I’Culture Orchestra — молодіжний оркестр, ініціатором створення якого став Інститут Адама Міцкевича в Польщі. Концертні виступи I’Culture Orchestra входять до спеціальної культурної програми, яка буде представлена під час польського президентства в Раді Європейського Союзу (липень—грудень 2011 р.).
Київ — перше східноєвропейське місто, в яке прибуло авторитетне журі, щоб прослухати і відібрати молодих професіоналів до цього оркестру.
Музиканти з різних країн стають учасниками таких оркестрів, проходячи відбірні тури. Сформований колектив репетирує кілька тижнів, а потому гастролює в різних країнах.
Міжнародний доброчинний фонд конкурсу Володимира Горовиця раніше допомагав у відбірних прослуховуваннях до молодіжних оркестрів. Так, 2004 року аналогічний відбір проводився на прохання Всесвітньої молодіжної музичної організації Jeunesses Musicales International. Тоді оркестр сформувався і виступив в Іспанії.
Нинішнього року, влітку, фонд допоміг польським музикантам зібрати музичну молодь України для першої сесії оркестру в місті Гданськ. Тепер здійснюється підтримка проекту I’Culture Orchestra, розрахованого на кілька років.
22 і 23 листопада Павло Котла (художній директор оркестру, відомий диригент), Пітер Томас (скрипаль Берлінського оркестру), Мейрік Олександр (британський фаготист і голова департаменту духових інструментів Королівського Уельського коледжу музики і драми) та Олександр Горностай (генеральний директор Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України) прослухали в Київському інституті музики ім. Р.Глієра 49 українських музикантів із різних міст України для I’Culture Orchestra.
Після прослуховування Павло Котла і Пітер Томас розповіли про критерії, враження та професійні погляди.
— Павле, могли б ви назвати п’ять рис, якими повинен володіти музикант оркестру I’Culture Orchestra?
П.К. — По-перше, він повинен мати високий рівень музикальності. По-друге, добру техніку. По-третє, усвідомлювати суть гри в оркестрі, знати музику. Він повинен бути комунікабельним. Ми шукаємо активного музиканта з унікальною індивідуальністю та енергією.
— Ви проводите прослуховування в різних країнах. Чи можете охарактеризувати особливості української музичної школи?
П.К. — Україна — перша країна, в якій ми провели прослуховування, тому не знаю, як саме вона виглядатиме на тлі інших країн, але можу порівняти з Польщею… Зазвичай ми вважаємо, що представники східноєвропейських країн — віртуозні виконавці на струнних інструментах. Але в Україні відкрили для себе музикантів, які грають на мідних, духових та ударних інструментах і дуже, на наш погляд, талановиті.
Буду чесним: розчарував не дуже багатий вибір серед струнників... Дивно, що викладачі-струнники приділяють набагато більше уваги вивченню концертів для скрипки з оркестром, ніж оркестровим партіям. Упевнений, в Україні є талановиті струнники. Але вони досі вважають, що для кар’єри гра в оркестрі безперспективна.
— Що можете їм порадити?
П.К. — Зараз в усьому світі є багато хороших солістів. Але, на жаль, не так багато тих, котрі грають в оркестрі. Гадаю, Пітер Томас — хороший приклад. Він був першою скрипкою протягом багатьох років. І коли він пішов, оркестру було дуже важко знайти йому заміну. Це справді непросто. Хороші оркестранти-скрипалі — справжній скарб.
Музиканти мусять усвідомити, що такий вид кар’єри — справді цікавий і має багато переваг.
Важливо знати оркестровий репертуар. Музиканти віком 19 — 20 років повинні знати всі симфонії Чайковського, усі симфонії Шостаковича, а не просто сольні партії. Учасники, підготувавши оркестрові фрагменти, не завжди грали в потрібному темпі, не знали твір у цілому. Якщо не знаєш твору, то, претендуючи на роботу в оркестрі і граючи прослуховування-конкурс, можеш поступитися тому музикантові, який, можливо, не такий віртуозний, але знає цю музику.
— Молодіжні оркестри якось підтримують міська влада чи навчальні заклади?
П.К. — У Британії багато коштів спрямовується на музичну освіту. Ці гроші також ідуть на навчання музикантів у молодіжних оркестрах.
Різницю між Сполученим Королівством, Польщею та Україною можна продемонструвати на прикладі молодіжного оркестру, який працює неподалік Лондона: Лондонський молодіжний оркестр графства Хартфордшир. Цей колектив два роки тому отримав нагороду «Грамофон» за запис твору Арнольда Шенберга «Пісні Гурре». Така нагорода — честь для найкращих оркестрів світу.
— Напевно, складно відібрати талановитих музикантів до оркестру після всіх прослуховувань?
П.К. — Складно. Прослухавши всіх українських учасників, ми точно знаємо, що маємо повну групу інструментів. Це хороші виконавці. Є кілька чудових музикантів на одне місце. Отже, буде дуже складно зробити вибір.
— Як відбувається остаточне визначення учасників оркестру I’Culture Orchestra?
П.Т. — Усі рішення приймаються колегіально. Я, як спеціаліст зі струнних інструментів, не буду багато говорити про духові. Зазвичай відповіді на ті чи інші запитання очевидні. Ми намагаємося уникнути помилок у рішеннях, щоб не втратити кандидатів зі справді високим рівнем кваліфікації.
П.К. — Як диригент, завжди дослухаюся до педагогів, які навчатимуть музикантів на майстер-класах. Вони краще знають, чого можуть навчити музикантів за три-п’ять днів. Таким чином, прослухаємо всіх музикантів, повернемося до наших записів у березні наступного року і приймемо остаточне рішення.
— У березні 2011 року?
П.К. — Саме так. Плануємо оголосити результати відбору на початку квітня 2011 року. Як свідчить практика, прослуховування можуть тривати місяцями й учасники можуть дізнатися результати навіть через півроку. Моя порада українським музикантам — наберіться терпіння.
— Що, на ваш погляд, можуть отримати музиканти, взявши участь у такому проекті як I’Culture Orchestra?
П.Т. — Ці музиканти наберуться незрівнянного досвіду: вони працюватимуть в оркестрі протягом двох-трьох років.
П.К. — Такий проект важливий для українських виконавців, які не мають можливості отримати літні стипендії для навчання за кордоном. Участь у нашому проекті — безплатна. Окрім того, музиканти здійснять концертне турне.
Працюю понад 20 років у Великобританії і не пам’ятаю, щоб польський оркестр виступав із симфонічним репертуаром у Royal Festival Hall. Наш оркестр виступить у цьому залі 6 листопада 2011 р.
— А який досвід здобуде диригент, працюючи з молодіжними оркестрами?
П.К. — Коли я працюю з професійними оркестрами, повинен змінювати їхні звички. А I’Culture Orchestra — біле полотно, на якому можна написати все, що вважаєш за потрібне. До того ж енергія, якою володіють молоді музиканти, передається диригентам, примушуючи навіть найкращих із них «танцювати»...