Музей-в’язниця «Косий капонір» у радянські часи мав статус історико-революційного. Хоча «Косий капонір» — це лише маленький фрагмент величезного комплексу фортечних укріплень, що розкинулися на площі близько десяти квадратних кілометрів і досить добре збереглися. За словами В’ячеслава Кулінича, директора створеного замість «Косого капоніра» на початку 90-х музею «Київська фортеця», саме міць цієї фортеці змусила Наполеона в 1812 році відмовитися від походу на Київ.
Мало було відомо про Печерські укріплення ще й тому, що більшість їх донедавна займали військові, або «поштові скриньки». Однак і тут з’ясувалося, що наша фортеця — унікальний історичний пам’ятник. За свідченням зарубіжних фахівців, київські фортифікаційні укріплення — найбільші в Європі. При цьому вони ще і досить гарно збереглися.
Нині завдяки зусиллям столичної адміністрації київську фортецю почали поступово реставрувати. І коли дійшли до капоніра №2, виявили, що в його великому склепінному залі просто дивовижна акустика. Це чудове місце для проведення, приміром, літературно-музичних вечорів.
От уже два роки капонір №2 збирає глядачів на камерні зустрічі. Нещодавно гостювали тут і завсідники відомого клубу «Співуча родина», який уже десять років існує при столичному Будинку вчителя. Гостем клубу була одеситка Лариса Козлова, лауреат усеукраїнського конкурсу виконавців сучасного романсу «Осіннє рандеву». На суд киян вона привезла нову програму «Этот пленительный романс».
Під склепіннями старого каземату звучав чарівний голос співачки. У затишному залі потріскували дрова в каміні.