Циганська культура багато століть неймовірно популярна в Європі. І сьогодні на неї існує великий попит, про що свідчать регулярні виступи циганських колективів у ресторанах, клубах, казино Парижа, Амстердама, Лас-Вегаса, а бухарестський циганський театр відвідують туристи частіше, ніж усесвітньо відомий Музей золота. У колишньому Союзі циганське мистецтво теж мало успіх, але після його розвалу популярність циганських ансамблів та фільмів про циган різко пішла на спад. У незалежній Україні кіно практично не знімають, на гастролі циганські трупи не їздять, та й місцеві артисти теж не виступають. Невже циганське мистецтво в нас зникло зовсім?
Із цим запитанням я звернулася до Ігоря Крикунова, художнього керівника Циганського музично-драматичного театру «Романс», адже нагода трапилася вельми підходяща. З початку 2003 року цей театр став муніципальним. «Насправді наше мистецтво нікуди не зникло, просто воно трохи трансформувалося. І я впевнений, що через кілька років попит на циганську культуру зросте ще більше», — поділився думками художній керівник. Привід для таких оптимістичних заяв у пана Крикунова є, оскільки з нинішнього року Київська міська адміністрація регулярно виділятиме «Романсу» реальні гроші на зарплату акторам та оплату комунальних послуг. Втім, із часу заснування театр уже мав статус державного, хоча й існував без матеріальної підтримки. Десять років тому художній керівник погодився на такі умови, оскільки «ніколи не хотів бути сиротою в чужому домі», маючи на увазі країну, в якій живе і творить.
«Романс» організував Ігор Крикунов, у минулому провідний актор московського театру «Ромен». За десять років активної діяльності театр не лише не загубився у щільно заповненому театральному житті столиці, а й зайняв свою нішу. В його репертуарі не тільки театралізовані програми, а й музично-драматичні вистави. Найбільший успіх серед них має «Циганська муза» — спільний проект акторів театру та навчального курсу народної артистки України Ади Роговцевої. Майстерність, професіоналізм артистів були оцінені нагородами на циганських фестивалях. Але найбільша гордість — Велика золота медаль, завойована на Московському фестивалі «На межі століть» 2000 року.
Тепер у «Романсу» з’явилася можливість збільшити трупу з 20 до 37 чоловік, до того ж театр даватиме вистави не вісім, а дванадцять разів на місяць. Основне завдання сьогодні — формування ширшого репертуару. Адже, стверджує художній керівник, у театру вже є свій постійний глядач. Зал на 550 місць практично завжди заповнений, серед глядачів чимало молоді, що свідчить про перспективність театру.
Попри складність добору драматичного матеріалу, у репертуарі театру найближчим часом з’являться нові постановки. Серед них написана Ігорем Крикуновим музично-драматична п’єса «Ностальгія», яка, за задумом автора, стане своєрідним протестом проти «попсової», примітивної творчості, нагадає глядачам про справжнє гарне мистецтво. До свого десятиліття театр планує поставити мюзикл «Циганка Аза» з участю українських народних хорів. Усе впирається у фінансову підтримку. Погодьтеся, дуже складно уявити на сцені цигана без розкішного, яскравого костюма, циганку без запаморочливо шикарного вбрання. Тим часом такий костюм по мінімуму обійдеться в дві з половиною тисячі гривень.
Залишається сподіватися, що холодне, неопалюване, але гостинне приміщення «Романсу» зігріватиметься не лише теплом гарячих циганських сердець, енергетикою вдячних глядачів, а й муніципальним теплом — у буквальному значенні цього слова. Хочеться, щоб побутові дрібниці не стояли перепоною на шляху розвитку циганської культури в Україні.