Чи часто ми говоримо добрі слова про свою країну, про рідне місто? Мабуть, ні. На жаль, причин для невдоволення нинішнім буттям у більшості громадян України предостатньо. Але, погодьтеся, варто нам перетнути кордон чи зустрітися із зарубіжними гостями, як бажання представити нашу Батьківщину рівноправною частиною цивілізованого світу вмить перетворює нас на патріотів. І суть тут, напевно, не в пострадянському синдромі «показухи». Просто, коли ми бачимо щире здивування і захоплення іноземця нашою культурою, приходить усвідомлення того, що наша земля, попри весь бедлам, є унікальною і неповторною. Але так прикро і соромно стає, коли цілком освічені люди, котрі чудово орієнтуються в лабіринтах світової науки та культури, при слові «Україна» ніяковіють. Все ж не варто картати наших сусідів по планеті: знайти джерело якісної інформації про Україну, навіть у самій Україні, — справа непроста.
Зараз прийнято лаяти американців на кожному кроці, але зверніть увагу: своє вони пропагують всіма доступними методами. Здається, навіщо мені знати назви Монтани, Оклахоми та й решти півсотні штатів, а вони чомусь лежать в закутку пам’яті. Нічого соромитися слова «пропаганда», врешті, воно не радянського, а латинського походження. Сам себе не похвалиш — ніхто не похвалить.
Приємно, що знаходяться люди, котрі роблять надзвичайно потрібну справу — готують та видають якісну поліграфічну продукцію, розраховану як на зарубіжну аудиторію, так і на громадян України. Я гортаю фотокнигу «Київ», видану одночасно п’ятьма мовами в серії «Міста України» видавництвом «Ваклер». 66 сторінок, звичайно, не можуть увібрати в себе весь Київ, але це компактне видання вміщує достатньо інформації, щоб зацікавити нашою столицею будь-якого «гурмана» подорожей. Лаконічний виклад минулого та сучасного життя Києва, ознайомлення із пам’ятками історії, музеями, театрами, парками, поради у виборі маршрутів прогулянок поєднані з професійними фотоілюстраціями.
Зауваження і побажання? Логічним додатком до цього видання була б мапа Києва. На обкладинці англійського, французького та німецького варіантів Київ написано Kiev або Kiew — давно пора примусити наших консервативних сусідів використовувати логічнішу транскрипцію Kyiv чи, якщо вже бути зовсім прискіпливим, — Kyїv (за аналогією з Наїті).
Із п’яти прапорів, надрукованих на обкладинках, в чотирьох — українському, російському, німецькому та французькому — переплутаний порядок розміщення кольорових смуг. Пощастило лише британському. Неприємний ляп.
Все ж, гадаю, що це видання буде цікавим і гостям столиці, і самим киянам. А якщо наш подорожуючий прихопить із собою як візитну картку фотоальбом «Київ», у кожного, хто погортає його сторінки, виникне бажання швиденько спакувати валізи та запитати, де знаходиться найкоротша дорога до цього прекрасного міста.