Конча-Заспа — поняття не географічне, а, швидше, соціальне. Колись ця територія за два десятки кілометрів від Києва була майже предковічно незайманою — пречудова суміш із озер, відгалужень Дніпра, боліт, верболозів, лісових хащ. Справжній рай для риби, комарів, козуль, лисиць, куниць, білок, тхорів, видр, горностаїв, ласок, борсуків, єнотоподібних собак, диких кабанів, чирків, перепелів, горлиць, куликів, болотних курочок. Цей розлогий список живності заказника Конча-Заспа я взяв із путівника по Київській області, виданому в 1958 році. Тоді ж, окрім братів наших менших, за зеленими парканами вже гніздились і множилися партійні, урядові та відомчі резиденції і лікувально-відпочинкові установи. Особливого романтичного ореолу Кончі-Заспі додавали заміські помешкання українських радянських поетів та письменників. І тих, хто якимось дивом виборсався із Соловків, і їхніх колег, котрі писали на них доноси. Такий собі сумний симбіоз. Одначе, якщо розгорнути навмання будь-яку українську книжку 60—70-х років, майже напевно на останній сторінці буде написано «Київ—Конча-Заспа».
| Що ж спонукало пропагандистів якісного мистецтва рушити із гамірного центру Києва до українського Беверлі Хілз? Адже від митців часто можна почути роздратоване: «Якщо олігарх не йде до художника, то хай він забирається під три чорти!» Але не слід забувати, що в нових мешканців Кончі-Заспи є досить багато якостей, корисних для творців мистецтва. По-перше, звісно, гроші (не вірте байкам про те, що талант буяє лише в голодного художника), по-друге, значні території і кубічні метри помешкань, у яких можна розмістити не лише мікроофорти, а й великогабаритні полотна та монументальні скульптури. Директор галереї «Коло» Лілія Майстришина першою не тільки усвідомила, а й втілила в реальність свій задум наблизити якісне (а тому не копійчане) мистецтво до потенційного споживача, котрий часто стає жертвою придорожніх шахраїв, які, скориставшись хронічною заклопотаністю щоденними справами та відірваністю від інформації про світові культурні течії, примудряються збувати йому неймовірно жахливі підробки живопису чи гіпс а-ля бронза. Галерея «Коло» знайшла і, напевно, зможе утримувати баланс між комерційною та просвітницькою складовою мистецтва. P.S. Навіть якщо у вас є гроші лише на рейсовий автобус до Кончі-Заспи, знайдіть час поспілкуватися з кращими живописними, графічними, скульптурними витворами українських художників у галереї «Коло Заспи». Справжнє мистецтво завжди демократичне. |