Кобза та бандура вважаються національними інструментами України. У XV ст. українських кобзарів запрошували до королівського палацу Польщі, а у
XVIII ст. - до імператорського двору. Проте сьогодні ці інструменти почуєш нечасто. Багато школярів бачили їх лише на портреті Тараса Шевченка. Капели бандуристів зазвичай виконують класичний репертуар. ЗМІ не популяризують українського. Отак національне надбання й перетворюється лише на музейний експонат. Як завадити цьому? «Українці ще не відкрили для себе всіх можливостей та багатогранності бандури», - вважає композитор Ярослав Джусь. Зі струн його інструмента звучать металіка й етноджаз, твори Стіві Вандера і Мирослава Скорика... Він упевнений, що мелодіями бандури можна озвучувати фільми. А ще - що цей інструмент повинен стати брендом України у світі.
Ярослав Джусь розпочинав свій шлях у музиці не з нотної грамоти, а відразу з авторських творів. Уже в чотири роки сідав за фортепіано й імпровізував власні композиції. Імпровізує і досі. Зізнається, що музичну шкільну програму виконував без особливого натхнення. Задоволення отримував від написання музики. В 2004 році, зацікавившись бандурою, вступив до Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва. У ній зустрів однодумця - викладача Володимира Кушпета. Один із засновників відомого ансамблю «Кобза», Кушпет уже наприкінці 70-х років грав на електробандурі. Ансамбль першим з усіх колективів Радянського Союзу побував із комерційними гастролями на Американському континенті.
У думці осучаснювати бандуру й відкривати можливості її звучання Ярослав Джусь остаточно утвердився під час власних виступів. «Я бачив обличчя молоді, коли виконував народну пісню, та реакцію на джаз чи металіку. Зрозумів, що останнє може приваблювати, бо це ексклюзивно», - розповідає бандурист. Каже, що етніка має жити у двох площинах - зберігатися автентичною і водночас звучати по-новому, щоб зацікавити молодь і заохотити до творчості.
Проте спочатку Ярослав Джусь не мав наміру популяризувати бандуру. Він мріяв насолоджуватися написанням музики. Та згодом, прагнучи розвінчати стереотипи про національний інструмент, вирішив узяти участь у телешоу «Україна має талант-2». «Піду і доведу, що бандура може бути цікавою, а не лише музейним експонатом», - поставив собі мету Ярослав Джусь. І довів. Мільйонна аудиторія вперше почула, як звучить на народному інструменті репертуар Леді Гаги, «Бітлз». У півфіналі здивував усіх виконанням на бандурі та фортепіано «Мелодії» Мирослава Скорика. Цей виступ і став візитівкою виходу бандури в сучасному звучанні на міжнародний рівень. Посольство України в Канаді запропонувало 22-річному виконавцеві зіграти «Мелодію» на церемонії вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років. Згодом Ярослав Джусь брав участь в акції «Історичний Потяг українських піонерів», присвяченій 120-й річниці українського поселення в Канаді. На конференції в Оксфорді бандуриста слухали дипломати ЄС, Америки та України. А ще були Франція, Росія...
«Я грав просто неба. Біля пам’ятника Шевченкові у столиці Франції виконував «Бандуристе, орле сизий», поблизу Ейфелевої вежі - репертуар Джо Дассена, а неподалік Собору Паризької Богоматері - пісню Belle з мюзиклу «Нотр-Дам де Парі», - розповідає Ярослав Джусь. Послухати бандуру можна й на заходах проекту Ukrainian Party. На молодіжних вечірках у його рамках бандурист, стоячи за діджейським пультом, крутить пісні лише українською мовою. «Коли мені ставлять запитання щодо мови, відповідаю, що російська в нас скрізь. Ми знаємо виконавців Росії, але зовсім мало - українські гурти. Їх не транслюють по ТБ, радіо. А вони все одно продовжують працювати. Причому їх щоразу більше. На вечірках я популяризую серед молоді те, чого вона не чула», - розповідає про мету проекту Ярослав Джусь. Каже, що такі заходи мають успіх. Не здивував цей формат вечірок лише в Канаді. Бо діаспора зберегла українське.
Розуміючи, що бандурою, навіть осучасненою, продюсери найближчим часом не зацікавляться, Ярослав Джусь сам створив колектив. «Шпилястим кобзарям» лише рік. Серед їхніх творчих успіхів півфінал шоу «Україна має талант-3» і суперфінал проекту в Росії «Минута славы». Учасники гурту у вишиванках виконували репертуар українською мовою. І отримали нагороду в номінації «Любовь всех меломанов России». Ярослав зізнався, що хоче зробити щось таке, що об’єднало б усю країну. Вважає, що згуртуватися нам заважає надмірна амбіційність - оте сумнозвісне «де два українці, там три гетьмани». Так от, «Шпилясті кобзарі» - це макет об’єднаної України. Адже учасники гурту представляють різні міста: Київ, Рівне, Бровари, Донецьк, Житомир і Чернігів.
Експериментують із національним інструментом і учасники Кобзарського слему, організованого Ярославом Джусем і Братами Капрановими. Це змагання бандуристів на етнофестивалі «Країна Мрій». Цьогорічний переможець - до речі, з Одеси - Георгій Матвіїв грає на бандурі кільканадцятьма способами, більшість з яких винайшов сам.
Попри все, інструмент відновлює свою популярність. Сучасні виконавці ламають стереотипи про бандуру, а молодь - знайомиться з її новим звучанням. Минулого року в Київському музичному училищі імені Глієра та Стрітівській вищій педагогічній школі кобзарського мистецтва абітурієнтів було більше, ніж зазвичай. Тож, безумовно, експериментувати з бандурою варто. Бо національному інструменту підвладні і етноджаз, і панк-рок, і металіка. Бандура сьогодні вже не лише музейний експонат. А чи стане брендом України? Ярослав Джусь і його однодумці в тому не сумніваються.