DT.UA, вивчивши репертуарні плани окремих театрів, пропонує читачам-глядачам декілька подій, які варті уваги.
1. "Актрисі завжди 18"
Національний театр імені Лесі Українки. Режисер - Давид Бабаєв. У ролі Сари Бернар - Лариса Кадочникова. Прем'єра - 4 березня.
Цьогоріч (у березні) виповнюється 95 років від дня смерті актриси, яку за життя називали божественною, неперевершеною. Це Сара Бернар. Останнє літо її життя на приморській віллі відображено у знаменитій п'єсі Джона Маррелла "Сміх лангусти" ("Спогади"). Ця п'єса свого часу була в репертуарі Театру російської драми: головні ролі тоді виконували Надія Батуріна та Леонід Бакштаєв. На початку березня у ролі Сари Бернар на Нову сцену театру вийде народна артистка України Лариса Кадочникова. У ролі її секретаря - молодий актор Юрій Кухаренко.
Ця постановка певною мірою - як уклін видатній актрисі. Вона нещодавно відзначила свій ювілей. Втім, уже сама назва вистави заперечує ювілейні урочистості. Мовляв, справжня актриса ніколи не озирається на календарі, якщо в її душі вічна весна і якщо їй завжди 18.
Стосовно спогадів самої Сари Бернар, якими насичена п'єса Маррелла, то їх чимало, до того ж вони дуже яскраві й емоційні. Життя Сари - то повноцінна мелодрама, яскравий трилер, феєрична lоve story. Сучасники вважали її найвеличнішою серед актрис. Вона ж володіла унікальними прийомами та пристосуваннями, які постійно тримали в напрузі і глядачів, і режисерів, і продюсерів. Сара - серед перших актрис світу, котрі повсякчас дбали про вплив свого іміджу на маси, про рекламну складову, про "піар-технології".
2. "Вій. Докудрама".
Гастролі Чернігівського театру ім.Т.Шевченка на сцені Київського театру ім. І.Франка. Режисер - Андрій Бакіров. Показ - 15 березня.
Як свідчать театральні очевидці, свою версію на тему гоголівського "Вія" драматург Наталія Ворожбит писала на замовлення режисера Влада Троїцького. Але, очевидно, погляди режисера і драматурга на Гоголя у чомусь не збіглися. І для Троїцького вже свою версію згодом написав Клім.
А п'єса Ворожбит пізніше знайшла яскраве сценічне втілення у виставі Макса Голенка ("Дикий театр"). Доволі радикальна версія українського режисера викликала захват у європейських театральних фахівців.
Нова вистава Андрія Бакірова, яку він презентує киянам у березні, позбавлена відвертого радикалізму, натуралізму, брутальності. Швидше за все, режисера хвилювала думка про пошук світла в кінці тунелю - серед безпросвітних сутінків нашої провінції.
Важливо уточнити, що ця постановка, в якій є не тільки пестливі слова, з великим розумінням сприймається місцевою, чернігівською, аудиторією. Може, публіка доросла, а може, режисер її підтягнув до свого рівня?
3. "Дорога Памела"
Національний театр т.. І.Франка. Режисер Дмитро Чирипюк. У головній ролі - Олена Хохлаткіна.
Ця п'єса Джона Патріка обійшла чималенько сцен різних країн. В Україні її також полюбляють. У Молодому театрі відносно недавно головну роль у цій же п'єсі грала Тетяна Стебловська.
Очевидно, франківців привабив сюжет про літню жінку-жебрачку (яка не втратила сердечної доброти) - як віддзеркалення багатьох теперішніх негараздів і в нашій країні, коли літні люди опинилися поза межею добробуту, без засобів до існування. Коли багато дідусів та бабусь відверто жебракують.
Отже, п'єса написана на початку 60-х ХХ т.., але, як виявляється, своєї пронизливої та гіркої актуальності текст, на жаль, не втрачає.
Памелу у франківців по черзі гратимуть актриси, які відносно недавно з'явилися у прославленій трупі, - Ганна Осадча та Олена Хохлаткіна. Пані Олена, як відомо, свідомо залишила окупований Донецьк і переїхала до Києва. У мирний період на сцені Донецького українського театру вона була примою, справжньою зіркою. Критики її називали "донецькою Чуриковою". Хохлаткіна грала колись на мирному Сході Філумену Мартурано, тьотю Мотю, Проню Прокопівну. А вже в Києві, на франківській сцені, вона з'явилася у виставах "Великі комбінатори", "Ліс".
І ось, власне, попереду її велика бенефісна відповідальна роль Памели. Можливо, варто нагадати, що чоловік цієї актриси - Віктор Жданов - нещодавно блискуче зіграв у фільмі "Кіборги", а її донька - Оксана Жданова - молода зірка Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
4. "Варіації життя. Автор".
Жанр - одноактні балети. Ідея, лібрето, хореографія - Анна Герус. Місце заходу - Молодий театр. Прем'єра - 3 березня.
Прима театру "Київ модерн-балет" Анна Герус вирішила рухатись у мистецтві сучасної хореографії самостійною стежкою. І, таким чином, презентує в один вечір два проекти тривалістю 29 хвилин і 40 хвилин. Це "Варіації життя" і "Автор".
Її театр сучасного танцю Ukrainian Dance Theatrе, безперечно, знайде своїх палких шанувальників. Адже такий напрям у нас досить популярний.
Як зазначають автори проекту, балет "Автор" - це одноактна історія про письменника, який пише роман за мотивами власного минулого. В певний момент творчість так захоплює його, що вже стає неможливо відокремити правду від фантазії. Хореографія створена у contemporary та неокласичній техніці. Музика: Cygni Vox, Йоганн Йоганнссон, The Caretaker, Зої Кітінг, Шарль Трене, Джулія Кент, Exist Strategy.
UDT розпочав свою работу лише в січні 2018-го, а вже у березні презентує свої проекти.
5. "Куди піти?"
Молодий театр. Жанр - пікантні сцени з антрактом. Літературна основа - оповідання Антона Чехова. Режисер - Андрій Білоус. Прем'єра - 16 березня.
Ця постановка об'єднала не тільки вибрані твори Антона Павловича, а й зовсім юних акторів - студентів Київського університету імені Івана Карпенка-Карого, учнів Андрія Білоуса.
Вони поки що студенти другого курсу. І "планка Чехова" для кожного - дуже серйозна, відповідальна.
Вивчаючи програмку нової вистави, розумієш, що режисер прагне максимально задіяти молодих, намагається кожному знайти якусь цікаву роль.
Вистави-колажі за мотивами Чехова досить популярні в театральному Києві. Такі є і в Театрі імені Лесі Українки, і в Театрі на Подолі.
Молодий театр, таким чином, ступає на цікаве конкурентне поле.
6. "Схід-Захід"
Театр "Актор". Режисер - Влада Бєлозоренко. У головних ролях - Римма Зюбіна, Олеся Жураковська, Віталій Ажнов. Прем'єра - 11 березня.
Вистава створюється в рамках британського формату Class Act, який популяризує в Україні Наталія Ворожбит. Суть формату: підлітки пишуть авторські п'єси, а актори-зірки та відомі режисери ці тексти ставлять на столичних сценах.
Щоби добро не пропадало (тобто проект не обмежувався разовим показом), Театр "Актор" і вирішив узяти у свій постійний репертуар деякі дорослі-дитячі сюжети, в яких ще торік блискуче зіграли українські театральні зірки - Римма Зюбіна, Леся Жураковська. Коли вони грали сільські історії на сцені Музичної академії, зал реготав - і вимагав продовження банкету. Отже, продовження буде.
Сюжетні лінії та теми таких ось маленьких п'єс доволі різні. Це і незаконний видобуток бурштину, і порятунок від примар війни, і пошук свого покликання у теперішньому трагічному світі. Автори п'єс - Влад Волощенко, Інна Якобчук, Богдан Мазурок, Оксана Тарасюк, Віталій Шмітько, Тетяна Ліщук, Надія Шерстюк, Максим Довгань. Художник - Марія Крутоголова.
7. "Гамлет: Камбербетч"
Повернення в кінопрокат популярної вистави в рамках проекту Британської Ради в Україні. Театр Barbican Centre. Режисер - Ліндсі Тернер. Показ у "Києві" - 13 березня.
Далеко не видатна вистава на основі великої трагедії Шекспіра постійно привертає увагу глядачів та провокує крики "Біс!". Чому? Завдяки присутності у проекті суперпопулярного Бенедикта Камбербетча.
Чи найкращий саме "такий" Гамлет у виконанні виконавця Шерлока (вибачте за каламбур)? Далеко не найкращий. Бо ж, як зазначають окремі серйозні експерти, навіть Моріарті (актор Ендрю Скотт) нещодавно зіграв у Британії свою історію про принца Данського набагато глибше, проникливіше та цікавіше.
Втім, Камбербетч для Британії (і не тільки для неї) вже давно є не тільки "актором", а - брендом, фірмовим знаком.
У "Гамлеті", який знову повторюють у Києві на численні прохання глядачів, найцікавіше з того, що він грає, - це такий собі мотив занурення шекспірівського героя у своє солодке безтурботне дитинство, коли і він, і його батьки ще були щасливими, коли в домі мирно звучали грамплатівки, коли дитячі іграшки імітували міцні й непохитні основи королівства Данського.
Для прихильників британського театру така вистава - також свято зіниць. Бо ж декорації виконано на найвищому художньому та технічному рівні. І, безумовно, чимось така постановка нагадує сучасні європейські опери, але - без музики душі.