UA / RU
Підтримати ZN.ua

Саме суцільне телебачення

У столиці відбувся VI медіафорум KІEV MEDIA WEEK, на якому ставили діагноз телеринку та будували далекосяжні плани. Із цікавих меседжів: "Необхідні скорочення телеканалів через відсутність реклами для них" (В.Бородянський); "Очікується збільшення обсягу ринку віртуальної реальності" (Т.Бартон); "Відчувається світовий голод на нові неангломовні серіали" (Е.Воллер). На цьому ж медіафорумі прозвучало: "На всі українські проекти вже не вистачає акторів!".

Автор: Антон Філатов

У столиці відбувся VI медіафорум KІEV MEDIA WEEK, на якому ставили діагноз телеринку та будували далекосяжні плани. Із цікавих меседжів: "Необхідні скорочення телеканалів через відсутність реклами для них" (В.Бородянський); "Очікується збільшення обсягу ринку віртуальної реальності" (Т.Бартон); "Відчувається світовий голод на нові неангломовні серіали" (Е.Воллер). На цьому ж медіафорумі прозвучало: "На всі українські проекти вже не вистачає акторів!".

Ключова тема важливих зборів - "Медіабізнес на 360 градусів". Учасникам пропонувалося розгорнути свою діяльність у всіх напрямах: трансляцію на ТБ поєднати з показами в Інтернеті, освоїти нові технології, які відкривають можливості для нових жанрів, налагодити співпрацю з новими партнерами, діяльність яких ще недавно здавалася надто віддаленою.

Як зазначив співзасновник FILM.UA Group Сергій Созановський: "Сьогодні якщо не розвернеш свій бізнес на 360 градусів, то просто не виживеш. Крім створення телефільмів і прокатного кіно, ми зараз також запускаємо нові телеканали й почали активніше працювати в Інтернеті".

Про неможливість отримати прибуток за рахунок самих лише показів у телеефірі говорить і голова StarLightMedia й телеканалу СТБ Володимир Бородянський. За його словами, на виробництво однієї години "більш-менш" якісного, як для України, серіалу потрібно витратити близько 60 тис. дол. А на одну годину рядового телеконтенту йде 30-40 тис. дол. При цьому одна година показу на ТБ у прайм-тайм приносить близько 5 тис. дол.

У зв'язку з цим багато вітчизняних виробників контенту намагаються вкладатися у 2-3 тис. дол. за годину телепродукту. І щоб відшкодувати недоотриманий прибуток - доводиться показувати свій контент на інших майданчиках, в Інтернеті наприклад.

Для порівняння: бюджет двох найуспішніших українських серіалів останніх років становив 90 тис. дол. ("Слуга народу") і 350-500 тис. дол. ("Нюхач").

При цьому пан Бородянський зазначив, що найбільш діяльним виходом із такої ситуації стане зменшення кількості телеканалів. "На всіх просто реклами не вистачає", - підкреслив він, додавши, що добре було б залишити в Україні лише дві медіагрупи, чим викликав поблажливі посмішки багатьох учасників конференції.

Сама ідея KIEV MEDIA WEEK спрямована не на перекроювання вже сформованого порядку в медіаринку, а на розвиток і модернізацію його. Саме це, за твердженнями закордонних експертів, принесе ще більше вигоди.

За словами британського медіаексперта Еда Воллера, кілька невеликих телепроектів сумарно дають більше, ніж один великий. Тому ставку треба робити на недорогі цільові проекти.

Водночас він додав, що сьогодні в усьому світі відчувається голод на нові неангломовні серіали. "На цьому може піднятися Україна. Ще кілька років тому у світі телеконтенту домінували США, Великобританія та Нідерланди. Сьогодні вони поступилися позиціями Ізраїлю, Південній Кореї та Японії. Останні не винайшли нічого кардинально нового, просто зробили ставку на свої культурні особливості. А глядач в усьому світі постійно хоче чогось нового, і цей контент здався йому цікавим і незвичайним... Наприклад, сьогодні у прайм-тайм у США практично всі топові серіали зняті за форматами з Бразилії, Венесуели, Ізраїлю та інших країн", - розповів Воллер.

Хоч закордонні експерти називають українську медіаіндустрію багатообіцяючою, вони все-таки відзначають, що створення нових форматів - великий ризик. Який ускладнюється ще й нинішнім, далеко не сприятливим, економічним кліматом у країні.

Що створювати щось нове в Україні "важко, але можливо", добре проілюструвала новина про купівлю формату "Слуги народу" американською FOX Studios. Про це в перший день конференції заявив керівник студії "Квартал 95" Володимир Зеленський.

"Ми зробили успішний серіал. Перед тим зняли 8 повнометражних фільмів, які стали одними з найпопулярніших в українському кіно ("Любов у великому місті", "Ржевський проти Наполеона". - Ред.), і, незважаючи на второвані шляхи, ми освоюємо нові сфери діяльності. Наприклад, запускаємо власні телеканали", - сказав Зеленський.

Можливо, успіх цього проекту повторить і серіал "Лемберг", який переміг на пітчингу KIEV CoProduction Meetings, що проходив у рамках медіафоруму. Зйомки цього восьмисерійного історичного детектива планують розпочати рівно через рік. За цей час творці ще мають знайти левову частку коштів для його бюджету. Продюсери заявили, що бюджет кожної серії становитиме близько 300-500 тис. дол.

Дія серіалу розгортатиметься в польському Львові 1914 р. У життя звичайних людей починають вторгатися потойбічні сили, боротися з якими належить трьом працівникам поліції.

Потік серіалів, вироблених різними країнами, з кожним роком стає дедалі густішим. Тільки в США у
2015 р. було випущено 409 серіалів, що вдвічі більше, ніж у 2010-му.

Статистика категорично протвережує солодкий оптимізм, якого сповнені усміхнені круглі столи на KIEV MEDIA WEEK. Окремі успіхи не виправляють ситуації.

На думку багатьох експертів, посилити позиції України може спільне виробництво телеконтенту з іншими країнами. Що може принести така співпраця - добре ілюструє приклад Хорватії. Торік американські та європейські компанії зняли там понад десяток серіалів та великобюджетних фільмів.

В Україні є все, щоб залучити іноземних продюсерів: дешева робоча сила, технічна база, розмаїті ландшафти, кваліфіковані фахівці... Однак, як зазначив генеральний продюсер FILM.UA Group Віктор Мірський, іноземні знімальні групи не приїдуть в Україну, доки на державному рівні не буде впроваджено систему готівкових повернень (т.зв. cash rebate). Ця система успішно працює в багатьох країнах світу. Її принцип полягає в тому, що з держбюджету країни повертається іноземному продюсеру 20% бюджету фільму.

Однак зрештою сама держава залишається у виграші, оскільки знімальні команди витрачають гроші на бари-ресторани, готелі, екскурсії, сувеніри тощо. Законопроект, який передбачає цю норму, вже рік перебуває на розгляді в парламенті.

Такою собі втіхою є підписання документів про тісну співпрацю в медіа- і кіносфері з Південною Кореєю... На черзі - схоже партнерство з Канадою та Китаєм.

Симптоматичним на медіафорумі став непомірний ажіотаж навколо брендування. У свідомості медіаіндустрії умовний "торговець" завжди домінує над "винахідником", навіть попри те, що знахідка останнього приносить значно більший дохід.

Обсяг рекламного ринку на українському ТБ у 2015 р. становив майже 160 тис. дол. А обсяг ринку віртуальної реальності до 2020 року сягне 150 млрд дол. (дані: Том Бартон, провідний спеціаліст із інновацій BBC Studios).

Цей ринок поки що не обтяжений конкуренцією і залишає широкі можливості для таких новачків, як Україна. Однак гравці української медіаіндустрії віддають перевагу швидким і незрівнянно меншим грошам.

Останні півтора року українські продакшени працюють "на межі потужностей". За словами інсайдерів, "на всі проекти сьогодні не вистачає акторів". KIEV MEDIA WEEK показав, що український контент почав втрачати інтерес до наявних технологій і всерйоз націлився на партнерство з іншими країнами.

Попри надихаючі плани - втілюватися вони будуть повільно. За словами Володимира Бородянського, на становлення кіноіндустрії необхідно 5-10 років системної праці, яка супроводжуватиметься величезними вливаннями в галузь. У нас же цей процес ледве запустився.