Чи можна в ці дні уявити біля УНА-УНСОвських та інших патріотичних наметів вздовж Хрещатика гасла із закликами відстояти чистоту української мови? Мабуть, таке побачиш хіба що уві сні. А між тим, мова потребує не меншої уваги, ніж честь і чесність Президента. Он на тій же центральній магістралі столиці скільки красується вивісок, скільки вітрин заманюють перехожих хтозна якими мовами. Йдеться не тільки про російську — нею написів не більше, ніж було до незалежності. Останніми роками наші міста заполонила реклама, зміст якої без певних лінгвістичних знань і не збагнеш. Складається враження, що багато торговельних і побутових закладів розраховані в основному на європейців чи американців, котрі вдома не можуть придбати свої ж товари і їдуть по них в Україну. Парадокс?
Далеко не завжди почуєш українську мову в установах своєї держави. Та що вже казати про деяких урядовців і різних чиновників, коли навіть серед колег-журналістів, які донедавна чманіли від вишиванок і бандур, стає модним спілкуватися не рідною мовою. Чому ж таке ставлення до свого? Чи не тому, що ніяк не відмовимося жити за подвійними стандартами, коли на зборах говорили одне, а чинили по-іншому, що україномовними проблемами переймаються чомусь ті, хто цю мову насправді ігнорує. До речі, подібне коїться і в підході до релігійних проблем, питання утворення єдиної Помісної Православної Церкви — частіше цим печуться ті, хто ніколи й не хреститься.
До подібних роздумів спонукає енциклопедія «Українська мова», презентація якої відбулася в Держкомінформі. Як підкреслювали учасники круглого столу, кожне національне фундаментальне видання, надто ж енциклопедичне, знаменує непересічну подію в житті держави, підносячи її авторитет в очах світу. Це перша книга енциклопедичного характеру, в якій повно і систематизовано, на високому науковому рівні подано відомості про українську мову та українське мовознавство, розкрито закономірності і механізми функціонування завжди живого мовного організму.
В енциклопедії вміщено близько двох тисяч статей. Вони присвячені широкому розкриттю мовознавчих термінів, розділовим і діакритичним знакам, літерам алфавіту. Особливий інтерес викликає опис історичного розвитку української мови, її місце серед інших мов та контакти з ними. Читач має можливість довідатися про пам’ятки рідної мови і писемності, простежити за звучанням українського слова на карті світу, ознайомитися з прикладним застосування досліджень української мови, вникнути в історію і сучасний стан науки про неї.
А хіба не є честю для кожного читача ближче ознайомитися із мовознавцями і письменниками — вітчизняними та зарубіжними — котрі прислужилися розвиткові української мови та мовознавчої науки. З висоти літ із сторінок цього чудового фоліанта дивляться на нас (і з похвалою, і з осудом) оборонці, творці й дослідники рідного слова: Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Борис Грінченко, Агатангел Кримський, Маркіян Шашкевич, Борис Антоненко-Давидович, Іван Франко, Максим Рильський та багато інших визначних постатей, завдяки яким нині можемо пишатися своєю мовою.
У цю унікальну книгу, яка стане своєрідною мовною Біблією, вкладено велику подвижницьку працю науковців Інституту мовознавства імені О.Потебні, Інституту української мови НАН України, працівників багатьох наукових установ і вузів країни. Побачила вона світ у спеціалізованому видавництві «Українська енциклопедія» імені М.Бажана.
Книга розрахована як на філологів, так і на широке коло читачів. На жаль, вийшла вона мізерним як для такого видання тиражем — усього п’ять тисяч. Собівартість її... Мало який студент віддасть за неї кілька своїх стипендій, та й більшості викладачів вона не по кишені. Щоб повторне видання енциклопедії було дешевшим, потрібно збільшити тираж. Без додаткових коштів тут не обійтися. Щось може підкинути уряд (із зекономлених на тимчасовому невведенні нового правопису), не залишаться байдужими і благодійники, а щось можна було б взяти із надходжень від збільшеного оподаткування іншомовних вивісок... Одне слово, енциклопедія «Українська мова» гідна того, щоб стати настільною книгою наших громадян. Віриться, що це видання чекає щаслива доля і воно обов’язково заслужить високого державного визнання.