UA / RU
Підтримати ZN.ua

РОБІНГУДИ ІНТЕРНЕТУ

1 травня британська Бі-бі-сі тріумфально повідомила світові, що Ернест Гемінґвей став «першим великим письменником, який матиме свій повний літературний каталог в Інтернеті»...

Автор: Андрій Бондар

1 травня британська Бі-бі-сі тріумфально повідомила світові, що Ернест Гемінґвей став «першим великим письменником, який матиме свій повний літературний каталог в Інтернеті». Починаючи з серпня 2002 року, 23 романи великого прихильника кориди і фієсти будуть доступними для скачування всього за $9.99. Видавництво Simon and Schuster, яке ексклюзивно торгує Гемінґвеєм протягом 75 років, покладає на новий проект великі надії, називаючи його початком «нової ери цифрового видання». І ось у черзі до www-існування вишикувалися інші автори-класики, а видавці вже хизуються своїми електронними трофеями у вигляді творів Чарльза Діккенса, Джордж Еліот та Джейн Остен. А, приміром, широковідомий безкоштовний проект Guttenberg оперує здебільшого «бородатою» класикою або ж маловідомими авторами ХІХ і ХХ століття. Безплатних текстів сучасної літератури в західному Інтернеті просто не існує.

Розрахунок західних видавців зрозумілий: оскільки література ХХ століття всуціль пов’язана з жорстким поняттям «авторське право» та прибутками паперових видавництв, то, мабуть, найлегше почати «цифрову революцію» з літературного музею. Ніхто не заборонить їм виставляти в Інтернеті Гомера чи Ксенофонта, Сервантеса чи Боккаччо, а вже який-небудь Анатоль Франс або Томас Манн (не кажучи про сучасних авторів) обов’язково повстануть із «мертвих і живих» у вигляді копірайтів і волатимуть на весь світ мовою ділових паперів та судових позовів. Тому й боїться консервативний Захід: хотілося б у цифровий літературний рай, та власні правила не пускають. І справді, якщо спраглий та безгрошовий український студент-філолог раптом захоче безкоштовно почитати останній реліз Салмана Рушді чи Ґюнтера Ґрасса мовою оригіналу, то всеcильний Інтернет йому нічим не допоможе. Доведеться викласти від $20 до $60 за паперову версію, привезену оказією з закордону або куплену в Інтернет-крамниці amazon.com. Одне слово, молодий чоловіче, «дэнги давай».

Прагматичні західні люди давно зрозуміли, що Інтернет — це насамперед інструмент збагачення і аж ніяк не склад цифрової халяви. І якщо ви зайдете на сайти шалено популярних нині у світі Пауло Коельо або Мілорада Павича, то дізнаєтесь: найбільше, що вони вам можуть «просто так» показати, — це куці уривки романів і критичних статей, інтерв’ю та форум фанів, а також… посилання на інтернет-крамниці, де все це ви можете купити.

Дивний і несправедливий світ постане перед нашими слов’янськими очима, не звиклими платити реальні гроші за музику, програмне забезпечення та інформацію. Тим більше коли ця інформація — сучасна література. Дарма що в цифровому вигляді. Кирилична, а здебільшого і переважно російськомовна (російська й перекладна), інтернет-відповідь неповороткому західному цифровому світові — гігабайти літературної халяви у форматі .txt або .html у так званих електронних бібліотеках. Літературні гурмани Максим Мошков та Слава Янко, які вночі сканують паперові книжки, а вдень виставляють на сайтах, давно перетворилися на таких собі легендарних доброчинців-культуртреґерів, рятівників бідних та знедолених українських студентів і просто любителів красного письменства.

А останні, замість викласти за того-таки Коельо від 12 до 20 грн, скачують його і спокійно читають з екрана або роздруковують. Відтак потерпає не лише конкретний Коельо, який солідно «недозаробляє» на наших мізках та кишенях, а й конкретні українські й російські видавці, які давно могли б загнати цих інтелектуальних робінгудів «на хімію в Черкаси» без права на листування. Особливо така ситуація шкодить українськомовному видавцеві. Наприклад, тій-таки львівській «Класиці», яка, за наявності російського «Алхіміка», наважилася на видання перекладу українською. А тут ще й інтернет-видання! Вся штука в тому, що більшість потенційних і реальних читачів того ж таки, перепрошую, Коельо — адепти й користувачі Інтернету, які не стануть купувати паперову версію українською мовою, а прочитають електронну російськомовну.

Що це? Робінгудство? Інтелектуальний злочин? Своєрідний «лівий» демарш? Ще одна помста Сходу Заходові? Не знаю. Знаю лише, що за все в цьому світі треба платити. Бо й на тебе може знайтися хтось, хто так само безжально вкраде. Адже, перефразовуючи дідуся Леніна, жити у світі і бути вільним од світу — неможливо.