Сучасна українська дитяча пісня - справжня terra incognita для тих, хто таку пісню шукає в ефірах або в саунд-треках вітчизняних кінострічок. Така дитяча пісня поки що не стала "індустрією" або ж важливою творчою спорідненістю, яка б об'єднала довкола себе авторів-ідеалістів. Хоча, на щастя, і сьогодні пісні для малечі створюють деякі серйозні українські професіонали.
Наприкінці минулого року (в жовтні) один із престижних столичних концертних залів запрошував на концерт, анонсуючи його для багатьох глядачів досить несподівано: "Купа дитячих хітів!". Саме українських дитячих хітів. Веселкова афіша тоді запрошувала дітей та їхніх батьків разом виконати такі дитячі вітчизняні хіти як "Черепаха-аха", "Апчих", "Амур", інші.
Отже, в української дитячої пісні, безумовно, є і свій адресат, і свої шанувальники.
І наша малеча не тільки копіює "дорослі" хіти з репертуару С.Вакарчука чи І.Білик або наспівує популярні мелодійні пісні з радянських мультиків… Така малеча заслуговує і на новітній щирий репертуар, над яким, як з'ясувалося, працюють серйозні люди.
У соціальних мережах, зокрема у Facebook, є спеціальна група - "Українські дитячі пісні", де обмінюються враженнями понад 1800 прихильників пісні.
Телекомпанії "Малятко-ТБ" та Plus Plus також популяризують сучасний дитячий український репертуар.
Хоча, звісно, змагатися за впливом (на аудиторію) з популярним проектом на одному з центральних каналів "Голос. Діти" - надзвичайно складно. Власне, в цьому телепроекті діти частенько виконують саме "дорослі" хіти, підлаштовуючись під образи поп-зірок, а не своїх ровесників. У цьому сенсі особливо популярний серед малечі чомусь дорослий репертуар Тіни Кароль. Очевидно, ця співачка має особливий ключик до дитячих сердець. Зокрема, хіт Кароль "Намалюю тобі зорі" у виконанні однієї з учасниць проекту "Голос. Діти", Лізи Дорошенко, набрав 1 млн. 739 тис. переглядів! І такому результату могли би позаздрити навіть розкручені поп-зірки.
Як стверджують психологи та педагоги, не кожен автор тексту і не кожен композитор можуть достукатися до сердець малечі своїми пісеньками. Тут справді має бути той самий особливий ключик, вміння акторів розмовляти з дітьми їхньою живою мовою, жити їхніми мріями, глибоко розуміти барвистий дитячий образний внутрішній світ.
Серед тих, хто зрозумів і відчув такий світ, у нас є справжні герої сучасної української дитячої пісні. Це, зокрема, відома українська поетеса Ганна Танасівна Чубач. Уявіть, дитяча пісенька (Чубач тут і поет, і композитор) - "Черепаха-аха" - зібрала в YouTube 7 млн. переглядів! Абсолютний рекорд. Пісенька "Баранці", створена також Ганною Чубач, захопила 1млн. 200 тис. "ютубівців".
Хвацькі мелодії та зрозумілі слова, які відразу "прилипають" до дітлахів, - усе це забезпечує таким пісенькам надзвичайний успіх серед малечі.
Варто зауважити, що Ганна Танасівна - справжній місіонер і подвижник української дитячої поезії, пісні. ЇЇ твори можна знайти в журналі "Пізнайко", вона пише вірші для "Рідної мови", її перша абетка "Алфавітні усмішки" покладена на музику Олександром Білашем. Чубач вигадала також "Смачну абетку". Ганна Танасівна іноді каже: "У дитячих віршах я відкриваю саму себе!"
Майстриня продовжує писати музику й тексти для дітей, продовжує дарувати радість нашій малечі.
Ще один автор, пісні якого надзвичайно полюбили діти, - Леся Горова. Вона закінчила Львівську консерваторію, з
16-ти років працює на професійній сцені. 2006-го вийшла збірка її дитячих пісень "Відчинилося життя". Після чого автор провела десятки концертів із дитячими колективами, які виконували її твори. Пані Леся - член журі багатьох дитячих конкурсів та фестивалів. Тобто це ще один наш чудовий місіонер і пропагандист нової української дитячої пісні.
Серед її творів, наприклад, справжній дитячий хіт, який звучить на новорічних святах, - "Це зима, це зима". Варто зазирнути в YouTube, аби пересвідчитись, якою шаленою популярністю серед дітлахів користується ця пісня.
Дитяча пісенька "Апчих" (автори Зеновій Филипчук та Олександр Албул) - ще один рекордсмен: близько мільйона переглядів.
Слід сказати, що навіть такий маститий український композитор як Олександр Злотник у співдружності з поетом Леонідом Ямковим створили цілий блок українських дитячих пісень, які виконує ансамбль "Цьомочки" ("Цвінь-цвірінь", "Корова", "Тьоп-шльоп"). Ці пісні розлетілися серед українських дитячих садочків. І на тому ж YouTube вони мають вражаючу кількість переглядів.
Ще один дитячий автор, якого варто пошукати й послухати в мережі, - Наталія Май ("Тата і мами", "Бабуся", "Найкращі в світі", "Ти єдина", etc.). Наталія народилася на Луганщині, згодом переїхала на Полтавщину, на малу батьківщину своєї мами. Як зізнається мисткиня, з юного віку вона відчуває потяг до української пісні. Пані Наталія - директор благодійного фонду сприяння розвитку культури та підтримки обдарованих дітей і молоді "Горлиця". ЇЇ творчість затребувана у школах, на різних мистецьких заходах.
***
Наприкінці минулого року в репертуарі Національного театру імені Івана Франка з'явилася дитяча вистава, яка відразу стала популярною, - "Мама сказала "Ні!". Така популярність - не без участі Марічки Бурмаки, чиї пісні прикрасили постановку, а її композицію "Можна бути песиком, можна бути котиком" діти підхоплюють відразу, наспівують, як справжній мега-хіт. Бурмака перенесла в цю виставу деякі пісні зі свого "Дитячого альбому", над яким працювала щиро і з захопленням.
- Марічко, як народжувався ваш "Дитячий альбом"?
- До мене звернулися друзі, котрі постійно наголошували, мовляв, зараз дуже мало дитячих українських пісень… Словом, хітів, які би діти любили й хотіли їх наспівувати. Йшлося не про дорослі поп-пісні, що їх знають майже всі діти, а саме про музику, написану для дитячої аудиторії. Навіть не колискові, а пісні з дитячого простору, з дитячого світу. Так почалася робота. Спочатку було складно. Були ризики. Адже вкласти кошти в проект і не знати, повернуться вони чи ні… це завжди ризик. Проте мої друзі впевнено наполягали: мовляв, ти пиши, а ми, своєю чергою, коли буде потрібно, допоможемо.
- Допомогли?
- Звісно! І це також мене підштовхнуло. Я почала шукати дитячі вірші. Але не була впевнена, чи маю право їх редагувати. Втім, мій друг Іван Малкович сказав, що "можу". Тому занурилась у дитячу поетичну антологію. Вибирала вірші, на які народжувались пісні. Усього 10 віршиків. Так з'явився "Дитячий альбом". А після того, як робота вже кипіла, записала ще декілька пісень: пісня Остапчика, пісня Містера Ніхто... Тексти до цих двох композицій написав мій тато (він, до речі, був на київській виставі, і йому вона сподобалася). А пісню "Можна бути песиком…" - і музику, і слова - написала я сама.
Чудові музиканти у студії "Кофеїн" зробили оркестровки. Дуже приємно, що діти, виходячи із зали, співають: "Можна бути песиком, можна бути котиком". І віриться, що через багато років ці діти будуть уже своїм дітям співати ці ж пісні.
- Тобто ви відчуваєте, що така творчість - потрібна і дітям, і їхнім батькам?
- Так, бачу, що цей проект подобається дітям. У "Дитячого альбому", зокрема, багато переглядів у YouTube, багато щирих відгуків.
- Можливо, вам не варто зупинятися, варто продовжувати саме дитячий блок у своїй творчості?
- А в мене вже є вірші на наступний дитячий альбом. Ці вірші мені дуже подобаються. Серед них - мої власні поезії, вірші мого батька... А от нещодавно записала пісеньку "Волохатий Павучок". Вона про те, що треба добре ставитися до різних братів наших менших.
- Який шлях перетворення музичного дитячого альбому - в повноцінну дитячу виставу, таку, як на сцені франківців?
- Знаєте, я дуже люблю подорожувати. А, наприклад, у Британії надзвичайно популярні дитячі мюзикли. Саме там я загорілася ідеєю створити щось подібне на основі вже створеного музичного матеріалу. Так ідея альбому трансформувалася в дитячу виставу. Згодом зателефонувала режисерові Станіславу Мойсеєву, і він сказав: "Робимо!" Драматург Ден Гуменний написав п'єсу, а Андрій Май зайнявся постановкою. Ми разом сиділи й вигадували фабулу. Рада, що життя звело мене з цими талановитими молодими людьми.
- Сьогодні й завжди діти часто сканують і відтворюють дорослі хіти. Як ви гадаєте, чи варто взагалі сучасним авторам орієнтувати свою творчість виключно на аудиторію малечі, дітлахів?
- У нашому світі існує такий жанр як дитяча музика. Так, діти завжди будуть повторювати дорослі пісні. Але має бути й репертуар для самих дітей. Є багато дитячих свят, де можна ці пісні виконувати…
Колись у мене все почалося з пісні, якою й сьогодні можу пишатися, - "Не смійся з мене". Це був цікавий проект з легендою американської музики - майже 80-річним Пітером Ярроу з групи "Пітер, Пол і Мері". Для диску "Повага дією" він мене попросив перекласти українською пісні Боба Ділана. І цю також - "Не смійся з мене" ( Don't Laught at me).
Саме цю пісню вивчають в американських школах, щоб діти не насміхалися одне над одним. Пітер Ярроу в декількох країнах робив свої проекти. Наприклад, в Ізраїлі грав з палестинською та ізраїльською виконавицями. Він і попросив американське посольство знайти йому українську співачку "з позицією…" А потім уже була наша спільна історія з альбомом.
- А які дитячі пісні з дитинства торкали вас?
- Мій батько - Бурмака Віктор Павлович - український історик, публіцист, мистецтвознавець. Малою вчив мене співати Кантату № 2 Баха і українські народні пісні. Це був мій репертуар. Але був і інший… Наприклад, пісні з популярного в дитинстві фільму "Пригоди Електроніка" чи пісня Червоної Шапочки з однойменного дитячого телефільму. Очевидно, я її співала в дитинстві на якихось конкурсах.
- Як вам здається, в Україні достатньою мірою музичні професіонали дарують свою творчість саме дітям?
- На мій погляд, в Україні - великий дефіцит сучасної дитячої пісні. Є талановиті поети, композитори. Але їм для просування власної творчості вочевидь бракує фінансових ресурсів. Тому про таких авторів, на жаль, мало хто знає.
Я зробила свій "Дитячий альбом" і планую продовжувати працювати в цьому напрямі. Не тому, що хтось інший цим займається, а тому, що це потрібно саме мені. Наприклад, недавно у Львові таксист, у якого троє дітей, дуже мені дякував за мій "Дитячий альбом".
Я отримала шалене задоволення від роботи над альбомом. А стосовно театру - то також багато чого навчилася і зрозуміла, що хотіла би серйозно вчитися акторської майстерності. Це моя перша спроба в театрі, хоча головними, звичайно, були мої пісні.
Можливо, коли пісні з нового дитячого альбому будуть готові, я знову запропоную таку ідею котромусь із театрів.