фрагментарно «Щоденник» Олени Кульчицької, написаний після смерті сестри. У ньому є такі слова: : «І хто зрозумів би наше спільне життя, спільні думки і спільну любов та працю для народу, той згодився би зі мною, що треба би якихось чудових, виразних, доцільних слів і форм, щоби це висловити...»